NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 2231

Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, якайогорозмістила(видала), івласникомтапередбачаєвиконаннязобов’язаньзгідно зумовами йогорозміщення, атакож можливість передачі прав, щовипливаютьзцього документа, іншим особам (див. ч. 1 ст. 194 ЦК).

Під випуском цінних паперів розуміється сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випускуіміжнародний ідентифікаційний номер, забезпечують їхвласникам однакові права незалежно від часу придбання і розміщення на фондовому ринку.

Законом встановлена обов’язкова реєстрація певних видів емісійних цінних паперів, яку здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі – НКЦПФР, раніше – ДКЦПФР – Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку) шляхом внесення відповідних відомостей до Загального реєстру випусків цінних паперів, а також контролює розміщення та обіг цінних паперів. За одним номером реєструється один випуск цінних паперів. НКЦПФР здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи.

Зокрема, у ст. 2231 КК йдеться про ті документи, які подаються для реєстрації випуску таких видів емісійних цінних паперів: 1) акцій; 2) облігацій підприємств; 3) облігацій місцевих позик; 4) іпотечних облігацій; 5) іпотечних сертифікатів; 6) сертифікатів фондів операцій з нерухомістю; 7) інвестиційних сертифікатів. Обов’язковість державної реєстрації цих видів цінних паперів у НКЦПФР передбачена законами України: «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р., «Проакціонернітовариства» від17 вересня2008 р. (ОВУ. – 2008. – №81. – Ст. 2727), «Проінститутиспільногоінвестування(пайовітакорпоративніінвестиційніфонди)» від15 березня2001 р. (ВВРУ. – 2001. – №21. – Ст. 103), «Проіпотечнекредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19 червня 2003 р. (ОВУ. – 2003. – №30. – Ст. 1526), «Профінансово-кредитнімеханізмиіуправ- ліннямайномприбудівництвіжитлатаопераціяхзнерухомістю» від19 червня2003 р. (ОВУ. – 2003. – № 30. – Ст. 1525), «Про іпотечні облігації» від 22 грудня 2005 р.

(ОВУ. – 2006. – № 3. – Ст. 81).

Для визначення кола предметів цього злочину важливе значення має правильне визначення змісту поняття «реєстрація випуску цінних паперів». Це поняття має вузький зміст у ст. 223 КК, а з 17 січня 2012 р., коли ця стаття перестала діяти, – у ст. 163 КУпАП. У цих статтях йдеться про відсутність тієї обов’язкової реєстрації випуску цінних паперів, яка передує розміщенню самих цінних паперів і без якої розміщення не можна визнати правомірним. Однак у законодавчій процедурі реєстрації випуску цінних паперів, передбаченій Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р., ця реєстрація є лише проміжним етапом, на якому емітенту видається Тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску цінних паперів. До правових підстав для прийняття НКЦПФР остаточного рішення щодо внесення відповідної інформації до Державного реєстру випусків цінних паперів та видачі Свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів також входить реєстрація звіту про результати розміщення цінних паперів. Отже, під документами, які подаються для ре-

351

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

єстраціївипускуціннихпаперів, заст. 2231 ККслідрозумітидокументи, якіподаються на різних законодавчих етапах емісії цінних паперів до НКЦПФР, але є необхідними для прийняття остаточного рішення щодо внесення відповідної інформації до Державного реєстру випусків цінних паперів та видачі Свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів. Детальні переліки відомостей, які вносяться до Державного реєстру випусків цінних паперів стосовно кожного з видів цінних паперів наведені уПоложенніпроДержавнийреєстрвипусківціннихпаперів, затвердженомурішенням НКЦПФР від 19 квітня 2012 р. № 557 (ОВУ. – 2012. – № 39. – Ст. 1493).

Практично це означає, що предметом цього злочину можуть визнаватися ті документи, які відповідно до законодавства про цінні папери обов’язково подаються до НКЦПФР для реєстрації: а) випуску цінних паперів; б) проспекту емісії цінних паперів (а також змін до нього); в) звіту про результати розміщення цінних паперів. Для різних актів реєстрації цінних паперів передбачені самостійні переліки цих документів. Самі цінні папери можуть випускатися у формі їх відкритого (публічного) або закритого (приватного) розміщення і при цьому існувати у документарній або бездо-

кументарній формі (див. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р. //

ВВРУ. – 1998. – № 15. – Ст. 67).

Переліки таких документів, а також порядок розміщення цінних паперів та державної реєстрації їх випуску встановлений ЦК та ГК, законами, зазначеними вище, атакож«Прогосподарськітовариства» від19 вересня1991 р. (ВВРУ. – 1991. – №49. – Ст. 682), «Продержавне регулювання ринкуціннихпаперів вУкраїні» від30 жовтня 1996 р. (ВВРУ. – 1996. – №51. – Ст. 292) таіншиминормативнимиактами, середяких найбільш важливе значення мають нормативні акти, прийняті ДКЦПФР, зокрема: 1) Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про емісію акцій відкритихакціонернихтовариств, якістворюютьсяшляхомзаснуванняорганом, уповноваженим управляти об’єктами державної власності, та холдингових компаній, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації, затверджене рішенням ДКЦПФР від 15 лютого 1999 р. № 25 (ОВУ. – 1999. – № 10. – Ст. 401); 2) Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державнихпідприємствупроцесіприватизаціїтакорпоратизації, затвердженерішенням ДКЦПФР від 11 квітня 2000 р. № 39 (ОВУ. – 2000. – № 18. – Ст. 758); 3) Положення про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при зміні номінальної вартості та кількості акцій без зміни розміру статутного фонду, затверджене рішенням ДКЦПФР від 14 вересня 2000 р. № 125 (ОВУ. – 2000. – № 40. – Ст. 1720); 4) рішення ДКЦПФР від 18 березня 2002 р. № 102 «Щодо реєстрації випуску акцій відкритихакціонернихтовариств, створенихупроцесіприватизаціїдержавних, оренднихпідприємствіпідприємствіззмішаноюформоювласності» (ОВУ. – 2002. – №16. – Ст. 883); 5) Положенняпропорядокреєстраціївипускуакцій, затвердженерішенням ДКЦПФР від 26 квітня 2007 р. № 942 (ОВУ. – 2007. – № 44. – Ст. 1826); 6) Положення про порядок реєстрації випуску акцій корпоративного інвестиційного фонду, затверджене рішенням ДКЦПФР від 21 грудня 2006 р. № 1585 (у редакції рішення ДКЦПФР від 24 листопада 2009 р. № 1477) (ОВУ. – 2009. – № 101. – Ст. 3578);

352

Стаття 2231

7) Положенняпропорядокреєстраціївипуску(випусків) акційпризаснуванніакціонернихтовариств, затверджене рішенням ДКЦПФР від30 грудня 2009 р. №1639 (ОВУ. – 2010. – № 27. – Ст. 1072); 8) Порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу публічногоабоприватногоакціонерноготовариства, затвердженерішеннямДКЦПФР від 30 серпня 2011 р. № 1181 (ОВУ. – 2011. – № 94. – Ст. 3442); 9) Положення про порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду, затверджене рішенням ДКЦПФР від 24 листопада 2009 р. № 1478 (ОВУ. – 2009. – № 101. – Ст. 3579); 10) Положення про порядок розміщення, обігу та викупу цінних паперів інституту спільного інвестування, затверджене рішенням ДКЦПФР від 9 січня 2003 р. № 3 (у редакції рішення ДКЦПФР від 7 серпня 2009 р. № 940) (ОВУ. – 2009. – № 89. – Ст. 3031); 11) Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, затверджене рішенням ДКЦПФР від 17 липня 2003 р.

№322 (у редакції рішення ДКЦПФР від 26 жовтня 2006 р. № 1178) (ОВУ. – 2007. –

№9. – Ст. 338); 12) Положенняпрореєстраціювипускусертифікатівфондуоперацій знерухомістю, проспектуемісії, звітупрорезультатирозміщеннясертифікатів фонду операцій з нерухомістю, погашення сертифікатів фонду операцій з нерухомістю та скасування реєстрації випуску, затверджене рішенням ДКЦПФРвід5 березня 2009 р.

№244 (ОВУ. – 2009. – № 27. – Ст. 913); 13) Положення про порядок реєстрації випуску іпотечних сертифікатів, що випускаються в бездокументарній формі, інформації про їх випуск та звіту про підсумки випуску іпотечних сертифікатів, затверджене рішенням ДКЦПФР від 21 березня 2006 р. № 187 (ОВУ. – 2006. – № 16. – Ст. 1227); 14) Положення про порядок реєстрації випуску звичайних іпотечних облігацій, проспекту емісії, звіту про результати розміщення іпотечних облігацій, погашення та скасування реєстрації випуску іпотечних облігацій, затверджене рішенням ДКЦПФР від11 квітня2006 р. №234 (уредакціїрішенняДКЦПФРвід27 грудня2007 р. №2388) (ОВУ. – 2008. – № 30. – Ст. 951); 15) Положення про порядок реєстрації випуску облігацій внутрішніх місцевих позик, затверджене рішенням ДКЦПФР від 7 жовтня 2003 р. № 414 (ОВУ. – 2003. – № 44. – Ст. 2336); 16) Порядок реєстрації випуску опціонних сертифікатів та проспекту їх емісії, затверджений рішенням ДКЦПФР від

16 червня 2009 р. № 572 (ОВУ. – 2009. – № 80. – Ст. 2722).

3.Об’єктивну сторону злочину характеризують: 1) дії – внесення в документи, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів, завідомо неправдивих відомостей; 2) наслідок – значнаматеріальна шкодаінвесторові вцінніпапери; 3) причинний зв’язок між діями та наслідком.

4.Внесеннявдокументизавідомонеправдивихвідомостейможездійснюватисяпід час їх складання (виготовлення) чи затвердження, або виражатися в підробленні вже виготовленогодокумента(виправленнічивнесенніновоготексту, змінічипоставленні новогопідписутощо). Неправдивівідомості– цевідомостіпровигаданіфакти(наприклад, про збори акціонерів, які не проводилися) або спотворення дійсних фактів (наприклад, спотворення даних фінансового звіту), або заперечення дійсних фактів.

5.Інвесторуцінніпапери– цефізичнаабоюридичнаособа, резидентінерезидент, яка набула права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.

353

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

6.Матеріальнашкода, заподіяна інвесторові вцінніпапери, вважається значною, якщо вона в двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті). Така шкода може бути завдана одному або декільком інвесторам та виражатися у втраті інвестованих грошових коштів унаслідокбанкрутстваемітентаціннихпаперівчифактичногознеціненняціннихпаперів післярозкриттянедостовірної інформації тощо. Провизначення одногон. м. д. г. див. п. 16 коментаря до ст. 199 КК.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 КК (у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 25 грудня 2008 р. № 801-VI), кримінальна відповідальність за вчинення аналогічних дій наставала за умови заподіяння ними великої матеріальної шкоди інвесторові, тобтоякауп’ятсотібільшеразівперевищувалан. м. д. г. Ізцьоговипливає, щовчиненіуцейперіоддії, якимизаподіянаматеріальнашкодаінвесторовіурозмірі, який у двадцять чи більше разів перевищував н. м. д. г., але був меншим за п’ятсот таких мінімумів, – не можуть бути кваліфіковані за ст. 2231 КК, оскільки закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, не має зворотної дії в часі (ч. 2 ст. 5 КК).

7.Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідку – значної матеріальної шкоди інвесторові в цінні папери.

8.Суб’єктивнастороназлочину– прямийумисел, якийхарактеризуєтьсязавідомістю, тобтоусвідомленням особоюнеправдивості відомостей умоментвнесення їх до зазначених у ст. 2231 КК документів. Мотив і мета можуть бути різними, на кваліфікацію цього злочину не впливають, але враховуються при призначенні покарання.

9.Суб’єкт злочину – уповноважена особа, яка досягла 16-річного віку. Це може бути службова особа суб’єкта господарської діяльності, що здійснює емісію цінних паперів, або службова особа андеррайтера, що уклав з емітентом договір про андеррайтинг, аудитор, а також інші особи, які мають право засвідчувати своїми підписами та печатками ті документи, що подаються для реєстрації випуску цінних паперів.

Увипадкахвчиненняцьогозлочинуслужбовоюособою, занаявностівсіхознакслужбовогопідроблення, якеспричинилотяжкінаслідки, необхіднадодатковакваліфікація за ч. 2 ст. 366 КК.

Стаття 2232. Порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів

1. Невнесення службовою особою емітента чи професійного учасника фондового ринку змін або внесення завідомо недостовірних змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку, а так само інше порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів, якщо воно призвело до втрати системи реєстру (її частини), –

караютьсяштрафомвідтрьохтисячдоп’ятитисячнеоподатковуванихмінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(Кодекс доповнено статтею 2232 згідно із Законом України № 801-VI від 25 грудня 2008 р.; у редакції Закону України № 4025-VІ від 15 листопада 2011 р.)

354

Стаття 2232

1.Безпосереднім об’єктомцьогозлочинуєсуспільнівідносиниусферіоблікуцінних паперів, їх емітентів, власників та прав на них інших осіб. Ці відносини регулюються законами України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р., «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р., «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 р. та іншими нормативно-правовими актами.

2.Предметом злочину можуть виступати: 1) система реєстру власників іменних цінних паперів або 2) система депозитарного обліку цінних паперів.

Система реєстру власників іменних цінних паперів – це сукупність даних, що за-

безпечує ідентифікацію зареєстрованих у цій системі власників, номінальних утримувачів та емітента, а також іменних цінних паперів, зареєстрованих на їх ім’я, облік усіх змін інформації щодо вищевказаних осіб та цінних паперів, одержання та наданняінформаціїцимособаміскладанняреєструвласниківіменнихціннихпаперів(див.

ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від

30 жовтня 1996 р.). Відповідно до Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 р.

№1000 (ОВУ. – 2007. – №6. – Ст. 233), систематакогореєструскладаєтьсяз: а) реєстру власників іменних цінних паперів; б) емісійного рахунка, особових рахунків емітента тазареєстрованихосіб; в) обліковихрегістрівзведенняреєстру; г) документів, якієпідставою для формування та внесення змін до системи реєстру. Система реєстру складається та ведеться окремо для кожного емітента та окремо за кожним випуском цінних паперів. Усі випуски іменних цінних паперів певного емітента повинні обліковуватися в єдиній системі реєстрів, яка ведеться одним реєстроутримувачем.

Система депозитарного обліку цінних паперів – сукупність записів про цінні па-

пери (вид, номінальна вартість і кількість, характер зареєстрованих обмежень в обігу або реалізації прав за цінними паперами), їх емітентів, власників іменних цінних паперів, уповноважених нимиосіб, управителів, заставодержателів, іншихосіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів, що містять інформацію, яка дає можливість ідентифікувати названих осіб, а також іншу передбачену законодавством інформацію. Основнінормативно-правовіположеннящодопорядкуздійсненнядепо- зитарного обліку передбачені Законом України «Про Національну депозитарну системутаособливостіелектронногообігуціннихпаперіввУкраїні» від10 грудня1997 р., а також Положенням про депозитарну діяльність, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 р. № 999 (ОВУ. – 2006. – № 49. – Ст. 3269). Депозитарні установи здійснюють депозитарну діяльність щодо цінних паперів, що існують у бездокументарній формі за результатом їх розміщення у такій формі або переведення у таку форму шляхом знерухомлення документарних цінних паперів. Зокрема, це стосується: акцій, облігацій підприємств, облігацій місцевих позик, державних облігацій України, казначейських зобов’язань України, інвестиційних сертифікатів, іпотечних сертифікатів, іпотечнихоблігацій, сертифікатівфондівопераційзнерухомістю, опційних сертифікатів та інших цінних паперів за окремим рішенням ДКЦПФР.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів вУкраїні» від 30 жовтня 1996 р. депозитарна діяльність депозитарію цінних паперів – це діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів, обслугову-

355

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

ванняправочинівщодоціннихпаперівнарахункахзберігачів ціннихпаперів, атакож операцій емітента щодо випущених ними цінних паперів; депозитарна діяльність зберігача цінних паперів – це діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів, обслуговування правочинів щодо цінних паперів на рахунках власників цін-

нихпаперів; діяльність ізведення реєструвласників іменнихціннихпаперів– цезбір,

фіксація, обробка, зберігання та надання даних, які складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їх емітентів і власників. Ці види діяльності можуть здійснювати юридичні особи виключно на підставі ліцензії, що видається НКЦПФР (раніше – ДКЦПФР). Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р. діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є виключним видом діяльності, що може поєднуватися з діяльністю зберігача цінних паперів і торговця цінними паперами (з урахуванням вимог частини третьої цієї статті), а також з діяльністю компаній з управління активами у випадках, передбачених законом.

3.Об’єктивна сторона злочину може виражатися в будь-якій із таких форм:

1)у невнесенні змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системидепозитарногообліку, або2) увнесеннізавідомонедостовірнихзміндотакої системи; або 3) в іншому порушенні порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів, якщо воно призвело до втрати системи реєстру (її частини).

4.Невнесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку – це невчинення службовою особою емітента чи професійного учасника фондового ринку певних дій, які вона повинна була і могла вчинити, і якими вносяться відповідні відомості (записи) до системи реєстру. Таке діяння, зокрема, можевиражатисяуневнесеннідоповненьчизамініснуючихданихчизаписів.

Реєстратор зобов’язаний протягом трьох робочих днів від дати прийняття документів у порядку, визначеному НКЦПФР (ДКЦПФР), внести зміни до реєстру власників іменних цінних паперів або надати мотивовану відповідь про відмову у внесенні таких змін. Підставою для внесення змін до систем реєстрів є певні документи, переліки яких стосовно різних змін визначені НКЦПФР (ДКЦПФР). Невнесення службовоюособоюемітентачипрофесійногоучасникафондовогоринкупевнихзмін до системи реєстру, яке обумовлено наявністю підстав для відмови щодо внесення змін, не містить ознак цього злочину, навіть у випадках умисного порушення такою особою встановленого законом строку для відповіді.

Умисненевнесеннязміндосистемиреєструвласниківіменнихціннихпаперівабо досистеми депозитарного обліку занаявності рішення або вирокусуду, згіднозяким особа зобов’язана внести певні зміни до системи реєстру, – кваліфікується як невиконання судового рішення за ст. 382 КК. Наприклад, це стосується випадків, коли суд позбавив певних осіб права власності на цінні папери.

5.Внесення завідомо недостовірних змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку – це внесення до реєстру відо-

мостей, які не відповідають дійсності і які за своїм змістом стосуються тієї достовірної інформації, що відповідно до закону фіксується у такому реєстрі. Залежно від форми ведення відповідного реєстру такі дії можуть виражатися у здійсненні записів у паперовому документі або в електронній базі даних.

356

Стаття 2232

Вчинення злочину в цій формі слід відрізняти від складання і видачі службовою особою емітента чи професійного учасника фондового ринку завідомо неправдивих документів, у яких містяться недостовірні відомості про певні дані реєстру (наприклад, про стан особового рахунка або про операції за таким рахунком за певний період), алесамреєстрміститьдостовірнуінформацію. Утакомувипадкувчиненеособою діяння кваліфікується за ст. 366 КК як службове підроблення.

6.Порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів встановлений законамиУкраїни«Процінніпаперитафондовийринок» від23 лютого2006 р. та«Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів

вУкраїні» від 10 грудня 1997 р., а також Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 р. № 1000, та Положенням про депозитарну діяльність, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 р. № 999, іншими нормативно-правовими актами.

Діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів здійснює емітент або реєстратор. Якщо кількість власників іменних цінних паперів емітента перевищуєкількість, визначенуНКЦПФР(ДКЦПФР) якмаксимальнудляорганізації самостійного ведення реєстру емітентом, емітент зобов’язаний доручити ведення реєструреєстраторушляхомукладеннявідповідногодоговору. Компаніязуправління активами інституту спільного інвестування відкритого типу самостійно веде реєстр власників іменних цінних паперів інституту спільного інвестування відповідно до законодавства. Реєстрвласників іменних ціннихпаперів інститутуспільногоінвестування може вести зберігач активів інституту спільного інвестування без отримання ліцензіїреєстраторавідповіднодозаконодавства. Веденняреєстріввласниківіменних цінних паперів передбачає облік та зберігання протягом певних строків інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

7.Під іншим порушенням порядку ведення реєстру власників іменних цінних па-

перів у цій статті слід розуміти дію або бездіяльність, що полягає у порушенні конкретних правил чи вимог, які передбачені законодавством і спеціально встановлені для забезпечення цілісності самого носія (носіїв) інформації про власників іменних ціннихпаперів, всієїсукупностіданих, зафіксованихнацьомуносієві(носіях), атакож наявність цього носія у суб’єкта господарської діяльності, який його веде згідно із законом. Зокрема, це може виражатися у порушенні правил, що стосуються умов чи строківзберігання носія(носіїв) інформації, йогопереміщення ізодногомісцявінше або передачі іншим особам тощо.

8.Втратасистемиреєстру(їїчастини) – ценаслідокпорушенняпорядкуведення реєстру власників іменних цінних паперів, який перебуває у причинному зв’язку

зцим порушенням і може виражатися у повній чи частковій втраті даних, зафіксованих у цьому реєстрі, або у втраті носія (носіїв) з такими даними. Наприклад, повне чи часткове знищення такого реєстру; його вибуття із володіння особи, якій він був довірений, за обставин, коли невідомо, де знаходиться носій (носії) інформації про власниківіменнихціннихпаперівічиіснуєвінвзагалі; викраденнявсьогореєстручи його частини сторонньою особою.

Отже, у ст. 2232 КК йдеться не про тимчасові труднощі, які можуть виникати при веденні реєстру власників іменних цінних паперів і стосуватися доступу до даних

357

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

фактичноіснуючогореєстру, інепронезаконнекопіюванняданихреєструсторонньою особою, а про таку втрату, яка потребує відновлення системи реєстру або її частини. Викрадення реєстру сторонніми особами використовується у «рейдерських» схемах незаконного захоплення підприємств, в яких після цього з’являється підроблений реєстр, зйоговикористаннямвчинюютьсядіїізціннимипаперамитаіншіпротиправні дії.

ДКЦПФР у розд. IX Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого 17 жовтня 2006 р., акцентує увагу на такій втраті системи реєстру акціонерів акціонерного товариства, при якій немає можливості її відновлення власними силами реєстроутримувача, тобто коли реально відсутня система реєстру в реєстроутримувача і вона не відновлена у строки та/або в порядку, визначеному в п. 2 розд. X цього Положення (протягом 15 робочих днів з дня втрати або пошкодження даних). Ці та інші подібні положення повинні братися до уваги при вирішенніпитанняпровтратусистемиреєстру(їїчастини) якнаслідокпротиправних дій, передбачених ст. 2232 КК, тією мірою, якою вони характеризують ступінь суспільної небезпечності таких дій та їх наслідків.

9.У першій та другій формах злочин вважається закінченим з моменту вчинення самого діяння, а в третій формі – з моменту настання наслідку у вигляді втрати системи реєстру (її частини).

10.Суб’єктивнастороназлочинухарактеризується: упершійтадругійформах– умислом, а в третій формі – умислом або необережністю. Внесення недостовірних зміндосистемиреєструвласниківіменнихціннихпаперівабодосистемидепозитарногооблікухарактеризуєтьсязавідомістю, тобтоусвідомленнямвинноюособоютого, що нею вносяться до зазначеної системи відомості, які не відповідають дійсності.

11.Суб’єктом злочину може бути службова особа (її ознаки наведені у ст. 18 КК) емітента чи професійного учасника фондового ринку, яка досягла 16-річного віку.

Емітентами визнаються юридичні особи, Автономна Республіка Крим, міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, які від свого імені розміщують емісійні цінні папери та беруть на себе зобов’язання щодо них перед їх власниками. Службові особи емітентів визнаються суб’єктами цього злочинуувипадках, колиостаннісамостійноведутьреєстрвласниківіменнихцінних паперів. Під професійними учасниками фондового ринку у ст. 2232 КК слід розуміти тих юридичних осіб, які на законних підставах (як правило, на підставі ліцензії, виданої НКЦПФР) провадять на фондовому ринку професійну діяльність із ведення реєстрів власників іменних цінних паперів або депозитарного обліку цінних паперів (як реєстратори, зберігачі або депозитарії).

Згідно з Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 р. № 1000, реєстроутримувачем може бути емітент, що має ліцензію на ведення реєстру власників випущених ним іменних цінних паперів, або реєстратор, зберігач активів інституту спільногоінвестування, абокомпаніязуправлінняактивамикорпоративногоінвестиційного фонду відкритого типу. УПоложенні продепозитарну діяльність, затвердженому рішенням ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 р. № 999, депозитарною установою

358

Стаття 224

визнаються: 1) зберігач цінних паперів; 2) Національний депозитарій України; 3) депозитарій цінних паперів. Відповідно до цих суб’єктів виділяються: 1) депозитарний облік цінних паперів на рахунках у цінних паперах власників цінних паперів узберігачів і 2) депозитарний облік на рахунках у цінних паперах, що здійснює депозитарій для зберігачів, емітентів та інших депозитаріїв.

12. Порушення порядку прийняття рішення про передачу ведення реєстру власниківіменнихціннихпаперівабопорядкупередачіведенняреєструвласниківіменних ціннихпаперів, вчиненепосадовоюособоюемітента, тягнезасобоюадміністративну відповідальність за ст. 16310 КУпАП.

Стаття 224. Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів

1.Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів –

караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2.Дії, передбачені частиноюпершоюцієїстатті, якщовонивчиненіповторно або якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, –

караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою або якщо вони завдали особливо великої матеріальної шкоди, –

караютьсяштрафомвіддесятитисячдоп’ятнадцятитисячнеоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. 1. Повторнимустатті224 визнаєтьсязлочин, вчиненийособою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цією статтею або статтею 199 цього Кодексу.

2.Відповідно до цієї статті матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а особливо великою – така, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Стаття 224 у редакції Закону України № 4025-VІ від 15 листопада 2011 р.)

1. Об’єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері обігу недержавних цінних паперів. Ці відносини регулюються законами України «Про цінні папери та фондовийринок» від23 лютого2006 р., «ПроНаціональну депозитарну систему таособливостіелектронногообігуціннихпаперіввУкраїні» від10 грудня1997 р. таіншими нормативно-правовими актами.

359

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

2. Предмет злочину – підроблені недержавні цінні папери.

Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, якайогорозмістила(видала), івласникомтапередбачаєвиконаннязобов’язаньзгідно зумовами йогорозміщення, атакож можливість передачі прав, щовипливаютьзцього документа, іншим особам (див. ч. 1 ст. 194 ЦК).

Предметом цього злочину можуть бути лише недержавні цінні папери, емітентами яких є Автономна Республіка Крим, міські ради, юридичні або фізичні особи (у тому числі іноземні емітенти), які від свого імені випускають цінні папери

ізобов’язуютьсявиконуватиобов’язки, щовипливаютьзумовїхвипуску. Недержавними цінними паперами, зокрема, можуть бути: 1) облігації місцевих позик; 2) акції; 3) облігації підприємств; 4) ощадні (депозитні) сертифікати; 5) інвестиційні сертифікати; 6) векселі; 7) сертифікати фондів операцій з нерухомістю; 8) заставні; 9) іпотечні облігації; 10) іпотечні сертифікати; 11) товаророзпорядчі цінні папери (надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, указаним у цих документах); 12) похідні цінні папери (механізм їх випуску та обігу пов’язаний із правом на придбання чи продаж протягом строку, установленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів).

Недержавні цінні папери можуть існувати: 1) у документарній формі, яка передбачає виготовлення сертифікатів – бланків цінних паперів, які видаються власникам цінних паперів і містять визначені законодавством реквізити та назву виду цінного папера(акція, облігаціятощо) абонайменування«сертифікат акцій(облігаційтощо)»

ізасвідчують право власності на цінні папери, або 2) у бездокументарній формі, тобто у вигляді облікового запису на рахунках у системі електронного депозитарного обліку, який здійснюють депозитарії та зберігачі цінних паперів.

Предметом злочину, що розглядається, виступають тільки такі підроблені недержавні цінні папери, що мають значну схожість за формою та основними реквізитами зі справжніми цінними паперами, що перебувають в обігу.

Виготовлення з метою збуту, а також збут підроблених державних цінних паперів кваліфікується за ст. 199 КК.

3.Об’єктивнастороназлочинуможевиражатися: 1) увиготовленніпідроблених недержавних цінних паперів, або 2) у збуті таких предметів, або 3) у їх використанні іншим чином.

4.Під виготовленням підроблених недержавних цінних паперів слід розуміти створення повністю фальшивих недержавних цінних паперів або часткову підробку справжніх недержавних цінних паперів (підробку номера, серії облігації чи інших реквізитів цінних паперів). Способи виготовлення можуть бути різними (ксерокопіювання, за допомогою спеціальної комп’ютерної техніки, малювання тощо) і на кваліфікацію цього злочину не впливають.

Виготовлення характеризується тим, що виготовлювач підробляє недержавні цінні папери таким чином, щоб вони мали значну схожість за формою та основними реквізитами (художнім оформленням, наявністю відповідних слів і цифр, підписів

івідбитківпечатоктощо) зісправжнімиціннимипаперами, щозайогозадумомузвичайних умовах ускладнить або зовсім виключить виявлення підробки під час її збуту,

360