NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 216

водом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображеннявізуальновідображаються задопомогоюпевнихтехнічнихзасобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдфільмитощо, якіможутьбутиігровими, анімаційними(мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Фонограма – звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофоннійплатівці, дискудлялазернихсистемзчитуваннятощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що є складовою частиною аудіовізуального твору. Фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій).

Відеограма – відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, диску для лазерних систем зчитування тощо) виконання або будьяких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у формі запису, що є складовою частиною аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для виготовлення її копій.

Комп’ютерна програма – набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, якіприводятьйогоудіюдлядосягненняпевноїметиаборезультату(це поняттяохоплюєякопераційнусистему, такіприкладнупрограму, щовираженіувихідному або об’єктному кодах).

База даних (компіляція даних) – сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації в довільній формі, у тому числі електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальноїпошуковоїсистеминаосновіелектроннихзасобів(комп’ютера) чиінших засобів.

Контрольна марка є самоклейним знаком одноразового використання, зовнішній бік якого має спеціальний голографічний захист. Контрольна марка має серію («А», «В» або «К») і номер. На кожну контрольну марку наноситься інформація, яка ідентифікуєїїзвідповіднимпримірникомаудіовізуальноготвору, фонограми, відеограми, комп’ютерної програми, бази даних. Зразки та технічний опис контрольних марок затверджуються МОН за погодженням із МВС та СБУ. Право на одержання контрольних марок мають імпортери, експортери та відтворювачі примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних. Вони звертаються із відповідною заявою до Державної служби інтелектуальної власності, яка забезпечує виготовлення контрольних марок та видачу їх заявникові.

Голографічний захисний елемент – це голографічний елемент, призначений для маркування носіїв інформації, документів і товарів з метою підтвердження їх справжності, авторства тощо, виконаний із використанням технологій, що роблять неможливимйогонесанкціоноване відтворення. Голографічніелементизастосовуютьсядля захисту документів і товарів, які підлягають обов’язковому захисту від підробки, а також інших документів і товарів, голографічний захист яких запроваджується за ініціативоюїхвласників. Законструктивнимвиконаннямрозрізняютьтаківидиголо-

331

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

графічних захисних елементів: а) гнучка етикетка-наклейка; б) фольга для гарячого припресування до об’єкта захисту; в) плівка для ламінування документа, що захищається; г) пломба із спеціального матеріалу або речовини; д) зображення або позначка безпосередньо на об’єкті захисту.

4.Об’єктивна сторона злочину може виражатися: 1) у незаконному виготовленні предмета цього злочину; 2) у його підробці; 3) у використанні незаконно виготовленого, одержаногочипідробленогопредметазлочину, або4) узбутітакогопредмета.

5.При встановленні незаконності вказаних у ст. 216 КК дій необхідно звертатися до нормативно-правових актів, якими врегульовані відносини, що виникають із приводу використання у господарській діяльності відповідних предметів. Зокрема, це:

а) щодоконтрольних марокдлямаркування упаковокпримірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютернихпрограм, базданих– ЗаконУкраїни«Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» у редакції від 10 липня 2003 р. (ВВРУ. – 2004. –

№7. – Ст. 46); ПостановаКМУ«Прозатвердженняположеньзпитаньрозповсюдженняпримірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютернихпрограм, баз даних» від 13 жовтня 2000 р. № 1555 (ОВУ. – 2000. – № 42. – Ст. 1792); Порядок виробництва, зберігання, видачіконтрольнихмароктамаркуванняпримірниківаудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних, затверджений Постановою КМУ у редакції від 24 березня 2004 р. № 369 (ОВУ. – 2004. –

№12. – Ст. 741); наказ МОН «Про затвердження форм документів щодо питань видачі контрольних марок імпортерам, експортерам та відтворювачам примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних та інструкцій щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері інтелектуальної власності» від 4 травня 2005 р. № 273;

б) щодо голографічних захисних елементів – Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. (відповідно до ст. 9 Закону України ліцензуванню підлягає впровадження, ввезення, вивезення голографічних захисних елементів), Постанова КМУ «Питання голографічного захисту документів і товарів» від 3 липня 2006 р. № 895 (ОВУ. – 2006. – № 27. – Ст. 1937), Постанова КМУ «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України з питань захисту документів і товарів голографічними захисними елементами та визнання такими, що втратиличинність, деякихпостановКабінетуМіністрівУкраїни» від9 лютого2011 р.

№86 (ОВУ. – 2011. – № 10. – Ст. 463), наказ СБУ «Про затвердження Положення про порядокведенняоблікуголографічнихзахиснихелементівтанаданнязвітностіусфері голографічного захисту» від 29 вересня 2005 р. № 522 (ОВУ. – 2005. – № 42. – Ст. 2699), наказ СБУ «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з впровадження, ввезення, вивезення голографічних захисних елементів та Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з впровадження, ввезення, вивезення голографічних захисних елементів» від 12 жовтня 2010 р. № 524 (ОВУ. – 2010. – № 88. – Ст. 3135).

6.Піднезаконнимвиготовленнямконтрольнихмарокабоголографічнихзахисних елементів слід розуміти їх виготовлення: а) законним виробником, який конкретні марки чи захисні елементи виготовляє з порушенням закону – без заявки уповнова-

332

Стаття 216

женогоорганучиосібабозперевищеннямїїзакількістюфактичновиробленихмарок чи захисних елементів; на прохання осіб, які не мають повноважень щодо подання заявки; за обставин, коли підстави для виготовлення були фальсифіковані шляхом поданнянедостовірнихвідомостейтощо; б) суб’єктом, якийнемаєправаназдійсненнядіяльності звиготовлення контрольнихмарокчизахиснихелементів (неналежить до суб’єктів, визначених законом, або не отримав ліцензії, був позбавлений ліцензії чи закінчився строк її дії тощо). У цих випадках йдеться про виготовлення не фальшивих, а таких контрольних марок, голографічних захисних елементів, що за своїми характеристиками відповідають установленим зразкам.

7.Підроблення контрольних марок чи голографічних захисних елементів – це по-

вне створення фальшивих контрольних марок чи голографічних захисних елементів будь-якимспособом(поліграфічним, електрографічним, фотографічним, рисувальним, дворазового копіювання тощо) або внесення неправдивих відомостей, зміна серії, номера чи інших реквізитів.

8.Використаннянезаконновиготовлених, одержанихчипідробленихконтрольних мароквиражаєтьсявмаркуваннітакимимаркамиупаковокпримірниківаудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних. Використання незаконновиготовлених, одержанихчипідробленихголографічнихзахиснихелементів

полягає в нанесенні їх на певні документи чи товари.

Під незаконно одержаними розуміють справжні контрольні марки чи голографічні захисні елементи, які до їх незаконного використання були одержані будь-яким протиправнимшляхом. Зокрема, цеможутьбутитіконтрольнімаркичиголографічні захисні елементи, які: а) були протиправно вилучені в осіб, у яких ці предмети знаходилися на законних підставах (продавця, виробника, законного користувача та ін.) всупереч чи поза їх волею (шляхом вчинення крадіжки, грабежу, розбою тощо); б) вибулиіззаконноговолодіння зазначених осібзпричин, щонепов’язаніізвчиненням протиправних дій (загублені, помилково передані іншій особі тощо); в) одержані від особи, уповноваженої на їх продаж (передачу), але з порушенням встановленого законом порядку, що виражалося у фальсифікації підстав для їх отримання шляхом надання неправдивих відомостей; г) одержані від особи, яка не мала законних повноважень на їх продаж (передачу).

9.Збут незаконно виготовлених, одержаних або підроблених контрольних марок абоголографічнихзахиснихелементів– цебудь-якаформаїхоплатногоабобезоплат- ноговідчуження – продаж, обмін, дарування, передача вборг, урахунокоплатиборгу тощо.

10.Злочин вважається закінченим із моменту вчинення особою будь-якої із зазначених у ст. 216 КК незаконних дій.

11.Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел, який характеризується усвідомленням винною особою незаконності своїх дій, а при використанні або збуті – також того, що дії вчинюються із незаконно виготовленими, одержаними чи підробленими контрольними марками чи голографічними захисними елементами.

12.Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-річного віку. Якщо цей злочин вчинюється службовою особою, що використовує при цьому своє службове становище, то відповідальність може наставати за сукупністю злочинів – за ст. 216 КК і відповід-

333

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

ною статтею про злочин у сфері службової діяльності (зокрема, за статтями 364 або

3641 КК).

13.У частині 2 ст. 216 КК передбачена відповідальність за ті ж дії, вчинені по-

вторно(див. ст. 32 ККікоментардонеї) абозапопередньоюзмовоюгрупоюосіб(див.

ст. 28 КК і коментар до неї).

Під тими самими діями, вчиненими повторно, слід розуміти вчинення цього зло-

чинуособою, якаранішевчинилазлочин, передбачений частинами 1 або2 цієїстатті,

іне була за нього засуджена або мала судимість за нього, не зняту і не погашену в установленому законом порядку. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. У випадках вчинення особою декількох злочинів, передбачених ст. 216 КК, перший з яких не має кваліфікуючих ознак, перший злочин кваліфікується за ч. 1 цієї статті, а другий та наступні – за ч. 2 за ознакою вчинення його (їх) по-

вторно(відповідно доп. 9 ППВСУ«Пропрактикузастосування судамикримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 4 червня 2010 року № 7).

14.Незаконне використання контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів і фонограм, поєднане з порушенням авторського права або суміжних прав, додатково кваліфікується за ст. 176 КК.

15.Основні зміни до ст. 216 КК, внесені Законом України від 18 вересня 2012 р. № 5283-VI, полягають у такому:

1) щододій, вчинюванихзмаркамиакцизногозбору: а) декриміналізованінезаконне виготовлення та підроблення марок акцизного збору без мети використання при продажу товарів чи збуту; за вчинення таких дій із зазначеною метою передбачена більш суворакримінальна відповідальність уст. 199 КК; б) використання незаконновиготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору, яке раніше було вказано у ст. 216 КК як окрема дія (нанесення марок на товари), до ст. 199 КК буквально не включено; натомість у ст. 199 КК передбачена відповідальність за дії, які вчинюються з метою використання при продажу товарів чи збуту – зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезеннявУкраїну; в) відповідальність зазбутнезаконновиготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору тепер настає за ст. 199 КК;

2) щодо дій, вчинюваних з голографічними захисними елементами: а) незаконне виготовленнятапідробленняголографічнихзахиснихелементівтеперкваліфікується: якщо вчинене з метою використання при продажу товарів чи збуту – за ст. 199 КК, за відсутностітакоїмети– заст. 216 КК; б) використаннянезаконновиготовлених, одержаних чи підроблених голографічних захисних елементів кваліфікується: якщо воно здійснювалось особою як реалізація мети використання при продажу товарів при вчиненнізазначенихуст. 199 ККдій– зацієюстаттею, віншихвипадках– заст. 216 КК; в) збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених голографічних захисних елементів зазначений як у ст. 199, так і в ст. 216 КК, однак при його кваліфікації застосовується ст. 199 КК, як норма, що була прийнята пізніше.

Продеякііншіпитаннякваліфікаціїзлочинів, передбаченихстаттями199 та216 КК, які виникли у зв’язку із внесенням зазначених змін до цих статей, див. п. 15 коментаря до ст. 199 КК.

334

Стаття 219

16. Злочин, передбачений ст. 216 КК, слід відмежовувати від адміністративних правопорушень, відповідальність за які настає за статтями 156, 1645 та 1649 КУпАП. При вирішенні цього питання основне значення має правильне визначення предмета вчинюваних особою дій.

Стаття 217. Виключена

(Статтю 217 «Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма» виключено Законом України № 4025-VІ від 15 листопада 2011 р.; із 17 січня 2012 р. незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 1893 КУпАП)

Стаття 218. Виключена

(Статтю 218 «Фіктивне банкрутство» виключено Законом України № 4025-VІ від 15 листопада 2011 р.; із 17 січня 2012 р. фіктивне банкрутство тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 16617 КУпАП)

Стаття 219. Доведення до банкрутства

Доведеннядобанкрутства, тобтоумисне, зкорисливихмотивів, іншоїособистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином – засновником (учасником) або службовою особою суб’єкта господарської діяльності дій, що призвелидостійкоїфінансовоїнеспроможностісуб’єктагосподарськоїдіяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору, –

карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. У статтях 219, 222 цього Кодексу матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Стаття219 уредакціїзаконівУкраїни№270-VІвід15 квітня2008 р. та№4025-VІ від 15 листопада 2011 р.)

1.Об’єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері виконання суб’єктами господарської діяльності своїх фінансових зобов’язань.

2.Об’єктивну сторону злочину характеризують: а) дії, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності; б) перший наслідок – стійка фінансова неспроможність цього суб’єкта господарської діяльності; в) другий (похідний від першого) наслідок – велика матеріальна шкода державі чи кредитору; г) причинний зв’язок між діями та наслідками.

335

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

3. Дії, щопризвелидостійкоїфінансовоїнеспроможностісуб’єктагосподарської діяльності – цеумисні цілеспрямовані дії, які насправді погіршуютьфінансову спроможність суб’єкта господарської діяльності, вчинені громадянином – засновником (учасником) або службовою особою цього суб’єкта. Зокрема, укладення завідомо невигіднихугодабозавідомонездійсненнихугодізвеликимиштрафнимисанкціями, взяття на себе чужих боргів; закупівля обладнання чи сировини за завищеними цінами; реалізація продукції підприємства за заниженими цінами; надання кредитів або майна в оренду особам, які завідомо не можуть їх повернути чи не збираються цього робити; отримання кредитів під високі відсотки; умисне порушення податкового чи іншого законодавства із метою застосування до підприємства фінансових санкцій тощо.

Такі дії можуть поєднуватися з бездіяльністю винної особи – невчиненням нею певних дій, які вона була зобов’язана і могла вчинити, – якщо така бездіяльність включається у цілеспрямовану активну поведінку особи як необхідна умова здійснення дій чи їх результативності. Наприклад, бездіяльність є умовою здійснення дій у випадку, коли службова особа суб’єкта господарської діяльності здійснює закупівлю певного обладнання чи сировини умисно за найбільш високими цінами, що поєднується із бездіяльністю такої особи щодо вчинення закупівлі обладнання чи сировинизабільшнизькимицінамивіншихсуб’єктівгосподарювання. Бездіяльність як умова результативності дій особи буде в тому разі, коли, наприклад, винна особа з метою погіршити фінансову спроможність суб’єкта господарської діяльності укладає угоду, невиконання якої загрожує цьому суб’єкту великими фінансовими санкціями, з наміром не виконувати цю угоду з метою настання цих наслідків, а потім фактично вчинює таку бездіяльність. Однак у випадках, коли зазначені у ст. 219 КК цілеспрямовані дії винної особи були відсутні і поведінка особи характеризувалась лише ознаками бездіяльності, ця стаття не застосовується, що не виключає можливості кваліфікації вчиненого за іншими статтями КК, зокрема, за статтями 364, 3641 або 367 КК.

Якщоспособомдоведеннясуб’єктагосподарськоїдіяльностідостійкоїфінансової неспроможності є вчинення особою іншого злочину, то необхідна кваліфікація за сукупністю злочинів. Наприклад, привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем потребує додаткової кваліфікації за ст. 191 КК.

При практичному встановленні доведення до банкрутства потрібно враховувати Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій із приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженінаказомМіністерстваекономікиУкраїнивід19 січня2006 р. № 14 (у редакції наказу від 26 жовтня 2010 р. № 1361). Відповідно до цих Рекомендацій доведення до банкрутства може бути пов’язане із вчиненням зокрема таких дій: 1) підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; 2) необґрунтованої виплатигрошовихкоштів, необґрунтованої передачі третім особам майна; 3) прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; 4) заплутування звітності, знищення до-

336

Стаття 219

кументів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо; 5) штучнезбільшеннярозмірузаборгованості; 6) продажзадіянихувиробничогосподарській діяльності основних засобів; 7) продаж товарів (робіт, послуг), які виготовляєпідприємство, заціною, нижчоюзасобівартість, безналежнихекономічних підстав; 8) уразізбитковоїдіяльностіпідприємстваспрямуванняотримуванихгрошей та інвестицій на закупівлю товарів, робіт, послуг, безпосередньо не задіяних у вироб- ничо-господарській діяльності; 9) необґрунтоване зменшення або збільшення штату підприємства.

4. Стійкафінансованеспроможністьсуб’єктагосподарськоїдіяльностієпершим наслідком ускладі розглядуваного злочину йозначає такий фінансовий стан суб’єкта господарської діяльності, який згідно із законодавством про банкрутство, визнається підставою для порушення господарським судом справи про банкрутство. На відміну від фіктивного банкрутства (ст. 16617 КУпАП), яке характеризується фактичною здатністюборжника– суб’єктагосподарськоїдіяльностівиконатисвоїзобов’язанняперед кредиторами та бюджетом, при доведенні до банкрутства суб’єкт господарської діяльності, внаслідоквчиненнявинноюособоюцілеспрямованихдій, насправдінеможе виконати грошові зобов’язання в певному розмірі протягом визначеного законом періоду часу, що потребує застосування передбаченої законом процедури відновлення його платоспроможності.

Основні положення щодо такого фінансового стану містяться в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції від 30 червня 1999 р. (ВВРУ. – 1999. – № 42–43. – Ст. 378) та в новій редакції цього Закону, прийнятій Законом України від 22 грудня 2011 р. № 4212-VI (ОВУ. – 2012. – №5. – Ст. 164) (набираєчинностічерезрікздняйогоопублікування), аособливості законодавства про визнання неплатоспроможними (банкрутами) банків та емітентів іпотечних облігацій передбачені законами України «Пробанки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. (ВВРУ. – 2001. – № 5–6. – Ст. 30) та «Про іпотечні облігації» від 22 грудня 2005 р. (ОВУ. – 2006. – № 3. – Ст. 81).

За загальним правилом, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржникомпротягомтрьохмісяцівпіслявстановленогодляїхпогашеннястроку, якщо інше не передбачено Законом (див. ч. 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможностіборжникаабовизнанняйогобанкрутом» уредакціївід30 червня1999 р. та ч. 3 ст. 10 цього Закону в редакції від 22 грудня 2011 р.). Тримісячний строк у цьому визначенні є ознакою стійкості фінансової неспроможності, яка підлягає обов’язковомуврахуваннюприкваліфікаціїрозглядуваногозлочину. Тобтовконкретному випадку необхідно встановити, що саме внаслідок цілеспрямованих дій винної особиборжникпротягомтрьохмісяцівнеможевиконативимогикредиторів. Упротилежномувипадку, наприклад, колидвамісяціборжникнемігвиконатисвоїзобов’язання з інших причин, а один місяць – внаслідок дій винної особи – склад цього злочину відсутній.

Інша підстава для порушення господарським судом справи про банкрутство передбачена щодо фермерського господарства – це його неспроможність задоволь-

337

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

нити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарськихробітвимогикредиторівзагрошовимизобов’язаннямита(або) зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (див. ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону в редакції від 30 червня 1999 р. та ч. 1 ст. 93 цього Закону в редакції від 22 грудня 2011 р.). Відповідно в таких випадках, як ознака стійкості фінансової неспроможності, повинен розглядатися шестимісячний строк.

5.Велика матеріальна шкода державі чи кредитору – це п’ятсот чи більше н. м. д. г. (згідно з приміткою до ст. 219 КК). Про визначення одного н. м. д. г. див. п. 16 коментаря до ст. 199 КК. Матеріальна шкода за ст. 219 КК може виражатися

узавданні збитків, під якими розуміються втрата або пошкодження майна, додаткові витрати (вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), не одержані доходи, які були б одержані у разі належного виконання зобов’язання.

Велика матеріальна шкода державі чи кредитору є другим наслідком у складі цьогозлочину, причомувінмаєюридичнезначенняпохідноговідпершогонаслідку– стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності. Це зумовлює необхідність при застосуванні ст. 219 КК завжди встановлювати обидва ці наслідки, акрім того– особливий розвиток причинного зв’язку, який характеризується тим, що виннаособа своїми умисними цілеспрямованими діями спочатку спричинює перший наслідок, який у свою чергу спричинює другий наслідок. Тому якщо в конкретному випадку така опосередкованість відсутня – учинене, за наявності підстав, потребує іншої кваліфікації, наприклад, за ст. 364 чи ст. 3641 КК як зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Із цією особливістю конструкції складу злочинупов’язанийвисновокпроте, щошкодасуб’єктугосподарськоїдіяльності(перший наслідок) не враховується при визначенні великої матеріальної шкоди державі чи кредиторам.

Длякваліфікаціїцьогозлочинунеєобов’язковимвизнаннясуб’єктагосподарської діяльності банкрутом або порушення господарським судом справи про банкрутство.

6.Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків – великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

7.Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом щодо першого наслідку – стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності, і умислом або необережністю щодо другого наслідку – великої матеріальної шкоди державі чи кредитору. Крім того, обов’язковою ознакою є вчинення зазначених у ст. 219 КК дій із корисливих мотивів (прагнення до отримання будь-яких матеріальних вигод), іншої особистої заінтересованості (помста, заздрість, особисті неприязні стосунки з кредитором тощо) або в інтересах третіх осіб (наприклад, в інтересах осіб, які бажають купити збанкрутіле підприємство за безцінь).

За відсутності прямого умислу щодо зазначеного першого наслідку в діях службової особи, яка не виконувала або неналежно виконувала свої службові обов’язки через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним за-

338

Стаття 222

коном правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб, – вчинене кваліфікується за ст. 367 КК.

8.Суб’єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку і є: а) грома- дянином-засновником(учасником) суб’єктагосподарськоїдіяльностіабоб) службовою особою суб’єкта господарської діяльності. У період з 1 вересня 2001 р. і до набрання чинності Законом України від 15 квітня 2008 р. № 270-VІ суб’єктами цього злочину визнавалися власник та службова особа суб’єкта господарської діяльності. Не може виступати суб’єктом цього злочину громадянин-підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

9.Увипадках, колидоведення добанкрутства поєднувалося ізфіктивним підприємництвом, вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями

219 та205 КК(див. п. 20 ППВСУ«Пропрактикузастосуваннясудамизаконодавства провідповідальністьзаокремізлочиниусферігосподарськоїдіяльності» від25 квітня

2003 р. № 3).

10.У частині 1 ст. 477 КПК, прийнятого 13 квітня 2012 р., злочин, передбачений ст. 219 КК, віднесений до злочинів, у яких кримінальне провадження здійснюється

уформі приватного обвинувачення, тобто може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.

Стаття 220. Виключена

(Статтю 220 «Приховування стійкої фінансової неспроможності» виключено Законом України № 4025-VІ від 15 листопада 2011 р.; із 17 січня 2012 р. приховуваннястійкоїфінансовоїнеспроможностітягнезасобоюадміністративнувідповідальність за ст. 16415 КУпАП)

Стаття 221. Виключена

(Статтю 221 «Незаконні дії у разі банкрутства» виключено Законом України № 4025-VІ від 15 листопада 2011 р.; із 17 січня 2012 р. незаконні дії у разі банкрутства тягнуть за собою адміністративну відповідальність за ст. 16616 КУпАП)

Стаття 222. Шахрайство з фінансовими ресурсами

1. Надання завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності –

караєтьсяштрафомвідоднієїтисячідотрьохтисячнеоподатковуванихмінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

339

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали великої матеріальної шкоди, –

караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(Стаття 222 у редакції законів України № 270-VІ від 15 квітня 2008 р., № 3795-VI від 22 вересня 2011 р. та № 4025-VІ від 15 листопада 2011 р.)

1.Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, які виникають у сфері надання суб’єктам господарювання та іншим особам фінансових ресурсів і податкових пільг. Додатковими об’єктами можуть виступати власність або відносини по формуванню дохідної частини державного та місцевого бюджетів.

2.Предмет злочину – неправдива інформація, що надається вказаним у цій статті адресатам із метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків. У статті 222 КК ідеться про таку інформацію, яка в конкретному випадку має юридичне значення як підстава для прийняття позитивного рішення щодо надання фінансових ресурсів чи податкових пільг. Ця інформація може неправдиво відо- бражатифінансово-економічнийстанабопевністоронидіяльностісуб’єктагосподарю- вання чи іншої особи, мету отримання коштів чи засоби забезпечення їх повернення тощо. Спотвореннявідомостей можевиражатися впокращеннідійсності (наприклад, при отриманні кредиту), або ж навпаки – в її погіршенні (наприклад, при отриманні дотації). Якщо при цьому відомості хоч і перекручені, але дійсних даних юридично достатньо, щоб прийняти позитивне рішення щодо надання фінансових ресурсів чи податкових пільг, склад цього злочину відсутній (наприклад, особа подає відомості про 60 % інвалідів, що працюють на підприємстві, насправді їх 55 %, а для одержання податкових пільг згідно із законодавством достатньо 50 %).

3.Об’єктивну сторону цього злочину характеризують незаконні дії – надання неправдивоїінформаціїорганамдержавноївлади, органамвладиАвтономноїРеспубліки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам.

Передбачене ст. 222 ККсловосполучення «уразівідсутності ознакзлочинупроти власності» слід розуміти як загальну умову застосування цієї статті, яку потрібно брати до уваги при встановленні всіх елементів цього складу злочину.

4.Надання неправдивої інформації спрямоване на введення органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування, банків або інших кредиторів в оману для незаконного одержання в такий спосібсубсидій, субвенцій, дотацій, кредитівчипільгщодоподатків. Фактичнеодержання цих ресурсів чи пільг не є обов’язковим для об’єктивної сторони цього злочину. Його слід враховувати при встановленні наслідків злочину, що має значення для кваліфікації за ч. 2 цієї статті. Зазначені дії слід відрізняти від надання неправдивої інформації зазначеним у ст. 222 КК адресатам за згодою останніх на прийняття неправдивої інформації.

5.Банк – юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру

340