34.Особисні немайнові права фізичної особи: поняття та класифікація за цзу

Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту та тісно пов’язані з нею. Фізична особа не може відмовитися від особи-стих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа во-лодіє довічно.

Види особистих немайнових прав встановлюють, перш за все, Конституція України, Цивільний Кодекс та інші закони, але перелік цих прав не є вичерпним.

В Конституції України правам та свободам людини при-свячено 2 розділ “Права, свободи та обов’язки людини і грома-дянина” (ст.ст. 21–68).

Фізична особа здійснює особисті немайнові права са-мостійно. В інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також по-внолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові пра-ва, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники.

Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи можливе лише у випадках, передбачених Конституцією Ук-раїни, Цивільним кодексом та іншими законами.

О. С. Мазур Цивільне право України

Цивільний кодекс України поділяє особисті немайнові права на 2 групи:

1.         Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи;

2.         Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

До першої групи відносяться такі права:

1)         право на життя ( ст. 281);

2)         право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров’ю ( ст.282);

3)         право на охорону здоров’я ( ст. 283);

4)         право на медичну допомогу ( ст.284);

5)         право на інформацію про стан свого здоров’я ( ст. 285);

6)         право на таємницю про стан здоров’я ( ст. 286);

7)         права фізичної особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров’я ( ст. 287);

8)         право на свободу ( ст.288);

9)         право на особисту недоторканість ( ст. 289);

 

10)       право на донорство ( ст. 290);

11)       право на сім’ю ( ст. 291);

12)       право на опіку або піклування ( ст. 292);

13)       право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 293).

35.Поняття правочину та його основні ознаки

правочином є дія особи,спрямована на набуття,зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

36.Види правочинів

- правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми

- одностороннім правочином є дія однієї сторони,яка може бути представлена однією або кількома особами

- дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін

- до правовідносин,які виникли з односторонніх правочинів,застосовуються загальні положення про зобов’язання та про договори,якщо це не суперечить актам ЦЗ або суті одностороннього правочину.

37.Форма правочину

- правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину,якщо інше не встановлено законом.

- правочин,для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма,вважається вчиненим,якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

- у випадках,встановлених договором або законом,воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.