NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 2121

договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно довідомостей зЄдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців);

–фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

–дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

–дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;

–підприємства, установи, організації, фізичніособи, яківикористовуютьнайману працю, військові частини таоргани, які виплачуютьгрошовезабезпечення, допомогу потимчасовійнепрацездатності, допомогуабокомпенсаціювідповіднодозаконодавства, – для осіб, зазначених у пп. 9–14 цієї частини;

–інвестор(оператор) заугодоюпророзподілпродукції(утомучисліпостійнепредставництво інвестора-нерезидента), що використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільноправового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягузЄдиногодержавногореєструюридичнихосібтафізичнихосіб– підприємців);

2) працівники – громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ) та особи без громадянства, які працюють:

–на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзацах 2 та 8 п. 1 цієї частини;

–у фізичних осіб-підприємців на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;

–уфізичнихосіб, якізабезпечуютьсебероботоюсамостійно, тавіншихфізичних осіб на умовах трудового договору (контракту);

3) фізичніособи, яківиконуютьроботи(надаютьпослуги) напідприємствах, вустановахтаорганізаціях, віншихюридичнихосіб, зазначенихвабз. 2 п. 1 цієїчастини, чи

уфізичних осіб-підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб-підприємців, якщо виконувані нимироботи(наданіпослуги) відповідаютьвидамдіяльностівідповіднодовідомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців);

4) фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

5) особи, якізабезпечуютьсебероботоюсамостійно– займаютьсянезалежноюпрофесійноюдіяльністю, асаменауковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі ад-

321

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

вокатською, нотаріальноюдіяльністю, абоособи, якіпровадятьрелігійну(місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями;

6)громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичнихпредставництвахіконсульськихустановахУкраїни, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств, установ та організацій (зокрема міжнародних), утворенихвідповідно дозаконодавства України (якщо інше непередбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ);

громадяни України та особи без громадянства, які працюють у дипломатичних представництвахіконсульськихустановахіноземнихдержав, філіях, представництвах, іншихвідокремлених підрозділах іноземних підприємств, установтаорганізацій (зокрема міжнародних), розташованих на території України;

7)особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на такій посаді;

8)працівникивоєнізованихформувань, гірничорятувальнихчастиннезалежновід підпорядкування, а також особовий склад аварійно-рятувальної служби, утвореної відповідно до законодавства на постійній основі;

9)військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), особи рядового і начальницького складу;

10)батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

11)особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності;

12)особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;

13)особи, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

14)один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річноговіку, якщотакі непрацюючі працездатні особиотримуютьдопомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

12.Суспільно небезпечними наслідками ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є фактичне ненадходження до фондівзагальнообов’язковогодержавногосоціальногострахування коштівузначних (ч. 1), великих (ч. 2) або особливо великих (ч. 3) розмірах.

13.Згідно з приміткою до ст. 2121 КК під значним розміром коштів слід розуміти суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законом неоподатковуваний мінімум доходів громадян; під великим розміром коштів слід розуміти суми єдиного внеску на

322

Стаття 2121

загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законом неоподатковуваний мінімум доходів громадян; під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, які в п’ять тисяч і більше разів перевищують установлений законом неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

14.Привизначеннірозмірукоштів, щоненадійшлидофондівзагальнообов’язкового державного соціального страхування внаслідок ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, не враховуються нараховані чи сплачені у зв’язку з цим штрафи й пеня.

15.Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 2121 КК, є причинний зв’язок між ухиленням особи від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та фактичним ненадходженням дофондівзагальнообов’язковогодержавного соціальногострахування коштівузначних, великих або особливо великих розмірах.

16.Моментом закінчення злочину, передбаченого ст. 2121 КК, є фактичне ненадходження до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством. Строкисплатиєдиноговнескуназагальнообов’язковедержавнесоціальнестрахування встановлені ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язковедержавнесоціальнестрахування» від8 липня2010 р. №2464-VI, астрокисплатистраховихвнесківназагальнообов’язковедержавне пенсійнестрахування встановлювалися відповідними положеннями Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-IV.

17.Суб’єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу, коли виннаособаусвідомлюєсуспільнунебезпечністьухиленнявідсплатиєдиноговнеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у виді ненадходження коштів до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування і бажає настання цих наслідків.

18.Мотиви і цілі ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування можуть бути різними (користь, бажання забезпечити розвиток виробництва, поліпшення умов праці тощо). На кваліфікацію злочину вони не впливають, але можуть враховуватися при призначенні покарання.

19.Суб’єктомзлочину, передбаченогост. 2121 КК, виступаєфізичнаосуднаособа, яка досягла 16-річного віку і є: 1) службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності; 2) особою, яка здійснює підприємницьку діяльністьбезстворенняюридичноїособи; 3) будь-якоюіншоюособою, яказобов’язана сплачувати ці внески.

Зазначені особи мають бути передбачені законодавством як платники єдиного внескуназагальнообов’язковедержавне соціальнестрахуваннячистраховихвнесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, або виступати як службові

323

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

особи таких платників. Останні мають відповідати ознакам, передбаченим ч. 3 або ч. 4 ст. 18 КК, а також на який на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, їх філіях, відділеннях, інших відокремлених підрозділах, що не мають статусу юридичної особи, повиннібутипокладені обов’язкизведення бухгалтерського обліку, а також обов’язки з нарахування, обчислення та сплати єдиного внескуназагальнообов’язковедержавне соціальнестрахуваннячистраховихвнесків назагальнообов’язковедержавнепенсійнестрахуваннядовідповіднихфондів(керівники; особи, котрі виконують їхні обов’язки; інші службові особи, яким у встановленому законом порядку надане право підпису фінансових документів).

20.Кваліфікуючими ознаками ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є:

– відповідно до ч. 2 ст. 2121 КК ті самі діяння, вчинені: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) якщо вони призвели до фактичного ненадходження до фондів загальнообов’язковогодержавногосоціальногострахуваннякоштівувеликихрозмірах;

– відповідно до ч. 3 ст. 2121 КК діяння, вчинені: 1) особою, раніше судимою за ухиленнявідсплатиєдиноговнескуназагальнообов’язковедержавнесоціальнестрахуваннячистраховихвнесківназагальнообов’язковедержавнепенсійнестрахування;

2)якщовонипризвелидофактичногоненадходженнядофондівзагальнообов’язкового державного соціального страхування коштів в особливо великих розмірах.

21.Вчиненняухиленнявідсплатиєдиноговнескуназагальнообов’язковедержавне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за попередньою змовою групою осіб згідно з ч. 2 ст. 28 КК має місце у випадках його спільного вчинення декількома особами (двома або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення.

22.Вчинення злочину особою, раніше судимою за ухилення від сплати єдиного внеску назагальнообов’язкове державне соціальне страхування чистрахових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, має місце у випадках його вчиненняособою, якабуласудимазаст. 2121 ККзаумови, щосудимістьзацейзлочин не була знята або погашена у встановленому законом порядку.

23.Про вчинення передбачених ст. 2121 КК дій, якщо вони призвели до фактич-

ногоненадходження дофондів загальнообов’язковогодержавногосоціальногострахування коштів у великих та особливо великих розмірах, – див. пп. 13–15.

24.Частина 4 ст. 2121 КК передбачає звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вперше вчинила діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхові внескиназагальнообов’язковедержавнепенсійнестрахування, атакожвідшкодувала шкоду, завдану фондам загальнообов’язкового державного соціального страхування їх несвоєчасною сплатою (штрафні санкції, пеня).

Умовамизвільненнявідкримінальноївідповідальності напідставіч. 4 ст. 2121 КК виступають:

1)вчинення вперше ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

324

Стаття 213

2)сплата цих внесків до притягнення до кримінальної відповідальності;

3)відшкодування до притягнення до кримінальної відповідальності шкоди, завданої фондам загальнообов’язкового державного соціального страхування їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Стаття 213. Порушення порядку здійснення операцій

зметалобрухтом

1.Здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, абонаданняприміщеньтаспоруддлярозташуваннянезаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту –

караються штрафом від п’ятисот до тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами від ста до двохсот годин.

2.Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, –

караються штрафом від тисячі п’ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(Стаття 213 в редакції Закону України № 4025-VІ від 15 листопада 2011 р.)

1.Об’єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері господарської діяльності з металобрухтом. Ці відносини регулюються Законом України «Про металобрухт» від 5 травня 1999 р. (ВВРУ. – 1999. – № 25. – Ст. 212) та іншими нормативно-право- вими актами.

2.Предмет злочину – брухт кольорових і чорних металів (металобрухт). Тобто непридатні для прямого використання вироби або частина виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу та містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів та їх сплавів.

3.З об’єктивної сторони цей злочин може виражатися у таких формах: а) здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації; б) здійснення операцій

зметалобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством; в) наданняприміщеньтаспоруддлярозташуваннянезаконнихпунктівприйому, сховутазбутуметалобрухту; г) організаціянезаконнихпунктівприйому, схову та збуту металобрухту.

4.Операції з металобрухтом – це заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів.

ЗаготівляметалобрухтузазначенимЗакономвизначаєтьсяякдіяльність, пов’язана зі збиранням, купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту. При цьому під збиранням металобрухту розуміється діяльність фізичних або юридичних осіб, пов’язана з переміщенням металобрухту від місця його утворення або знаходження до території розташування спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів, а під купівлею та/або реалізацією

325

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

металобрухту – діяльність, пов’язана з передачею права власності на металобрухт іншому власнику в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов’язань.

Переробкою металобрухту визнається діяльність, пов’язана із доведенням металобрухтушляхомсортуванняабо, вразіпотреби, пресування, пакетування, дрібнення, різання до стану, який відповідає встановленим стандартам, нормам і правилам; вилученняметалевоїскладовоїізшлаківметалургійноїпереробкичорнихтакольорових металів та їх сплавів.

Металургійна переробка металобрухту – це переплавка металобрухту в мета-

лургійних агрегатах із використанням додаткових матеріалів та особливих технологічнихрежимівізметоюзміниструктуриметалу, доведення йогохімічногоскладудо параметрів, які відповідають вимогам стандартів, та отримання легованої сталі, відповідних марок кольорових металів і їх сплавів із визначеними технологічними та експлуатаційними властивостями.

Операції заготівлі, переробки та металургійної переробки можуть вчинюватися з промисловим та/або побутовим брухтом кольорових і чорних металів (металобрухтом). Порушення встановленого порядку збирання і здавання брухту дорогоцінних металів тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 1891 КУпАП.

5. Здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації означає здій-

снення будь-якої із зазначених операцій особою, яка не зареєстрована в установленому законом порядку як суб’єкт господарювання. Така державна реєстрація здійснюється відповідно дост. 89 ЦК, ст. 58 ГКтаЗакону України «Продержавну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 р. (ОВУ. – 2003. –

№ 25. – Ст. 1172).

Застаттею213 ККпоняттям«здійсненняопераційзметалобрухтомбездержавної реєстрації» охоплюютьсядвавидидіяльності: а) здійсненняособою, яканезареєстрована як суб’єкт господарювання, операцій з металобрухтом, що згідно із законом підлягаютьліцензуванню; б) здійсненнятакоюсамоюособоюопераційзметалобрухтом, якінепідлягаютьліцензуванню. Операції, щопідлягаютьліцензуванню, роз’яснені в наступному пункті коментаря до цієї статті, а під операціями, що не підлягають ліцензуванню, зокрема, слідрозумітидіяльністьфізичнихосіб, пов’язануіззбиранням та реалізацією побутового брухту чорних і кольорових металів (див. ч. 7 ст. 4 зазначеного Закону). Побутовий металобрухт – це непридатні для прямого використання виробипобутовогопризначення абочастини цихвиробів, які містять усобі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які втратили експлуатаційну цінність.

Прикваліфікації злочинунеобхідно також враховувати, щовцихвипадках йдеться про відсутність державної реєстрації, обов’язковість якої обумовлена тим, що особаздійснюєвідповіднудіяльність, якамаєзагальнізаконодавчіознакипідприємницької чи іншої господарської діяльності (див. статті 3 і 42 ГК). Саме про таку діяльність йдетьсяівнаведенихвищезаконодавчихвизначенняхопераційзметалобрухтом. Тому дії зазначених осіб, які не мають ознак такої діяльності, не є злочином.

6. Здійснення операцій з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії), одер-

жанняякогопередбаченозаконодавством, слідрозумітиякздійсненнязареєстрованим громадянином-підприємцем чи юридичною особою – суб’єктом господарської діяльності будь-якої з названих вище операцій з металобрухтом без отримання ліцензії

326

Стаття 213

вустановленомузакономпорядкуізаумови, щотакеотриманняєобов’язковимзгідно із законом. Це може здійснюватись як особою, яка взагалі не має наміру отримувати ліцензію, такіособою, яказбираєтьсяїїотримувати, однакщенеотримала, абоособою,

уякоїзакінчивсястрокдіїліцензіїчиостаннявтратиласвоєюридичнезначеннязінших причин, або особою, яка була позбавлена ліцензії за порушення закону.

Ліцензуванню підлягають заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів (ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. // ВВРУ. – 2000. – № 36. – Ст. 299). Ліцензія видається із зазначенням окремих видів, що можуть виконуватись

умежах виду господарської діяльності, а саме: 1) заготівля, переробка металобрухту кольоровихметалів; 2) заготівля, переробка металобрухту чорнихметалів; 3) заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових металів; 4) заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту чорних металів. Не підлягає ліцензуваннюдіяльністьфізичнихосіб– суб’єктівгосподарюванняіюридичнихосіб, пов’язана із збиранням та реалізацією промислового брухту чорних та кольорових металів, який утворився в результаті їх діяльності. Ліцензії на здійснення операцій

зметалобрухтом кольорових і/або чорних металів можуть видаватися лише спеціалізованимпідприємствам(назаготівлютапереробку) таспеціалізованимметалургійним переробним підприємствам (на заготівлю, переробку та металургійну переробку). Ліцензування здійснює Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, а порядок отримання ліцензії передбачений Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. та наказом Міністерства економічногорозвиткуіторгівліУкраїни«ПрозатвердженняЛіцензійнихумовпровадженнягосподарської діяльності іззаготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів» від 31 жовтня 2011 р. № 183 (ОВУ. – 2011. –

№ 92. – Ст. 3354).

7.Здійснення операцій з металобрухтом без ліцензії слід відрізняти від здійснення таких операцій з порушенням умов ліцензування, тобто від порушення положень нормативно-правового акта, яким установлюються кваліфікаційні, організаційні, технологічнітаіншівимогидляпровадженнятакоїдіяльностіпісляотриманняліцензії. Такі вимогивстановлені Законом України «Прометалобрухт» від5 травня 1999 р. (статті 6–11) та зазначеним наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31 жовтня 2011 р. № 183. Порушення умов ліцензування може виражатися, зокрема, у прийманні промислового брухту у фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, або прийманні такого металобрухту від юридичних осіб без оформлення актами приймання; прийманні побутового металобрухту від фізичних осіб без пред’явлення ними особистих документів та/або без оформлення актами приймання; проведенні готівкових розрахунків при здійсненні операцій

зпромисловим металобрухтом тощо. Такі дії тягнуть за собою адміністративну відповідальність за ст. 16410 КУпАП «Порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом».

8.Під незаконними пунктами прийому, схову і збуту металобрухту слід розуміти ті пункти, на базі яких здійснюються лише незаконні операції із заготівлі та переробки металобрухту. Незаконність таких пунктів визначається відсутністю в особи лі-

327

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

цензії на здійснення в них зазначених операцій. Тільки спеціалізовані та спеціалізовані металургійні переробні підприємства (визначені у ст. 1 Закону України «Про металобрухт»), якіотрималиліцензіюназдійсненняопераційзметалобрухтом, мають право відкривати приймальні пункти для здійснення на їх базі операцій, зазначених

уліцензії, і тільки за адресами, вказаними у ліцензії.

9.Надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому,

схову та збуту металобрухту означає надання іншій особі будь-яких приміщень та споруд повністю або частково для використання як бази для незаконного прийому, схову чи збуту металобрухту. Основне призначення таких приміщень і споруд може бути різним, наприклад, квартира, будинок, гараж, склад, цех та ін. Це може бути також споруда, яка тільки що побудована, в тому числі з метою розміщення в ній зазначеного пункту.

10.Організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту – це су-

купністьдійзїхстворення: підшукуванняприміщеньчиспоруд, транспортнихтафінансових засобів, співучасників; розробка плану функціонування пункту, конспіративних заходів; об’єднання або узгодження дій співучасників тощо. Організація таких пунктів можевчинюватисяякособами, якінезареєстрованіяксуб’єктигосподарськоїдіяльності, такіособами, щомаютьтакуреєстрацію, однакнемаютьліцензіїназдійсненнязаготівліметалобрухту. Більшетого, цеможутьбутиіособи, якімаютьтакуліцензію, алестворили пункт, що в ній не зазначено, для здійснення на його базі незаконних операцій

зметалобрухтом, що не зазначені в ліцензії (наприклад, у разі якщо ліцензія видана на здійсненняопераційзметалобрухтомкольоровихметалів, анезаконнийпунктстворений для здійснення операцій з металобрухтом чорних металів), або для здійснення в ньому незаконногоприйому, сховутазбутуметалобрухтуіншимиособами.

11.Діїосіб, якіотрималиліцензіюназаготівлютапереробкуметалобрухту, алефактичноздійснювализазначенівліцензіїопераціїнабазіпункту, щоневказанийуліцензії, можутькваліфікуватисяпо-різному: а) увипадках, колиособаповиннабулапереоформити ліцензію і отримати нову ліцензію, – за ст. 213 КК, як здійснення операцій з металобрухтомбезспеціальногодозволу(ліцензії), одержанняякогопередбаченозаконодавством; б) віншихвипадкахнастаєадміністративнавідповідальністьзапорушеннязаконодавства, щорегулюєздійснення операційзметалобрухтом, заст. 16410 КУпАП.

12.Злочин вважається закінченим з моменту вчинення особою діяння в будь-якій із чотирьох альтернативних форм, передбачених ст. 213 КК. Організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту закінчена з моменту, коли такий пункт був створений.

13.Суб’єктивну сторону злочину характеризує прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними, на кваліфікацію цього злочину не впливають, але можуть враховуватися при призначенні покарання.

Умиселнаорганізацію незаконного пунктуприйому, сховутазбутуметалобрухту характеризується обов’язковим усвідомленням особою незаконності створюваного пункту, тобто що пункт створюється для здійснення незаконних операцій з металобрухтом. Це важливо враховувати з огляду на те, що за об’єктивними ознаками ці дії можуть значною мірою збігатися із тими, що вчинюються з метою здійснення законної діяльності, але з порушенням самого порядку створення приймального пункту,

328

Стаття 215

наприклад, у разі створення пункту з порушенням технічних вимог щодо обладнання таустаткування, облаштуванняземельноїділянки, щоєпорушеннямліцензійнихумов

ітягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 16410 КУпАП.

14.Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-річного віку. Залежно від форми вчинення цього злочину це: а) у першій формі – особа, яка не зареєстрована в установленому законом порядку яксуб’єктгосподарювання; б) удругій формі – зареєстрований громадянин-підприємець та службова особа суб’єкта господарської діяльності – юридичної особи; в) у третій формі – будь-яка осудна особа, що досягла зазначеного віку; г) у четвертій формі – особа, яка не зареєстрована як суб’єкт господарської діяльності; особа, що має таку реєстрацію, однак не має ліцензії на здійснення заготівлі металобрухту; особа, яка має таку ліцензію, але створила пункт, що в ній не зазначено, для здійснення на його базі незаконних операцій з металобрухтом, що не зазначені в ліцензії, або для здійснення в ньому незаконного прийому, схову та збуту металобрухту іншими особами.

Учиненняслужбовоюособоюпередбаченихст. 213 ККдійзвикористаннямвлади чи службового становища або з перевищенням влади чи службових повноважень потребує додаткової кваліфікації за статтями 364, 3641, 365 або 3651 КК.

15.Діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 213 КК за умови, що судимість особи за злочин, передбачений цієюстаттею, небулапогашеначизнятавпередбаченому законом порядку. Про поняття судимості, погашення та зняття її див. статті 88–91 КК і коментар до них.

16.Порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом, може бути кваліфіковане як адміністративне правопорушення за ст. 16410 КУпАП,

якщо це діяння не є злочином (див. Ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ від 18 березня 2003 р. // ВВСУ. – 2004. – № 1. – С. 16).

17.Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213 КК) може поєднуватися із незаконним заволодінням чужим майном; придбанням, отриманням, зберіганням чи збутом майна, одержаного злочинним шляхом; ухиленням від сплати податків та зборів, підробленням документів та службовим підробленням; деякими злочинами проти довкілля та іншими злочинами і потребувати додаткової кваліфіка-

ції за відповідною статтею КК (статті 185, 186, 187, 190, 191, 198, 212, 239, 240, 242, 358, 366 та ін.).

Стаття 214. Виключена

(Статтю 214 «Порушення правил здач дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» виключено Законом України № 4025-VI від 15 листопада 2011 р.)

Стаття 215. Виключена

(Статтю 215 «Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків» виключено Законом України № 4025-VІ від 15 листопада 2011 р.; із 17 січня 2012 р. підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 1351 КУпАП)

329

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

Стаття 216. Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених контрольних марок

1.Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених контрольних марок для маркування упаковокпримірниківаудіовізуальнихтворів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних чи голографічних захисних елементів –

караютьсяштрафомвідп’ятисотдотисячінеоподатковуванихмінімумівдоходів громадян.

2.Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, – караютьсяштрафомвідтрьохтисячдоп’ятитисячнеоподатковуванихміні-

мумів доходів громадян з конфіскацією товарів, промаркованих підробленими марками чи голографічними захисними елементами.

(Стаття 216 у редакції законів України № 1098-ІV від 10 липня 2003 р., № 4025-VІ від 15 листопада 2011 р. та № 5283-VI від 18 вересня 2012 р.)

1.При застосуванні ст. 216 КК насамперед слід звернути увагу на те, що Законом України від 18 вересня 2012 р. № 5283-VI до назви, частин 1 та 2 ст. 199 КК були внесенідоповненнящодопосиленнякримінальноївідповідальності занезаконнідіїзнезаконновиготовленими, одержанимичипідробленимимаркамиакцизногозбору, голографічними захисними елементами. Цим самим Законом із назви ст. 216 КК були виключені слова «марок акцизного збору чи», а з диспозиції ч. 1 цієї статті – слова «марок акцизного збору або». Із 18 жовтня, коли зазначений Закон набрав чинності, приписи щодо кримінальної відповідальності за незаконні дії з незаконно виготовленими, одержаними чи підробленими голографічними захисними елементами передбачені як ст. 199, так і ст. 216 КК.

2.Об’єктомцьогозлочинувиступаютьсуспільнівідносини, яківиникаютьзприводу виготовлення та використання у господарській діяльності спеціальних знаків та елементів, що підтверджують дотримання авторських і(або) суміжних прав, справжність документів і товарів.

3.Предметом злочину є: 1) контрольні марки для маркування упаковок примірниківаудіовізуальнихтворів, фонограм, відеограм, комп’ютернихпрограм, базданих;

2)голографічні захисні елементи.

Контрольна марка – це спеціальний знак, що засвідчує дотримання авторських і (або) суміжних прав і надає право на розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних (ст. 2 Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» у редакції від 10 липня 2003 р. // ВВРУ. – 2004. –

№ 7. – Ст. 46).

Аудіовізуальний твір – твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, диску для лазерних систем зчитування тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супро-

330