NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 212

органів деклараціях чи інших звітних документах повного обсягу об’єктів оподаткування тощо, внаслідок чого податки, збори (обов’язкові платежі) сплачуються платником не в повному обсязі. Зокрема, заниження оподатковуваного прибутку може полягати в частковому чи повному невключенні до нього коштів, одержаних від виконання певних робіт, надання послуг.

Підзаниженням сумподатків, зборів(обов’язковихплатежів) слідрозумітиумисне неправильне обчислення (у тому числі шляхом умисного заниження податкової ставки) тих їх сум, що підлягають сплаті до бюджетів чи державних цільових фондів при правильному відображенні об’єктів оподаткування (без заниження чи прихову-

вання останніх) (див. п. 13 ППВСУ від 8 жовтня 2004 р.).

13.У разі, коли ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) або йогоприхованнявчиненошляхомслужбовогопідробленнячипідробленнядокументів,

дії винної особи додатково кваліфікуються за ст. 366 чи ст. 358 КК. При цьому підроблення, вчиненеслужбовоюособою, можекваліфікуватисязаст. 366 ККнезалежно від того, до якої відповідальності (кримінальної чи адміністративної) її буде притягнутозаухиленнявідсплатиподатків, зборів(обов’язковихплатежів) (див. п. 14 ППВСУ від 8 жовтня 2004 р.).

14.Суспільно небезпечними наслідками ухилення від сплати податків, зборів

(обов’язкових платежів) виступає фактичне ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у значних (ч. 1 ст. 212 КК), великих (ч. 2 ст. 212 КК) або особливо великих (ч. 3 ст. 212 КК) розмірах.

15.Відповідно до примітки до ст. 212 КК під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів (обов’язкових платежів), які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством н. м. д. г., під великим розміром коштів слід розумітисумиподатків, зборів(обов’язковихплатежів), яківтритисячіібільшеразів перевищують установлений законодавством н. м. д. г., під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів (обов’язкових платежів), які в п’ять тисяч

ібільше разів перевищують установлений законодавством н. м. д. г.

16.Передбачений ст. 212 КК злочин слід кваліфікувати як вчинений у значних, великих чи особливо великих розмірах, коли сума, що фактично не надійшла до бюджетів чи державних цільових фондів, утворилася внаслідок несплати як одного по-

датку, збору (обов’язкового платежу), так і різних їх видів у розмірах, передбачених приміткою до зазначеної статті.

Привизначеннірозмірукоштів, щоненадійшлидобюджетівчидержавнихцільових фондів унаслідок ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не враховують нараховані чи сплачені у зв’язку з цим штрафи й пеню (див. п. 11

ППВСУ від 8 жовтня 2004 р.).

17.Суми заборгованості бюджету перед платником податку та суми наявної

востанньогопереплатизаокремимивидамиподатків, зборів(обов’язковихплатежів) не повинні враховуватися при визначенні розміру коштів, що не надійшли до бюджетів чи державних цільових фондів унаслідок ухилення такого платника від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), у тому числі й тих, за якими має місце заборгованість або переплата. У зв’язку з цим при кваліфікації дій винного

311

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

зменшення розміру коштів, що не надійшли до бюджетів чи державних цільових фондів унаслідок ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), на суму коштів, що підлягають поверненню платнику податку з бюджету чи зарахуванню до платежів майбутніх періодів, не допускається (див. ч. 7 п. 13 ППВСУ від 8 жовтня 2004 р.). Такий висновок ґрунтується на положеннях п. 43.2 ст. 43 ПдК, згідно з яким у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунка в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

18.Вчинені в різний час діяння, що полягали в ухиленні від сплати різних видів податків, зборів (обов’язкових платежів) або сплаті їх у неповному обсязі, необхідно кваліфікувати залежно від наявності чи відсутності в них ознак єдиного продовжуваного злочину.

Якщо ці діяння охоплювались єдиним умислом – не сплачувати певні види податків, зборів (обов’язкових платежів), розмір коштів, що не надійшли до бюджетів чи державних цільових фондів, потрібно обчислювати виходячи із загальної несплаченої суми і залежно від її розміру кваліфікувати вчинене за відповідною частиною ст. 212 КК (див. п. 12 ППВСУ від 8 жовтня 2004 р.).

19.Обов’язковоюознакоюоб’єктивноїсторонизлочину, передбаченого ст. 212 КК,

єпричинний зв’язок між ухиленням особи від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) і фактичним ненадходженням до бюджетів або державних цільових фондів коштів у значних, великих або особливо великих розмірах. Якщо зазначені наслідки настали не через протиправне діяння платника податків, а, наприклад, з вини працівників банківських установ або інших осіб, які не здійснили належнеперерахуваннягрошовихкоштів, кримінальнавідповідальністьзаст. 212 КК виключається.

20.Моментом закінчення злочину, передбаченого ст. 212 КК, є фактичне ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування, а саме – з наступного дня після закінчення строку, до якого мав бути сплачений податок, збір (обов’язковий платіж), що підлягає сплаті. Якщо закон пов’язує строк сплати з виконанням певної дії, то злочин вважається закінченим з моменту фактичного ухилення від сплати. Строки сплати податкового зобов’язання регламентовані ст. 57 ПдК.

21.Суб’єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу, коли виннаособаусвідомлюєсуспільнунебезпечністьухиленнявідсплатиподатків, зборів (обов’язковихплатежів), передбачаєйогосуспільнонебезпечнінаслідкиувидіненадходження коштів до бюджетів або державних цільових фондів і бажає настання цих наслідків.

Оскільки ст. 212 КК передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів (обов’язкових платежів), а за умисне

312

Стаття 212

ухилення від їх сплати, необхідно встановити, що особа мала намір не сплачувати належні до сплати податки, збори (обов’язкові платежі) в повному обсязі чи певну їх частину.

Про наявність умислу на ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) можуть свідчити, наприклад: відсутність податкового обліку чи ведення його з порушенням установленого порядку; перекручування в обліковій або звітній документації; неоприбуткування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи надання послуг; ведення подвійного (офіційного та неофіційного) обліку; використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби; завищення фактичних затрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, тощо (див. п. 3 ППВСУ від 8 жовтня 2004 р.).

Необхідно розмежовувати ухилення від сплати обов’язкових платежів і несвоєчасну їх сплату за відсутності умислу на несплату. Особа, яка не мала наміру ухилитися від сплати зазначених платежів, а не сплатила їх з інших причин, може бути притягнуталишедовстановленої законом відповідальності запорушення податкового законодавства, пов’язані з обчисленням і сплатою цих платежів (див. п. 4 ППВСУ від 8 жовтня 2004 р.).

22.Мотиви і цілі ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) можуть бути різними (користь, бажання забезпечити розвиток виробництва, поліпшення умов праці тощо). На кваліфікацію злочину вони не впливають, але можуть враховуватися при призначенні покарання.

23.Стаття 212 КК передбачає відповідальність таких суб’єктів: 1) службових осіб підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності; 2) осіб, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи;

3)будь-якої іншої особи, яка зобов’язана сплачувати податки, збори (обов’язкові платежі).

Чинне податкове законодавство покладає обов’язки щодо сплати та (або) обчислення й перерахування до відповідного бюджету або державного цільового фонду податків, зборів (обов’язкових платежів) на платників податків і податкових агентів.

Платниками податків згідно з п. 15.1 ст. 15 ПдК визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексомабоподатковимизаконами, інаякихпокладенообов’язокзісплатиподатків та зборів згідно з ПдК.

Податковий агент відповідно до п. 18.1 ст. 18 ПдК – це особа, на яку ПдК покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

24.До службових осіб як суб’єктів ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) належать особи, які відповідають ознакам, передбаченим

313

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

частинами 3 або 4 ст. 18 КК, а також на яких на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, їх філіях, відділеннях, інших відокремлених підрозділах, що не мають статусу юридичної особи, покладені обов’язки з ведення бухгалтерськогообліку, поданняподатковихдекларацій, бухгалтерськихзвітів, балансів, розрахунківтаіншихдокументів, пов’язанихзобчисленнямісплатоюобов’язкових платежівдобюджетівідержавнихцільовихфондів(керівники; особи, котрівиконують їхні обов’язки; інші службові особи, яким у встановленому законом порядку надане правопідпису фінансових документів) (див. п. 7 ППВСУ від8 жовтня2004 р.). Такими особами можуть бути як службові особи платників податків, так і службові особи податкових агентів.

25.Особи, якізаймаютьсяпідприємницькоюдіяльністюбезстворенняюридичної особи, а також інші особи, які зобов’язані утримувати та/або сплачувати податки,

збори (обов’язкові платежі), – це фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), які відповідно до податкового законодавства є платниками податків або податковими агентами.

26.Дії керівників підприємств, установ, організацій, які віддали підлеглим службовим особам наказ, вказівку, розпорядження підписати чи подати до податкових органів недостовірні (фальсифіковані) звіти, баланси, декларації, розрахунки або не сплачувати податки, збори (обов’язкові платежі) взагалі чи сплатити їх не в повному обсязі, а також дії службових осіб, які виконали такі незаконні наказ, вказівку чи розпорядження, мають кваліфікуватися за ст. 212 КК як дії виконавців цього злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Дії працівників підприємств, установ, організацій, які не є службовими особами

іза наказами, вказівками, розпорядженнями службових осіб, відповідальних за правильність обчислення і своєчасність сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), внесли завідомо неправдиві відомості в документи первинного обліку чи у звіти, баланси, декларації, розрахунки, мають кваліфікуватись як пособництво умисному ухиленню від сплати цих платежів за ч. 5 ст. 27 КК і за тією частиною ст. 212 КК, за якою кваліфіковано дії службової особи, що віддала незаконні наказ, вказівку, розпорядження. При цьому необхідно враховувати положення ст. 41 КК щодо юридичних наслідків виконання наказу або розпорядження (див. п. 9 ППВСУ від 8 жовтня 2004 р.).

27.Особи, які своїми діями сприяли платникам податків (виконавцям злочину) вухиленнівідсплатиподатків, зборів(обов’язковихплатежів), несутьвідповідальність як співучасники за ст. 27 КК і тією частиною ст. 212 КК, за якою кваліфіковано дії виконавця. Зокрема, співучасникамиухиленнявідсплатиобов’язковихплатежівмають визнаватися працівники податкових органів, які за попередньою змовою з платником податкудалийомузавідомонезаконнеподатковероз’ясненняпровідсутність об’єкта оподаткування або про наявність пільг щодо нього.

Діїслужбовихосіборганівдержавноївладиімісцевогосамоврядування, якісприяли ухиленню громадянина чи юридичної особи – платника податків від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), також належить кваліфікувати як співучасть уконкретномузлочині, аякщовонидіялиприцьомузкорисливоїабоіншоїособистої

314

Стаття 212

заінтересованості чи в інтересах інших осіб, – і (за наявності передбачених законом підстав) як відповідний службовий злочин (див. п. 10 ППВСУ від 8 жовтня 2004 р.).

28.Кваліфікуючими ознакамиухиленнявідсплатиподатків, зборів(обов’язкових платежів) є:

– відповідно до ч. 2 ст. 212 КК ті самі діяння, вчинені: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах;

– відповідно до ч. 3 ст. 212 КК: 1) вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів); 2) якщо вони призвели до фактичногоненадходженнядобюджетівчидержавнихцільовихфондівкоштіввособливо великих розмірах.

29.Вчинення ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) за попередньоюзмовоюгрупоюосібзгіднозч. 2 ст. 28 ККмаємісцеувипадкахйогоспільного вчинення декількома особами (двома або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення.

30.ПВСУ в п. 18 постанови «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів» від 8 жовтня 2004 р. № 15 роз’яснює, що така кваліфікуюча ознака умисного ухилення відсплатиподатків, зборів(обов’язкових платежів), яквчинення цьогозлочину за попередньою змовою групою осіб, застосовується лише в разі, коли в ньому брали участь як співвиконавці дві особи чи більше, які попередньо, до вчинення діяння, домовилися несплачувати податки, збори(обов’язкові платежі) добюджетів чи державних цільових фондів або ж сплатити їх не в повному обсязі.

За цією ознакою можуть бути кваліфіковані, зокрема, дії службових осіб одного

йтого ж підприємства, установи, організації, на яких покладено відповідальність за правильність обчислення і сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) та за достовірність відповідної звітності (наприклад, керівник і головний бухгалтер юридичної особи – платника податку, які підписують документи, що подаються до органів державної податкової служби).

Дії службових осіб різних суб’єктів господарської діяльності чи громадян-підпри- ємців потрібно кваліфікувати як вчинені за попередньою змовою групою осіб у випадках укладення ними цивільно-правових і господарських договорів, згідно з якими кожна зі сторін ухиляється від сплати належних із неї податків, зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів чи державних цільових фондів. Якщо ж згідно з укладеним договором це має зробити лише одна зі сторін, то дії службової особи іншої сторони чи громадянина-підприємця, що підписали такий договір, необхідно кваліфікувати як пособництво ухиленню від сплати податків, виконавцем якого є службова особа суб’єкта підприємництва чи громадянин-підприємець, які не сплатили обов’язкових платежів.

Умисну несплату декількома громадянами – фізичними особами податків, зборів

(обов’язкових платежів), які повинні сплачувати їх сумісно, необхідно кваліфікувати за ознакою вчинення за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 212 КК).

Обов’язок сумісної сплати податку, збору (обов’язкового платежу) двома фізичними особами і більше може бути передбачений законом чи договором, зокрема, у таких випадках:

315

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

–при сплаті державного мита за посвідчення цивільно-правової угоди, якщо її стороною, яка повинна його сплатити, є дві особи або більше (наприклад, коли вони продають квартиру, що належить їм на праві спільної сумісної чи часткової власності, або ж тоді, коли вони спільно купують її);

–при сплаті державного мита за двосторонніми цивільно-правовими угодами, згідно з якими воно має бути сплачене обома сторонами (наприклад, за договором купівлі-продажу покупець і продавець за домовленістю сплачують кожен певну частину державного мита);

–якщо об’єкт оподаткування (нерухоме майно, транспортні засоби та інші самохідні машини й механізми, земля тощо) належить на праві спільної сумісної чи часткової власності декільком особам.

31. Вчинення злочину особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) має місце у випадках його вчинення особою, яка була судима за ст. 212 КК або ст. 1482 КК 1960 р. за умови, що судимість за цей злочин не була знята або погашена у встановленому законом порядку.

32. Про вчинення передбачених ст. 212 КК дій, якщо вони призвели до фактич-

ного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих та особливо великих розмірах, – див. пп. 15–18.

33. Частина 4 ст. 212 КК передбачає звільнення від кримінальної відповідальності

особи, якавчиниладіяння, передбаченічастинамипершою, другою, абодіяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) цієї статті, якщовонадопритягненнядокримінальноївідповідальностісплатилаподатки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Умовами звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК виступають:

1) вчинення злочину особою, яка не є судимою за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів);

2) сплата до притягнення до кримінальної відповідальності податків, зборів (обов’язкових платежів);

3) відшкодування до притягнення до кримінальної відповідальності шкоди, завданої державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

34. Передбачені нормативними актами списання чи реструктуризація податкової заборгованості не звільняють від відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не відображених (не продекларованих)

увідповідній звітності на момент набрання чинності такими актами, оскільки списанню чи реструктуризації підлягають суми податків, зборів (обов’язкових платежів), що виникли на визначену цими актами дату і відображені в поданих до податкових органів податковій декларації чи розрахунку. Звільнення від кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не продекларованих на момент набрання чинності зазначеними актами,

316

Стаття 2121

можливе лише за умови, що таке звільнення, передбачене відповідними законодавчими актами, і на визначених ними підставах (див. п. 20 ППВСУ від 8 жовтня

2004 р.).

Стаття 2121. Ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування

1.Умисне ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхових внесків на загальнообов’язкове державнепенсійнестрахування, вчиненеслужбовоюособоюпідприємства, установи, організації незалежно від форми власності або особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, чи будь-якою іншою особою, яка зобов’язана його сплачувати, якщо таке діяння призвело до фактичного ненадходження до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування коштів у значних розмірах, –

карається штрафомвідп’ятисотдотисячі п’ятисотнеоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2.Тісамідіяння, вчиненізапопередньою змовоюгрупоюосіб, абоякщовони призвели до фактичного ненадходження до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування коштів у великих розмірах, –

караються штрафом від тисячі п’ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3.Діяння, передбаченічастинамипершоюабодругоюцієїстатті, вчиненіособою, ранішесудимоюзаухиленнявідсплатиєдиноговнескуназагальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, або якщо вони призвели до фактичного ненадходженнядофондівзагальнообов’язковогодержавногосоціальногострахування коштів в особливо великих розмірах, –

караються штрафом від десяти тисяч до двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

4.Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також відшкодувала шкоду, завдану фондам загальнообов’язкового державного соціального страхування їх несвоєчасною сплатою (штрафні санкції, пеня).

317

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

Примітка. Підзначнимрозміромкоштівслідрозумітисумиєдиноговнеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законом неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром коштів слід розуміти суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законом неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхових внесківназагальнообов’язковедержавнепенсійнестрахування, яківп’ятьтисяч і більше разів перевищують установлений законом неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Кодекс доповнено статтею 2121 згідно із Законом України № 3108-IV від 17 листопада 2005 р.; у редакції законів України № 2464-VI від 8 липня 2010 р. та

№4025-VI від 15 листопада 2011 р.)

1.Суспільнанебезпечністьухиленнявідсплатиєдиноговнескуназагальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування полягаєвтому, щовразівідсутності коштів, якімали надійти до фондів соціального страхування, держава позбавляється можливості на належному рівні виконувати функції соціального захисту населення, у тому числі шляхомздійсненняпередбаченихзаконодавствомстраховихвиплат. Йдеться, зокрема, прострахові виплати, які здійснюються увипадку безробіття, узв’язку зтимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, при нещасному випадку на виробництві, професійному захворюванні, які спричинили втрату працездатності, а також пенсійні виплати.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язковедержавне соціальне страхування» від8 липня2010 р. №2464-VI внески на соціальне страхування повинні забезпечувати застрахованим особам страховівиплатиісоціальніпослуги, передбаченізаконодавствомпрозагальнообов’язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування.

2.Об’єктом злочину виступають відносини щодо формування фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, тобто відносини, які складаютьсяміждержавоюіплатникамистраховихвнесківнапідставіправовихнорм, що регулюють установлення, зміну і відміну таких внесків до фондів соціального страхування.

3.Предметом виступають грошові кошти, що підлягають сплаті до фондів соціального страхування у вигляді єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чистраховихвнесків назагальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

318

Стаття 2121

4. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язковогодержавногосоціальногострахуваннявобов’язковомупорядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язковедержавнесоціальнестрахування» від8 липня2010 р. №2464-VI).

5.Страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування – це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов’язкове державне пенсійне страхуваннятастраховівнескиназагальнообов’язковедержавнепенсійнестрахування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов’язкове державне пенсійне страху-

вання(див. ч. 1 ст. 1 Закону«Прозагальнообов’язковедержавнепенсійнестрахуван-

ня» від 9 липня 2003 р. № 1058-ІV).

6.Аналізчинногозаконодавствапоказує, щостраховівнескиназагальнообов’язкове пенсійнестрахуванняможутьвиступатипредметомзлочину, передбаченогост. 2121 КК, лишевразівчиненнятакихдіяньдо1 січня2011 р., тобтодонабраннячинностіЗаконом України«Прозбіртаоблікєдиноговнескуназагальнообов’язковедержавне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464-VІ. Згідно з п. 3 розд. VIII «Прикінцеві та перехідніположення» зднянабраннячинностіцимЗакономплатникистраховихвнесків назагальнообов’язковедержавнепенсійнестрахуваннявважаютьсяплатникамиєдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

7.Відповідальністьзаухиленнявідсплатистраховихвнесківназагальнообов’язкове державне пенсійне страхування настає лише за умови, щоне минули передбачені ч. 1 ст. 49 КК строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

8.Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 2121 КК, характеризується наявністю трьох обов’язкових ознак: 1) діянням, яке має вираз в ухиленні від сплати єдиноговнескуназагальнообов’язковедержавнесоціальнестрахуваннячистрахових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування; 2) наслідками у виді фактичного ненадходження до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування коштів у значних (ч. 1), великих (ч. 2) або особливо великих (ч. 3) розмірах; 3) необхідним причинним зв’язком між зазначеними діянням і наслідками.

9.Суспільно небезпечне діяння у виді ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування полягає у відмові суб’єкта злочину від виконання покладеного на нього чинним законодавством зобов’язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а у разівчиненнятакогодіяннядо1 січня2011 р. – страховихвнесківназагальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

10.Умовамикримінальноївідповідальностізаухиленнявідсплатиєдиноговнеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є: 1) правовий обов’язок особи

319

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

сплатити зазначені внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування; 2) наявність у неї можливості вчинити такі дії.

Правовий обов’язок особи сплатити передбачений законодавством єдиний внесок назагальнообов’язковедержавнесоціальнестрахуванняпередбаченийЗакономУкраїни «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464-VI. Пункт 1 ч. 2 ст. 6 цього Закону передбачаєобов’язокплатникаєдиноговнескуназагальнообов’язковедержавне соціальне страхування своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати цей внесок. Правовий обов’язок платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, які сплачувалися відповідно до законодавства до 1 січня 2011 р., встановлювався Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-IV.

Можливість сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхуваннявизначаєтьсяздійсненнямабоодержаннямпередбаченихзаконодавствомвиплат (доходу), з яких сплачуються зазначені внески, а також відсутністю обставин, що виключають злочинність діяння.

Згідно з п. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язковедержавне соціальнестрахування» від8 липня2010 р. №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов’язаннями із сплати єдиного внеску зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати (доходу). Тому фактична відсутність у платника на момент настання строку сплати відповідних внесків необхідних коштів (наприклад, внаслідок їх використання на інші потреби), не виключає кримінальної відповідальності за ст. 2121 КК.

11. Платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язковедержавне соціальнестрахування» від8 липня2010 р. №2464-VI є:

1) роботодавці:

–підприємства, установитаорганізації, іншіюридичніособи, утворенівідповіднодо законодавстваУкраїни, незалежновідформивласності, видудіяльностітагосподарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) абонаіншихумовах, передбаченихзаконодавством, чизацивільно-правовимидоговора- ми(крімцивільно-правовогодоговору, укладеногозфізичноюособою-підприємцем, якщо виконуваніроботи(надаваніпослуги) відповідаютьвидамдіяльностівідповіднодовідомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців),

утомучисліфілії, представництва, відділеннятаіншівідокремленіпідрозділизазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс ісамостійно ведутьрозрахункиіззастрахованими особами;

–фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового

320