М-КРО-МАКРО. Конспект 2015 - 275с

Рис. 5.8. Ринкова рівновага за Вальрасом

Обсяг попиту за такою ціною становитиме Q4, а обсяг пропозиції — Q1. У результаті виникає різниця між Q4 і Q1.Надлишковий попит, посилюючи конкуренцію покупців, почне діяти у напрямку підвищення ціни P1, і вона повернеться в попереднє становище (PА).

Якщо б ринкова ціна піднялася до рівня P2, то у такому разі обсяг попиту становив би Q2, а обсяг пропозиції — Q3. Як бачимо, тут є надлишок пропозиції, оскільки Q3 > Q4. Надлишкова пропозиція, посилюючи конкуренцію продавців, почне діяти на зниження ціни P2, і вона повернеться в попередній стан рівноваги (РА). Такий механізм відновлення ринкової рівноваги був викладений свого часу Л. Вальрасом.

Проте існує й інший погляд на механізм відновлення ринкової рівноваги, при якому провідна роль належить не надлишку попиту чи пропозиції, а перевищенню ціни попиту (PD) над ціною пропозиції (PS), і навпаки. Такий механізм свого часу був запропонований А.

Маршаллом (рис. 5.9).

Рис. 5.9. Рівновага за Маршаллом

При обсязі продажу QA ціна попиту (PD) збігається з ціною пропозиції (PS), і обидві вони дорівнюють РА.

Якщо обсяг продажу на ринку становитиме Q1, то ціна попиту (P'D) перевищить ціну пропозиції (P'S). А оскільки ринкова ціна у цій ситуації також вийде на рівень P'D, то це забезпечить продавцям надлишковий прибуток і в результаті вони будуть зацікавлені у збільшенні пропозиції. Під дією зростання пропозиції ринок повернеться до стану рівноваги.

Якщо обсяг продажу буде на рівні Q2, то ціна попиту (а отже, й ринкова ціна) PD" виявиться нижчою за ціну пропозиції Ps". Це означає, що виробники замість прибутку,

21

отримають збиток. Тому вони почнуть скорочувати обсяг пропозиції, внаслідок чого ринок знову повернеться до стану рівноваги.

Отже, обидва механізми забезпечують досягнення однакових результатів. Проте така тотожність властива їм лише тоді, коли лінія попиту має низхідний нахил, а лінія пропозиції — висхідний.

Ринок не може перебувати в «застиглому» стані, навіть якщо він у стабільній рівновазі. Зміни, що постійно відбуваються в рівнях попиту та пропозиції, а також у характері зовнішніх впливів на ринок, змушують його пристосовуватися до нових умов, коригувати свої основні параметри: ціну рівноваги і рівноважний обсяг.

Найактивнішим чинником є, безумовно, попит. Він може миттєво зростати (наприклад, при розповсюдженні інформації про високу корисність якогось блага) і миттєво знижуватися (якщо розповсюджується протилежна інформація).

Пропозиція за своїм характером не така динамічна, оскільки вона прямо пов'язана з виробництвом, обсяги якого миттєво змінити неможливо. Для цього потрібен певний час.

Для порівняльного аналізу різних станів ринку користуються такими часовими періодами: миттєвий, короткостроковий і довгостроковий.

Розглянемо ситуації, коли відбувається зміна ринкової рівноваги, відхилення ціни від рівноважного рівня.

Зміна стану рівноваги пов'язана, насамперед, зі зміною нецінових чинників попиту та пропозиції. Нехай унаслідок підвищення цін на ресурси крива пропозиції S0 пересунеться ліворуч — вгору (S1), як це зображено на графіку (рис. 5.10).

Рис. 5.10. Зміна ринкової рівноваги

Рівноважна ціна піднімається до рівня P'А, а рівноважна кількість скоротиться з QА до

Q'А.

Аналогічно можна розглянути ситуації зміни стану рівноваги внаслідок зміни інших нецінових чинників попиту і пропозиції.

Динамічна модель ринкової рівноваги. Господарська практика знає випадки, коли обсяг попиту визначається на основі ціни поточного періоду (Pt), а обсяг пропозиції — на основі ціни попереднього періоду (Pt-1). Така неузгодженість у підходах виникає через те, що підприємці в період підготовки виробництва продукції (особливо сільськогосподарської), як правило, не знають, за якою ціною ця продукція може бути реалізована в наступному періоді. При визначенні обсягу пропозиції вони в таких випадках, як правило беруть за основу ціни, що діяли в попередньому періоді (t - 1).

Тому можна записати:

QDt = fD (Pt ) QSt = fS (Pt-1 )

Отже, підприємці, визначаючи обсяг пропозиції, вважають, що ціна продукту, яка діяла в попередньому періоді, не зміниться і в наступному. Однак це часто не відповідає дійсності. Тоді виникає складна процедура виходу ринкової ціни на рівноважний рівень. Маршрут її руху нагадує павутину, тому і сама модель називається павутиноподібною (рис. 5.13).

22

Рис. 5.13. Павутиноподібна модель

Припустимо, що ціна у попередньому періоді була P2. Тоді виробники, приймаючи це значення ціни для наступного періоду, вироблять Q2 одиниць продукції. Кількість Q2, яку продавці запропонували на ринку, може бути реалізована лише за ціною P1. Під впливом цієї ціни виробники, надіючись, що вона збережеться незмінною й далі, в наступному періоді скоротять обсяг пропозиції. Такий характер руху ціни (на графіку його зображено стрілками) буде продовжуватися доти, поки вона не досягне рівноважної точки А.

Слід відзначити, що наявність галузевих функцій попиту і пропозиції не гарантує існування галузевої рівноваги. Можна розглянути дві такі ситуації:

1.Відсутність згоди за ціною. Це ситуація, коли виробники згодні поставити на ринок товар, а споживачі згодні його купити, але не знаходиться згоди між ними з приводу ціни (навколосвітня подорож на космічному кораблі) (рис. 5.14 (а)).

2.Відсутність згоди з приводу обсягу продажу (в невеликих населених пунктах відсутні вищі навчальні заклади) (рис. 5.14 (б)).

Рис. 5.14. Відсутністьзгоди за ціною (а) та з приводу обсягу

3. Державне регулювання галузевого ринку продукту

Буває й таке, що зміна стану ринкової рівноваги пов'язана з державним регулюванням. До непрямих методів такого регулювання можна віднести використання фінансових важелів (податків, дотації). Розглянемо запровадження акцизного податку на певний товар. Його введення аналогічне збільшенню витрат фірми, а тому крива пропозиції S2 зміщується ліворуч вгору на величину t (рис. 5.11).

23

Рис. 5.11. Вплив на рівновагу впровадження акцизного податку

Нова рівновага характеризується трьома величинами: Q2, P+, P. Обсяг ринку Q2, буде меншим від початкового Q1, а ціна P+, виявиться більшою від початкової P1. Ціна, яку практично отримує продавець (без податку) P, буде нижчою початкової. Загальна сума податку буде дорівнювати площі прямокутника P+A2CP. При цьому площа прямокутника P+A2EP1 відповідає податковим надходженням від споживача, а площа прямокутника P1ECP — податковим надходженням від виробника.

Регулювання може здійснюватися також через прямий контроль за рівнем цін і обсягів (фіксовані ціни, квоти). При цьому відбувається відхилення ціни від рівноважного рівня.

Держава може встановити фіксовану ціну на рівні, що перевищує ціну рівноваги (P+), а також нижчу від рівноважної (P-). У першому випадку це призведе до надлишку продукції (Q3 > Q2), а в другому — до дефіциту (Q1 < Q4) ( рис. 5.12).

Рис. 5.12. Наслідки встановлення фіксованої ціни

Фіксовані ціни, що перевищують ціни рівноваги, встановлюються деякими країнами на сільськогосподарську продукцію. Ця практика значною мірою пояснюється тим політичним тиском, який здійснюють на уряд сільськогосподарські виробники. Однак уряд не може обмежитися лише встановленням фіксованої ціни, бо виникає надлишок продукції, який куплено на гроші платників податків і з ним потрібно щось робити. Сума грошей, що витрачається на це з бюджету, дорівнює площі прямокутника BCQ3Q2. При цьому уряд не може «викинути» закуплену продукцію на внутрішній ринок, оскільки це приведе до зниження цін. Не вирішує проблем й експорт цієї продукції в інші країни, бо це може привести до скорочення приватного експорту сільгосппродукції з даної країни і зниження внутрішніх цін. Уряд змушений збільшувати державні запаси сільгосппродукції без чіткої перспективи їх використання.

24

За умов дефіциту, коли ціна встановлюється державою на рівні P-, тобто нижче ціни рівноваги PА, лише частина покупців зможе придбати товар, інші ж залишаться ні з чим. Навіть нормована реалізація товару не вирішує проблем задоволення ринкового попиту.

4. Еластичність попиту та пропозиції

Як уже розглядалося в попередній темі, рівень ринкового попиту на товар залежить, насамперед, від ціни, за якою він продається. Однак залежність зміни обсягу попиту від зміни рівня цін щодо кожного товару може бути різною. Тому важливо визначити не абсолютний обсяг попиту, а його реакцію на зміну ціни. Для цього використовують поняття еластичність як показник міри впливу однієї змінної величини на іншу. Інакше кажучи, еластичність — це міра «чутливості» однієї змінної щодо іншої. Вимірювання ж її здійснюють за допомогою коефіцієнтів еластичності різних видів. Економічний зміст коефіцієнта еластичності полягає в тому, що він показує, на скільки відсотків змінюється залежна змінна (в даному разі обсяг попиту) при зміні незалежної змінної на один відсоток. Останньою може бути ціна даного товару, ціни інших товарів, рівень доходу споживачів тощо. Вперше еластичність досліджував А. Ма-

ршалл в 1881—1882 рр.

Дані про еластичність попиту потрібні задля прийняття рішень щодо перегляду цін, його спрямованості та ступеня зміни цін на окремі товари. Це дає змогу здійснювати обґрунтовану політику цін як з точки зору комерційної вигоди, так і підвищення рівня життя населення. Використання цих даних дає можливість визначити реакцію споживача на зміну ціни, підготувати виробництво до зміни попиту, здійснити регулювання ринку.

Інформація про еластичність попиту може також використовуватися при встановленні рівня потоварного податку (акцизу), при прийнятті рішень щодо відповідної маркетингової політики фірми, виконання різних операцій на зовнішньому ринку (експортно-імпортних операцій, операцій з валютними курсами тощо).

Розрізняють декілька видів коефіцієнтів еластичності попиту: коефіцієнт прямої еластичності попиту за ціною, коефіцієнт перехресної еластичності попиту за ціною, коефіцієнт еластичності попиту за доходом. Останні два коефіцієнти характеризують вплив нецінових чинників на попит.

Коефіцієнт прямої еластичності попиту за ціною характеризує чутливість попиту до цінових змін і показує, на скільки відсотків зміниться обсяг попиту на товар при зміні його ціни на 1 %. Отже, його можна записати як:

=	ΔQD /QD ) : ΔP/P)
EDР
або
EP	Q	P
	P Q

Еластичність буває дуговою і точковою. Нехай маємо яку-небудь функцію попиту:

QD = f (P)

де QD — обсяг попиту на даний товар; P — ціна цього товару. Зобразимо цю функцію графічно (рис. 5.15).

25

Рис. 5.15. Визначення дугової еластичності попиту

Уявімо, що зазначена функція попиту відповідає кривій, на якій довільно взяті точки А і В. До того ж, точка А характеризується ціною P1 і обсягом попиту Q1, а точка В — ціною P2 та обсягом попиту Q2. Очевидно, що при переході від точки А до точки В ціна знижується від рівня P1 до P2, а обсяг попиту зростає від Q1 до Q2. Якщо розраховувати еластичність за попередньою формулою , то виникає питання: якщо значення ΔQ і ΔP можуть бути обчислені і графічно і аналітично, оскільки визначаються як ΔQ = Q2 Q1; ΔP = P2 P1, то які значення P і

Q слід використовувати: базові (P1		і Q1) чи нові (P2 і Q2). Зрозуміло, що застосування різних
величин P і Q приведе до різних результатів. Тому для розрахунку коефіцієнта еластичності
величини P і Q визначаються у більшості випадків за правилом середніх точок, тобто
використовуються середні для даного інтервалу значення ціни і попиту:
P = ( P1 + P2)/2							Q = ( Q1 + Q2 )/2
Тоді формула коефіцієнта прямої еластичності попиту за ціною набуває вигляду:
Q		2	Q			P P
EP			1			1	2
			P				Q
P					Q			2
		2	1			1

Отже, дугова еластичність визначається як середня еластичність.

Тут слід зауважити, що будь-яка функція попиту, що проходить через дані точки, буде характеризуватися однаковим коефіцієнтом еластичності, хоча форма самої дуги (її кривизна) може бути різною. Тобто у розрахунку беруться до уваги лише крайні значення попиту та ціни і не враховується реальний характер функції попиту між ними.

Ця формула використовується тоді, коли відсотки зміни ціни та кількості значні. У разі коли функція попиту неперервна, дугова еластичність замінюється точковою, яку слід розуміти як границю дугової еластичності у міру того, як довжина дуги наближається до нуля, тобто при нескінченно малій зміні ціни. Тоді:

EDР = (dQ/Q) : (dP/P)

Водночас треба враховувати, що дія закону попиту приводить до від'ємного значення коефіцієнта прямої еластичності за ціною. Тому коефіцієнт еластичності визначається за модулем. Величина коефіцієнта еластичності залежно від функції попиту може змінюватися від нуля до нескінченності (рис. 5.16):

26

Рис. 5.16. Функція попиту з нескінченною і нульовою еластичністю

Для аналізу розглянемо лінійну функцію попиту. Лінійну функцію попиту можна записати як:

QD = a bP

Похідна цієї функції = b = const, а значення QD і P змінюється вздовж кривої попиту, що приводить до зміни еластичності. Тоді коефіцієнт попиту за ціною розраховується згідно з формулою:

ED = b ∙ (P/Q)

Еластичність цієї функції змінюється залежно від рівня ціни: якщо ціна прямує до нуля, то еластичність також прямує до нуля (в точці 0), у міру зростання ціни і її наближення до P0, еластичність прямує до нескінченності. Посередині цього інтервалу (при P1 = P0 /2) коефіцієнт еластичності дорівнює 1 ( |ED | = 1) (рис. 5.17).

Рис. 5.17. Зміна коефіцієнта еластичноті вздовж лінійної функції попиту

На цьому ж рисунку для цін понад P1, що відповідає обсягу попиту до Q1, цінова еластичність перевищує 1 ( |ED | ˃ 1) , а для цін, нижчих за P1, — еластичність менша 1 ( |ED | ˂ 1). Інакше кажучи, еластичність попиту вища при високих і середніх цінах і нижча за низьких.

Отже, якщо функція попиту лінійна, а її графік пряма лінія, то еластичність набуває різних значень в кожній точці графіка. Тому без попереднього вимірювання неможливо сказати, еластичний чи ні попит в даній точці.

27

Водночас спостерігається значний зв'язок між значенням еластичності і нахилом лінії попиту. Чим більший кут нахилу лінії попиту, тим менший коефіцієнт еластичності, і навпаки (

рис. 5.18).

Рис. 5.18. Залежність між кутом нахилу кривої попиту та коефіцієнтом еластичності

В умовах ринкової економіки існує тісний зв'язок між еластичністю попиту, змінами цін і витратами покупця, які, в свою чергу, формують виручку (дохід) продавця. Дохід визначається, як:

TR P ∙ Q

де P — ринкова ціна; Q — обсяг попиту.

На основі коефіцієнта еластичності попиту за ціною можна визначити динаміку загальних витрат споживача та загальної виручки (доходу) виробника при зміні ціни. Наприклад, як зміниться виручка виробника і витрати споживача при збільшенні ціни, якщо попит на даний товар високоеластичний. Розмірковуємо так: еластичність попиту означає, що при зміні ціни величина обсягу попиту змінюється вищими темпами порівняно з ціною, тобто при зростанні ціни обсяг попиту скорочуватиметься вищими темпами, ніж відбувається її зростання. Отже, загальна виручка виробника та загальні витрати споживача будуть скорочуватися.

На основі таких міркувань можна зробити висновок: продавець зацікавлений підвищувати ціну, якщо попит низькоеластичний, і знижувати, якщо попит високоеластичний. Знаючи величину коефіцієнта еластичності, можна таким чином визначити необхідний розмір зміни ціни з метою підвищення доходів продавця або економії витрат споживача.

Отже необхідно розрізняти такі випадки еластичності попиту за ціною та зміни виручки продавця.

1.Високоеластичний попит (|ED|> 1), коли зниження P приводить до такого збільшення Q, що добуток PQ (виручка) зростає.

2.Одинична еластичність (|ED |= 1), коли зниження Р приводить до такого збільшення Q, що виручка не змінюється.

3.Низькоеластичний попит (|ED |< 1), коли зниження Р приводить до такого збільшення Q, що виручка зменшується.

Крім того, є ще окремі випадки еластичності попиту.

4.Абсолютно еластичний попит (|ED |=∞), коли виручка є функцією обсягу попиту. 5.Абсолютно нееластичний попит (|ED |=0), коли виручка є функцією ціни (рис. 5.15). На еластичність попиту за ціною впливають такі чинники:

— наявність товарів-замінників. Чим більше існує товарів, здатних ефективно замінити один одного, тим активніше реагує попит на зміну цін на них. Так, на паливо для автомобілів взагалі попит може бути низько-еластичним, а на окремі сорти бензину еластичним. Попит на окремі види продуктів харчування еластичний, а на сільськогосподарську продукцію в цілому нееластичний. На товари, що не мають замінників (сіль), попит практично (при невеликій зміні ціни) нееластичний;

28

—частка витрат на товар у бюджеті споживача: чим вона більша, тим вища еластичність;

—ступінь необхідності товару. Еластичність попиту нижча у тих товарів, які, на думку споживача, найкорисніші для нього. Тому для кожного існують свої критерії: одні при підвищенні цін на цигарки відмовляються від куріння, інші ні;

—час пристосування до змін цін. Для багатьох товарів попит більш еластичний від ціни для довгострокового, а не короткострокового періоду. Це обумовлено тим, що зміна споживацьких звичок вимагає часу, а також тим, що попит на один товар може бути пов’язаний із запасом іншого товару у споживача, попит на який змінюється повільніше.Наприклад, різке підвищення цін на бензин зменшує кількість його продажу в короткостроковому періоді, але це впливає на попит на автомобілі, який може змінюватися лише у довгостроковому періоді.

—різноманітність можливостей використання товару.

Чим більше напрямів його використання, тим еластичніший попит (попит на універсальні товари еластичніший, ніж на спеціалізовані).

Коефіцієнт перехресної еластичності попиту за ціною показує відносну зміну обсягу попиту на даний (i-й) товар при зміні ціни другого (j-го) товару. Цей коефіцієнт позначається Eij і розраховується за формулою:

EDi j = ΔQi /Qi ) : ΔPj /Pj )

Коефіцієнт перехресної еластичності може бути додатним, від'ємним і нульовим.

Якщо Eij > 0, то такі товари називаються взаємозамінними (субститутами), тобто підвищення ціни на один товар супроводжується підвищенням попиту на інший. Так, за підвищення ціни на картоплю може підвищитися попит на крупи та макаронні вироби, за підвищення цін на масло тваринне може зрости попит на маргарин і жири.

Якщо Eij ˂ 0, то це товари взаємодоповнювані (комплементи), тобто за підвищення ціни одного товару попит на інший скорочується. Класичним прикладом у цьому разі є взаємозалежність попиту на автомашини від цін на бензин, ремонтні послуги, запасні частини, за підвищення яких попит на автомобілі зменшується.

Якщо Eij = 0,, то товари називають незалежними, тобто зміна ціни на один товар не впливає на попит на інший товар.

Коефіцієнт перехресної еластичності може використовуватися для характеристики взаємозамінюваності та взаємодоповнюваності товарів лише за незначних змін цін. При значних змінах цін проявлятиметься ефект доходу, що приведе до зміни попиту на обидва товари. Так, наприклад, якщо ціна яблук знизиться вдвічі, то, очевидно, зросте споживання не лише яблук, але й інших товарів. У цьому разі Eij < 0, тобто такі товари будуть класифікуватися як взаємозамінювані, що неправильно.

Водночас слід зазначити, що при аналізі взаємозамінюваності важливо враховувати рівень цін відповідних товарів. Якщо різниця в цінах двох взаємозамінюваних товарів значна, то існує велика ймовірність того, що в реальному житті за підвищення ціни на дешевший товар споживачі не збільшать споживання дорогого товару.

Слід мати на увазі й те, що коефіцієнт перехресної еластичності попиту на і-й товар за ціною j-го товару не дорівнює коефіцієнту перехресної еластичності попиту на j-й товар за ціною і-го товару.

Величина попиту на даний товар залежить не тільки від зміни цін на нього та інші товари, але й від зміни доходів споживачів. У цьому разі розраховують коефіцієнт еластичності попиту за доходом, який характеризує відносну зміну попиту на товар при зміні доходу споживача (j). Він позначається Ej і обчислюється за формулою:

EDІ	=	ΔQ/Q) : І/І)
Коефіцієнт еластичності	попиту за доходом необхідний при розрахунку споживчого

кошика, визначенні структури споживання осіб з різними доходами, обчисленні ступеня споживання того чи іншого товару при зміні рівня доходу тощо. Отримані дані щодо зміни обсягу попиту можуть бути використані при вирішенні питань розвитку виробництва.

Товар називають:

29

—низькоякісним, або неповноцінним, якщо при збільшенні доходу попит на товар скорочується, тобто при EDІ < 0;

—нормальним, якщо при збільшенні доходу попит на товар зростає, тобто при EDІ > 0. Зауважимо, що один і той же товар може виявитися у різних групах у міру зміни доходів

споживачів. Так, за високого рівня доходу картопля, ймовірно, виявиться неповноцінним товаром, а за низького — товаром першої необхідності.

Серед нормальних товарів, в свою чергу, можна виділити три групи товарів:

—товари першої необхідності, попит на які зростає повільніше, ніж підвищення доходів (0 < EDІ < 1) і, отже, має межу насичення;

—предмети розкоші, попит на які випереджає зростання доходів (EDІ > 1) і тому не має межі насичення;

—товари, попит на які змінюється пропорційно зміні доходів (EDІ = 1). Іноді такі товари називають товарами «другої необхідності».

При розрахунку коефіцієнтів еластичності попиту за доходом слід використовувати дані бюджетних обстежень. Підприємства роздрібної торгівлі намагаються мати інформацію про рівень коефіцієнта еластичності попиту за доходом для товарів, якими вони торгують. Якщо у них є ці дані, то вони можуть регулювати свої запаси й замовлення так, щоб бути готовими до будь-яких змін у кон'юнктурі ринку. Наприклад, при різкому підвищенні доходів населення попит на меблі, побутову техніку еластичний в межах короткого періоду, зростає швидше, ніж доходи, і, навпаки, при зниженні доходів він значно скорочується.

Це можна проілюструвати за допомогою кривих Торнквіста (рис. 5.19) для товарів першої необхідності (1), не першої необхідності (2) та розкошів (3).

Рис. 5.19. Криві Торнквіста для різних груп товарів

За даними американських джерел, еластичність попиту за доходом в короткостроковому періоді становить: на яловичину — 0,51; на одяг та взуття — відповідно, — 0,95 і 0,90; на меблі

— 2,60; на автомобілі — 5,5. Водночас в межах тривалого періоду еластичність попиту за доходом становить на картоплю — (мінус) 0,81, отже, американці вважають її неякісним товаром. До того ж, у більшості випадків еластичність попиту на непродовольчі товари у тривалому періоді значно вища, ніж у короткому, за винятком меблів, побутової техніки та автомобілів. Це пов'язане з тим, що вказані товари належать до товарів тривалого користування і споживач не завжди міняє їх при підвищенні доходу.

Однією з найважливіших характеристик пропозиції є її еластичність. Еластичність пропозиції відображає характер залежності відносної зміни обсягу пропозиції блага від відносної зміни його ціни.

Коефіцієнт еластичності пропозиції за ціною показує, на скільки відсотків зміниться обсяг пропозиції блага, якщо його ціна зміниться на один відсоток. При цьому можна розрахувати цей коефіцієнт як окремого підприємства, так і галузі в цілому, тобто в основі

30