- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- •Ббк 63.3 (4Укр) я73
- •Тема 1. Давня історія України
- •Тема 2. Київська Русь
- •2.3. Занепад та феодальна роздробленість
- •2.4. Галицько-Волинське князівство як продовжувач
- •Тема 3. Литовсько-польська доба української історії
- •3.2. Захоплення галицьких земель Польщею.
- •Тема 4. Українське козацтво
- •Тема 5. Українська національна революція 1648-1676 рр.
- •5.1. Розгортання боротьби українського народу
- •5.2. Початок громадянської війни,
- •5.3. Боротьба за возз’єднання
- •Тема 6. Україна в XVII-XVIII стст.
- •6.2. Посилення колоніальної політики Російської імперії
- •6.4. Соціально-економічний розвиток
- •Тема 7. Україна на початку хіх ст.
- •7.1. Розгортання суспільно-політичного руху на українських
- •7.3. Розвиток суспільно-політичного та соціально-економічного
- •Тема 8. Україна в другій половині хіх ст.
- •8.1. Скасування кріпосного права, буржуазно-ліберальні
- •8.3. Розвиток західноукраїнських земель
- •8.4. Розвиток культури на українських землях
- •Тема 9. Україна на початку хх ст.
- •9.1. Суспільно-політичні та національні рухи
- •Тема 10. Українська національно-демократична революція (1917-1920 рр.)
- •10.1. Центральна Рада.
- •10.3. Встановлення влади Директорії:
- •Тема 11. Україна в міжвоєнний період
- •11.6. Західноукраїнські землі у складі
- •Тема 12. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.)
- •12.2. Початок Великої Вітчизняної війни. Встановлення
- •Тема 13. Розвиток України в другій половині 40-80-х рр. Хх ст.
- •13.1. Політичний та соціально-економічний розвиток
- •13.3. Поглиблення системної кризи тоталітарного
- •13.4. Процес перебудови в срср.
- •Тема 14. Утвердження незалежної України
- •Передмова
- •Тема 1. Давня історія України
- •1.1. Кочові племена кіммерійців, скіфів, сарматів
- •1.2. Античні міста-держави Північного Причорномор’я
- •Тема 2. Київська Русь
- •2.1. Східні слов’яни
- •2.2. Становлення та піднесення Давньоруської держави
- •2.3. Занепад та феодальна роздробленість Київської Русі у XII–XIII стст.
- •2.4. Галицько-Волинське князівство як продовжувач державотворчих традицій Київської Русі
- •2.5. Монголо-татарська навала
- •2.6. Соціально-економічний, політичний та культурний розвиток давньоруських земель
- •Тема 3. Литовсько-польська доба української історії
- •3.1. Утвердження Литви на українських землях
- •3.2. Захоплення галицьких земель Польщею. Утворення Речі Посполитої
- •3.3. Набіги кримських татар на українські землі
- •3.4. Розвиток української культури в XIV-xviі стст.
- •3.5. Соціально-економічні процеси XIV-xvіi стст.
- •Тема 4. Українське козацтво
- •4.1. Виникнення українського козацтва
- •4.2. Запорізька Січ
- •4.3. Козацько-селянські повстання кінця XVI - початку XVII ст.
- •Тема 5. Українська національна революція 1648-1676 рр.
- •5.1. Розгортання боротьби українського народу під проводом б. Хмельницького (1648-1657 рр.)
- •5.2. Початок громадянської війни, розкол України на два гетьманства (1657-1663 рр.)
- •5.3. Боротьба за возз’єднання Української держави (1663-1676 рр.)
- •Тема 6. Україна в XVII-XVIII стст.
- •6.1. Гетьман України і. Мазепа
- •6.2. Посилення колоніальної політики Російської імперії й остаточна ліквідація автономного устрою України
- •6.3. Правобережна Україна кінця XVII – початку XVIII ст.
- •6.4. Соціально-економічний розвиток українських земель у XVII-XVIII стст.
- •Тема 7. Україна на початку хіх ст.
- •7.1. Розгортання суспільно-політичного руху на українських землях, підвладних Російській імперії. Національне відродження
- •7.2. Соціально-економічний розвиток Наддніпрянської України
- •7.3. Розвиток суспільно-політичного та соціально-економічного життя на західноукраїнських землях у складі Австрійської імперії
- •7.4. Українська культура в першій половині хіх ст.
- •Тема 8. Україна в другій половині хіх ст.
- •8.1. Скасування кріпосного права, буржуазно-ліберальні реформи 60-70-х рр. Хіх ст. Та їхні наслідки
- •8.2. Промисловий переворот другої половини хіх ст.
- •8.3. Розвиток західноукраїнських земель у складі Австро-Угорської імперії
- •8.4. Розвиток культури на українських землях у другій половині хіх ст.
- •Тема 9. Україна на початку хх ст.
- •9.1. Суспільно-політичні та національні рухи в Україні на початку хх ст.
- •9.2. Соціально-економічний розвиток українських земель
- •9.3. Україна у Першій світовій війні
- •Тема 10. Українська національно-демократична революція (1917-1920 рр.)
- •10.1. Центральна Рада. Проголошення Української Народної Республіки (унр)
- •10.3. Встановлення влади Директорії: відродження та занепад унр
- •10.4. Західноукраїнська Народна Республіка (зунр)
- •10.5. Політика радянської влади в Україні
- •Тема 11. Україна в міжвоєнний період
- •11.1. Україна за нової економічної політики
- •11.2. Індустріалізація та її соціально-економічні наслідки
- •11.3. Колективізація. Голодомор 1932-1933 рр.
- •11.4. Утвердження сталінського тоталітарного режиму
- •11.5. Культурне будівництво
- •11.6. Західноукраїнські землі у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини
- •Тема 12. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.)
- •12.1. Українське питання у передвоєнній міжнародній політиці
- •12.2. Початок Великої Вітчизняної війни. Встановлення фашистського окупаційного режиму на території України
- •12.3. Рух опору в Україні
- •12.4. Звільнення України від фашистських загарбників
- •Тема 13. Розвиток України в другій половині 40-х рр. – кінця 80-х рр. Хх ст.
- •13.1. Політичний та соціально-економічний розвиток України після закінчення війни
- •13.2. Період “відлиги” в Україні (1954-1964 рр.)
- •13.3. Поглиблення системної кризи тоталітарного режиму в другій половині 60-х рр. – першій половині 80-х рр. Хх ст. Дисидентський рух
- •13.4. Процес перебудови в срср. Проголошення незалежності України
- •Із закону урср “Про мови в Українській рср” (жовтень 1989 р.)
- •V. Територіальне верховенство
- •Vі. Економічна самостійність.
- •Vіi. Екологічна безпека.
- •Viіi. Культурний розвиток.
- •Тема 14. Утвердження незалежної України
- •14.1. Державотворчі процеси в сучасній Україні
- •14.2. Трансформація економічної системи
- •14.3. Зовнішня політика України
- •14.4. Основні напрямки розвитку культури, освіти, науки
- •Література
10.5. Політика радянської влади в Україні
Резолюція першого з’їзду Рад України про самовизначення України (12 грудня 1917 р.)
Нестабільність Тимчасового Уряду в Росії стала причиною жовтневого перевороту та приходу до влади більшовиків. Це надихнуло українських більшовиків до дій. Після невдалої спроби державного перевороту в Києві вони проголошують Радянську Україну в Харкові. З цього починається інформаційне протистояння двох частин України, що пізніше переростає у відкриту збройну боротьбу.
Принцип права націй на самовизначення, проголошений Лютневою революцією, міг бути проведений в життя тільки завдяки Жовтневій революції, яка привела до створення робітничо-селянського уряду – Ради Народних Комісарів.
В умовах сучасного буржуазно-капіталістичного суспільства, основаного на існуванні класів з протилежними інтересами і загостреною боротьбою між буржуазією та пролетаріатом, принцип права націй на самовизначення набуває суперечливого характеру, залежно від того, хто здійснює цей принцип: буржуазія чи пролетаріат.
Перемога робітничо-селянської революції і декрет Ради Народних Комісарів знищує всякі форми національного пригноблення і нерівності в Росії.
На Україні ж проведення в життя цього принципу потрапило до рук української буржуазії і дрібнобуржуазних соціалістів, які, проголосивши Українську республіку, провадять дрібнобуржуазну політику в інтересах буржуазії не тільки української, а й неукраїнської…
Така згубна для робітничих і селянських мас політика вже дала свої наслідки в роззброєнні неукраїнських (але не козацьких) частин, в поході проти Рад робітничих і солдатських депутатів, як нібито неукраїнських, в угоді з Донецьким Військовим урядом Каледіна, який пригнічує в себе робітників і селян, в тому числі і українських.
Так фатально дрібнобуржуазні українські соціалісти, що стоять на чолі Центральної ради, пішли по шляху російських правих соціалістів-революціонерів та меншовиків, по шляху угоди з буржуазно-поміщицькими класами і зради робітничим і селянським масам.
В тому І Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, визнаючи Українську республіку, як федеративну частину Російської республіки, оголошує рішучу боротьбу згубній для робітничо-селянських мас політиці Центральної ради, викриваючи ЇЇ буржуазний, контрреволюційний характер, [ 94; c. 369 ].
Декрет Всеросійського ЦВК про військовий союз радянських республік Росії, України, Латвії, Литви, Білорусії для боротьби проти імперіалістів (1 червня 1919 р.)
Встановлення комуністичної ідеології на теренах колишньої Російської імперії непокоїло Західні країни. Вони починають поступово схилятися до підтримки білогвардійського руху. Таким чином більшовики виявилися скутими численними фронтами проти білогвардійців та націоналістичних урядів. Аби витримати наступ та зберегти владу, вони вирішують об’єднати ключові галузі господарства та сфери державного управління.
Советские социалистические республики, созданные трудящимися массами на территории России, Украины, Латвии, Литвы и Белоруссии, неоднократно и во всеуслышание заявляли о своей готовности вступить в мирные переговоры с целью прекратить навязанную им войну. Охваченные безумной надеждой – покорить себе весь мир, стремящиеся к ничем не ограниченной эксплуатации богатств этих стран, сплотившиеся против мирового движения трудящихся, силы международного империализма прошли мимо мирных предложений трудящихся масс России, Украины, Латвии, Литвы и Белоруссии и напрягают ныне все свои усилия к подавлению Советской власти всюду, где она создана массовым революционным движением рабочих и крестьян… Отпор этой попытке вновь ввергнуть в рабство десятки миллионов русских и украинских, латышских, литовских, белорусских и крымских рабочих и крестьян требует от них теснейшего объединения боевых сил, централизации и руководства в тяжелой борьбе на жизнь и на смерть. Военный союз всех упомянутых советских социалистических республик должен быть первым ответом на наступление общих врагов. Поэтому, стоя вполне на почве признания независимости, свободы и самоопределения трудящихся масс Украины, Латвии, Литвы, Белоруссии и Крыма, исходя как из резолюции Украинского Центрального Исполнительного Комитета, принятой на заседании 18 мая 1919 г., так и предложения советских правительств Латвии, Литвы и Белоруссии, Всероссийский Центральный Исполнительный Комитет Советов признает необходимым провести тесное объединение: 1) военной организации и военного командования; 2) Советов народного хозяйства; 3) железнодорожного управления и хозяйства; 4) финансовой и 5) комиссариатов труда советских социалистических республик России, Украины, Латвии, Литвы, Белоруссии и Крыма с тем, чтобы руководство указанными отраслями народной жизни было сосредоточено в руках единых коллегий, [ 94; c. 377 ].
Постанова Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету про завершення роботи та припинення діяльності Всеукраїнського революційного комітету і створення Ради Народних Комісарів УРСР (19 лютого 1920 р.)
Завершення громадянської війни давало змогу переходити до відбудови народного господарства та налагодження життя. З цією метою було прийняте рішення про створення постійного органу управління – Ради Народних Комісарів. Народний комісаріат у структурі радянської влади тих часів відповідає сучасному міністерству, посада народного комісара – посаді міністра.
В декабре 1919 г., когда героическая Красная Армия победоносно вступила на территорию Украины, заняв Харьков и Полтаву, и когда впереди предстояла еще жестокая борьба с упорно сопротивлявшимся врагом, Президиум Центрального Исполнительного Комитета в согласии с Совнаркомом Украины нашел нужным приспособить существующие органы центральной Советской власти УССР к военно-революционной обстановке, образовав временный орган революционной власти в лице Всеукраинского ревкома.
Ныне же, ввиду освобождения большей части территории Украины и ввиду полного уничтожения организованной контрреволюционной армии белогвардейских насильников, Президиум ЦИК считает задачи Всеукраинского ревкома завершенными, а посему, в согласии с Совнаркомом Украины и Всеукрревкомом, постановляет:
1. Считать деятельность Всеукраинского ревкома законченной и Всеукраинский ревком упраздненным.
2. Образовать нижеследующие семь Народных комиссариатов… Наркомвнудел, Наркомзем, Наркомпрос, Наркомпрод, Наркомтрудсобес, Наркомздрав, Наркомюст.., [ 94; c. 381 ].
Меморандум Української комуністичної партії (боротьбистів) Виконавчому комітету Комуністичного Інтернаціоналу1 (серпень 1919 р.)
Перебіг революційних подій в Україні у 1917-1919 рр. призвів до формування у складі Української партії соціалістів-революціонерів та Української соціал-демократичної робітничої партії, лівих радикальних фракцій, які виступили на підтримку радянської моделі влади та соціально-економічної політики більшовиків. Влітку ці групи об’єдналися в Українську Комуністичну партію (боротьбистів). Члени УКП(б) входили до складу уряду Радянської України в 1919 р. На відміну від Комуністичної партії (більшовиків) України, керованої з Москви, боротьбисти виступали за цілковиту незалежність України. Влітку 1919 р. вони здійснили невдалу спробу увійти до складу Комуністичного Інтернаціоналу.
...Глибока своєрідність соціально-економічної і національно-культурної структури України з безперечною очевидністю висуває і політичний бік питання про необхідність конституювання України в окрему Радянську Республіку як самостійного члена назріваючої всесвітньої Федерації Радянських Республік. ...З самого початку пролетарської революції в Росії цілком певно виступає тенденція до утворення місцевої комуністичної партії і намічається центр її кристалізації. І далі весь час …організаційно-ідеологічний центр Української комуністичної партії з чим раз більшою зростаючою активністю виступає як відділ міжнародного комунізму і бореться в лавах ІІІ-го Інтернаціоналу за здійснення диктатури пролетаріату, [ 88; c. 434, 436 ].