М-КРО-МАКРО. Конспект 2015 - 275с

забажає, а на рівень ринкової ціни не зможе вплинути ні окремий продавець, ні окремий покупець. По суті, такий вид конкуренції — це абстракція, певна модель, яка відображає найкращий стан діяльності ринку, але в житті її не існує. Сучасні ринки товарів та послуг характеризуються наявністю недосконалої конкуренції. Ринок характеризується як недосконало конкурентний, коли порушуються основні структурні співвідношення, властиві досконалій (чистій) конкуренції.

2. Попит на продукцію конкурентної фірми та умови максимізації її прибутку

В умовах досконалої конкуренції, коли виробників дуже багато, ніхто з них не в змозі суттєво вплинути на ціну продукції, що виробляється. Для фірм ціна складається об'єктивно, незалежно від їх волі та бажання, в результаті чого кожна з фірм є ціноодержувачем: крива попиту на її продукцію абсолютно еластична і має вигляд прямої, паралельної осі обсягу виробництва; фірма може продавати будь-який обсяг продукції за діючою ринковою ціною (рис.

9.1).

Рис. 9.1. а) Утворення ринкової ціни PА на конкурентному ринку; б) попит D на продукцію конкурентної фірми

Фірма внаслідок продажу своєї продукції на ринку отримує певну виручку (дохід). Розглянемо показники доходу, які використовуються для детального аналізу економічної діяльності фірми.

Загальний дохід (total revenue — TR) — сума грошей, яку отримає фірма від продажу певної кількості блага:

TR R Q) P ∙ Q

де TR — загальний дохід; P (price) — ціна; Q (quantity) — кількість блага. Оскільки ціна в цьому виразі є сталою, то TR є лінійною функцією R(Q) відносно обсягу Q.

Середній дохід (average revenue — AR) — це дохід від реалізації одиниці продукції:

AR	TR / Q	P∙Q) / Q P
Граничний (маржинальний) дохід (marginal revenue — MR) — це зміна загального доходу
(ΔTR) внаслідок продажу додаткової одиниці продукції (ΔQ):
	MR	ΔTR / ΔQ
MR можна обчислити і як похідну функції R(Q):
MR	dR / dQ	Q∙dP/dQ + P∙dQ/dQ

Оскільки в умовах досконалої конкуренції dP/dQ=0

то

MR = P

Отже, AR = MR = P, тобто лінія попиту на рис. 9.1, б), є одночасно лінією ціни, середнього та граничного доходу.

81

Прибуток (profit) будь-якої фірми утворюється як різниця між виручкою від реалізації продукції (загальним доходом) та загальними витратами на її виробництво і реалізацію:

= TR TC	або в іншій символіці	П = TR – TC
За умов будь-якої ринкової	структури підприємство намагається	максимізувати свій

прибуток, вибираючи для цього відповідний обсяг виробництва. Аналітичний пошук максимізації прибутку полягає в максимізації функцій однієї змінної

	Π Q)	R Q) – C(Q)
Згідно з необхідною умовою максимуму функції, шукаємо такий обсяг Q, для якого
похідна функції Π(Q) дорівнює нулеві:
Π → m x	при		dП		dTR		dTC	0
			dQ		dQ		dQ
З огляду на те, що dTR/dQ = MR, dTC/dQ = MC, то умовою максимізації функції
прибутку першого порядку є
МR – MC = 0		або			МR = MC

Виходячи з умови максимізації прибутку, слід зауважити, якщо MR > MC, то слід розширювати обсяг виробництва, бо кожна додатково вироблена одиниця продукції ще приноситиме прибуток, доки MR не буде дорівнювати MC. Якщо ж фірма виробляє обсяг, при якому MR < MC, то вона від кожної додаткової одиниці отримує збиток. Тому їй треба скоротити обсяг виробництва до рівня, коли MR = MC.

Оскільки на ринку досконалої конкуренції P = AR = MR, то умова максимізації прибутку конкурентної фірми набуває вигляду:

P = MC

Підприємство на ринку досконалої конкуренції отримуватиме максимальний прибуток, коли вироблятиме такий обсяг продукції, за якого граничний дохід дорівнюватиме граничним витратам та ціні, що задана з ринку.

Функція прибутку матиме дві точки екстремуму — мінімуму та максимуму. Як вже зазначалося, обсяг, що відповідає точці максимуму, буде свідчити про максимальний прибуток, а обсяг, що відповідає точці мінімуму, — про максимальні збитки за умови від'ємного значення прибутку. Для визначення обсягу, який максимізує додатний прибуток, з'ясуємо умови другого порядку (достатня умова). Як відомо з математики, для цього необхідно, щоб друга похідна

функції прибутку була від’ємною:

d2 Π/dQ2 = d2TR /dQ2 – d2TC /dQ2 < 0

звідси

d2TR /dQ2 < d2TC /dQ2

Ліва частина характеризує нахил кривої MR, а права — нахил кривої MC. Відповідно, згідно з умовою другого порядку, нахил кривої граничних витрат має бути більший, ніж нахил кривої граничного доходу. Оскільки для досконало конкурентного підприємства ціна не

залежить від обсягу випуску, то нахил кривої граничної виручки дорівнює нулю: d2TR /dQ2 = 0

Отже, умову другого порядку можна подати так: d2TC / dQ2 > 0

Це означає, що прибуток буде максимальним, якщо в точці перетину з MR крива MC матиме додатний нахил. Таким чином, прибуток (додатний) буде максимальним, якщо MR = MC і крива MC має додатний нахил. Від'ємний прибуток (збитки) буде максимальним, коли MR = MC і крива MC має від'ємний нахил.

Відобразимо умови максимізації прибутку за допомогою графічної моделі. На рис. 9.2 показано графіки загального доходу, короткострокових загальних витрат (верхній графік) та прибутку (нижній графік).

82

Рис. 9.2. Прибуток досконало конкурентного підприємства

Якщо обсяг продукції, яку випускає підприємство, лежить у межах від нуля до q2, витрати підприємства будуть вищими, ніж загальний дохід (крива витрат розташована вище від кривої загального доходу). Відповідно, якщо підприємство вироблятиме продукцію в цих межах, то воно матиме від'ємний прибуток (нижній графік). У разі випуску обсягу продукції від q2 до q4 фірма матиме додатний прибуток, оскільки на цій ділянці загальний дохід більший, ніж загальні витрати. Збільшуючи обсяг випуску від q4, підприємство знов отримуватиме від'ємний прибуток (загальні витрати знову перевищуватимуть загальний дохід). Підприємство матиме найбільші збитки або найбільший прибуток при такому обсязі випуску продукції, коли різниця між загальним доходом і загальними витратами буде найбільшою. На рис. 9.2 це обсяги q1 та q3.

Таких самих висновків можна дійти, якщо до кривої STC провести дотичні, паралельні графіку TR. Як вже зазначалося у попередніх темах, тангенс кута нахилу дотичної, проведеної до будь-якої точки графіка загальних витрат, визначає значення граничних витрат. Тангенс кута нахилу дотичних, проведених до точок А та С, дорівнюватиме тангенсу кута нахилу кривої TR і водночас це буде значення граничного доходу. Оскільки тангенси кута нахилу дотичних до кривих TR та STC при обсягах q1 та q3 однакові, відповідно рівними є значення граничного доходу та граничних витрат за таких обсягів: MR (q1) = SMC (q1) та MR (q3) = SMC (q3), а це означає, що за таких обсягів прибутки фірми та її збитки є максимальними.

Розглянемо безпосередньо графічну модель максимізації прибутку підприємством (рис.

9.3).

83

Рис. 9.3. Вибір обсягу виробництва, який максимізує прибуток підприємства

Як вже зазначалося, у разі випуску обсягів q2 та q4 підприємство має нульовий економічний прибуток. За цих обсягів випуску TR (q2) = STC (q2) і TR (q4) = STC(q4) (точки В і D на верхньому графіку). Якщо ці рівняння поділити на обсяги, що їх визначають, то отримаємо:

TR / q STC / q	звідки	AR = SATC
Це означає, що для обсягів q2	та q4 середній дохід дорівнює середнім загальним витратам

і графіки кривих AR та SATC перетинаються саме при цих обсягах (точки В' і D' на нижньому графіку).

Оскільки при обсягах q1 та q3* підприємство, як ми з'ясували, отримує максимальні збитки та прибутки, то за таких обсягів MR (q1) = SMC (q1) та MR (q3*) = SMC (q3*), а точки перетину графіків кривих граничного доходу та граничних витрат свідчать саме про такі обсяги (точки А' та C'). Як було вже з'ясовано, підприємство має максимальні прибутки, коли крива граничних витрат перетинає криву граничного доходу при додатному нахилі і, навпаки, має мінімальний прибуток, коли при перетині кривої граничного доходу крива граничних витрат має від'ємний нахил. Відповідно в разі випуску обсягу продукції q1 підприємство має мінімальний прибуток, а в разі випуску обсягу q3* — максимальний прибуток.

Таким чином, для визначення обсягу виробництва, що максимізує прибуток, графічно, потрібно провести криву попиту для фірми, яка водночас є кривою ціни, середнього та граничного доходу, а також криві середніх та граничних витрат. Абсциса точки перетину кривих граничного доходу (MR) та граничних витрат (MC) на ділянці, коли MC збільшуються, показує обсяг виробництва, що максимізує прибуток, при заданій ціні.

Визначимо геометрично обсяг прибутку. Прибуток є різницею між загальним доходом та загальними витратами. На рис. 9.3 площа загального доходу визначається площею прямокутника 0Р*С'q3*, оскільки ця площа визначається так само, як обсяг TR, і дорівнює ціні, помноженій на обсяг (P*q3*). Загальні витрати можна обчислити виходячи з формули STC(q3*) = SATC(q*)q3*. Відповідно геометрично це площа прямокутника 0C*Kq3*. Різниця між цими площами утворює площу, що визначає обсяг прибутку і дорівнює площі прямокутника C*P*C'К, яку можна обчислити таким чином: Π (q*) = (Р* – C*)q3*.

84

3. Пропозиція та рівновага у короткостроковому періоді. Точка закриття фірми. Галузі із незалежними та залежними витратами підприємств.

Пропозиція — це певний обсяг продукції, який підприємство бажає постачати на ринок за заданою ціною за інших рівних умов. Вже було з'ясовано, що підприємство за заданою ціною постачатиме такий обсяг продукції, який забезпечуватиме йому максимальний прибуток. Розглянемо, як змінюватимуться обсяги виробництва продукції в разі зміни ціни (рис. 9.4).

Рис. 9.4. Пропозиція підприємства в разі зміни ціни

На рис. 9.4 а ціна на ринку задана як P1. Щоб максимізувати прибуток, підприємство вироблятиме обсяг q1 (MR(q1)=SMC(q1)). За таких умов прибуток буде додатним і дорівнюватиме площі прямокутника C*P1FM.

Припустимо, що ціна зменшилася до P2 (рис. 9.4 б). Тоді підприємство для забезпечення максимального прибутку скоротить обсяг виробництва до q2 (MR(q2)=SMC(q2)). При цьому ціна дорівнюватиме середнім витратам і підприємство отримуватиме нульовий економічний прибуток.

Хай ціна зменшиться до P3 (рис. 9.4 в). За такою ціною обсяг пропозиції дорівнюватиме q3. Підприємство в цьому разі буде мати від'ємний прибуток і, на перший погляд, треба припиняти виробництво.

Визначимо збитки за умови, що продукція пропонується і якщо не пропонується. У першому випадку підприємство має збитки, що дорівнюють площі прямокутника P3C*KL, а в другому — площі V*C*KN, що визначає суму постійних витрат підприємства. Нагадаємо, що в короткостроковому періоді витрати поділяються на постійні та змінні, причому TC = FC + VC, а середні загальні витрати дорівнюють сумі середніх постійних та середніх змінних витрат: SATC = SAFC + SAVC. Отже, в разі випуску q3 одиниць продукції середні постійні витрати дорівнюватимуть SAFC(q3) = SATC(q3) — SAVC(q3), постійні витрати — FC(q3) = SAFC(q3)q3, що становить площу прямокутника V*C*KN. Якщо за ціною P3 підприємство не пропонуватиме продукцію, то його збитки дорівнюватимуть сумі постійних витрат, що є більшими, ніж збитки, які матиме фірма, якщо продовжуватиме виробництво (площа P3C*KL є меншою, ніж площа

V*C*KN ).

На рис. 9.4 г) показано ситуацію, коли ціна стала дорівнювати середнім змінним витратам. Оскільки при цьому ціна одночасно дорівнює граничним витратам, то це означає, що середні змінні витрати мають мінімальне значення. Обсяг виробництва, який максимізує прибуток, дорівнює q4, а сума збитків підприємства дорівнює сумі постійних витрат (площа

85

прямокутника P4C*KN). Якщо ціна й далі зменшуватиметься, то збитки при випуску продукції стануть більшими, ніж сума постійних витрат, отже, продовжувати виробництво немає сенсу.

На рис. 9.5 а) демонструються криві граничних та середніх витрат і показано визначення обсягів продукції, що максимізує прибуток за різними цінами. На рис. 9.5 б) зображено криву пропозиції підприємства.

Рис. 9.5. Крива граничних витрат та пропозиція підприємства у короткостроковому періоді

За ціною P1 пропонуватиметься обсяг q1, який відповідає умовам максимізації прибутку (P = MC). Це точка А на рис. 9.5 а), що належить кривій SMC, та А' на рис. 9.5 б), що належить кривій пропозиції S.

Якщо ціна зменшиться до P3 < SATC, прибуткомаксимізуючий обсяг виробництва зменшиться до q3. Прибуток у цьому разі буде від'ємним, оскільки точка C на кривій SMC лежить нижче кривої SATC і відповідно виручка від продажу випуску q3 не компенсує загальних витрат виробництва, але дасть змогу повністю покрити змінні та частково постійні витрати виробництва. Тому збитки від випуску q3 одиниць продукції будуть меншими, ніж при нульовому випуску.

У разі ще нижчої ціни P4 = min SAVC обсяг випуску q4 задовольняє умови максимізації прибутку, але сума збитків дорівнює сумі постійних витрат. В цих умовах підприємству байдуже — виробляти q4 одиниць продукції чи закритися. Тому точку D на кривій SMC часто називають точкою закриття, вона може належати кривій пропозиції, а може не належати. Нарешті, за ціни P5 = min SMC випуск q5 також задовольняє умови максимізації, але ціна не компенсує середніх змінних витрат (P5 < SAVC) і за будь-якого обсягу випуску збитки перевищуватимуть постійні витрати. Тобто якщо ціна буде меншою, ніж мінімальні середні змінні витрати (P < min SAVC), прибуткомаксимізуюче підприємство не пропонуватиме продукцію. Тому точка E на кривій SMC не належить кривій пропозиції досконало конкурентного підприємства.

Криву пропозиції досконало конкурентного підприємства подано на рис. 9.5 б). Точки А', В', C', D' відповідають точкам А, В, C, D кривої SMC на рис. 9.5 а). Множина таких точок формує ділянку кривої пропозиції, яка збігається з кривою SMC, що лежить вище точки D, яка відповідає мінімуму SAVC на рис. 9.5 а). Таким чином, крива пропозиції досконало конкурентного підприємства у короткостроковому періоді має вигляд зростаючої ділянки кривої граничних витрат, яка лежить вище мінімуму середніх змінних витрат. При нижчому, ніж min SAVC, рівні ринкової ціни крива пропозиції збігається з віссю цін (ділянка 0P4 на рис. 9.5 б):

qS	f P)	при P > min SAVC
qS	0	при P < min SAVC
Пропозиція галузі	є	агрегатом індивідуальної пропозиції підприємств галузі.

Агрегування — це процес поєднання даних про господарські одиниці з метою визначення механізмів функціонування і тенденцій розвитку більших структурних утворень (галузь,

86

економіка загалом). Для утворення ринкової пропозиції на основі індивідуальної обсяги пропозиції всіх підприємств галузі підсумовуються за кожною ціною.

При цьому слід зауважити, що пропозицію підприємства ми виводили як функцію обсягу виробництва за будь-якої ціни і обсяг пропозиції цього підприємства не залежав від інших підприємств галузі. Це припущення справедливе для галузей, які не використовують високоспеціалізованих ресурсів. Різке збільшення або падіння виробництва у таких галузях не впливає на ціни на ресурси і відповідно витрати підприємства не залежать від обсягу виробництва інших підприємств галузі. Якщо ж, навпаки, збільшення виробництва іншими підприємствами збільшить попит на ресурси, що спричинить підвищення цін на ці ресурси, то це призведе до збільшення витрат та зміщення кривої витрат вгору.

Припустимо, що витрати підприємств галузі є незалежними. Тоді функцію пропозиції галузі можна отримати, якщо просумувати функції пропозиції всіх підприємств галузі. У разі рівності функцій витрат всіх підприємств галузі, а галузь складається з n підприємств, функція ринкової пропозиції матиме вигляд: QS = nqS при P > min SAVC, де QS — ринкова пропозиція; qS — індивідуальна пропозиція. QS = 0 при P < min SAVC.

На рис. 9.6 подано графічну інтерпретацію такої ситуації.

Puc. 9.6. Пропозиція галузі у разі однакових функцій витрат підприємств

За ціни P0 індивідуальна пропозиція типового підприємства становить q0, а ринковий обсяг пропозиції становитиме nq0. За кожної наступної ціни ринкова пропозиція буде в n разів більша, ніж індивідуальна. Якщо витрати підприємств неоднакові, то спочатку на ринку з пропозицією можуть виходити більші за розміром підприємства, які матимуть можливість економити на масштабі виробництва так, що мінімальний рівень середніх змінних витрат відповідатиме нижчому рівню ціни (рис. 9.7, крива MC1).

Puc. 9.7. Пропозиція галузі у разі різних функцій витрат підприємств

Тому крива ринкової пропозиції формуватиметься за рахунок продажу продукції підприємства з граничними витратами на рівні MC1. Якщо збільшити ціну до рівня Р2, на ринок зможуть ввійти менші підприємства, у яких рівень витрат більший. Обсяг продукції, який пропонуватиметься за такою ціною, формуватиметься виходячи із сумарного обсягу випуску всіх підприємств. На рис. 9.7 це обсяг Q2(P2) = q1(P2) + q2(P2) + q3(P2). Обсяг ринкової пропозиції

87

Q3 також утворюється за рахунок підсумовування індивідуальних обсягів пропозиції за ціни Р3:

Q3(P3) = q1(Р3) + q2(P3) + q3(P3).

Розглянемо формування ринкової пропозиції за умови залежності витрат підприємств. У цьому разі збільшення попиту на ресурси, що їх використовують підприємства цієї галузі, приведе до підвищення цін на них, а це, у свою чергу, — до збільшення витрат підприємства. На рис. 9.8 крива SMC1 — початкова крива пропозиції галузі.

Рис. 9.8. Пропозиція досконало конкурентної галузі у разі залежності витрат підприємства

Початкова ціна, за якою продається продукція, P1, обсяг пропозиції за цієї ціни Q1. Хай внаслідок збільшення попиту на ринку ціна збільшилася до P2. Внаслідок одночасного збільшення виробництва усіма підприємствами загальний попит на спеціалізовані ресурси збільшиться, ціни на ресурси також підвищуються, а криві пропозиції підприємств та галузі зсунуться вгору і вліво. На рис. 9.8.а) нова крива займе положення SMC2. Якби ціни на ресурси не змінилися, то обсяг пропозиції за нової ціни P2 становив би Q'. Але за новою кривою пропозиції Q(P2) = Q2. Відповідно парою точок, що утворюють криву пропозиції галузі за умови збільшення випуску всіх підприємств, будуть точки А та В (за ціни P1 та P2). Крива S має вигляд множини таких точок за різних цін на продукцію і має додатний нахил.

Зсув SMC може бути таким значним, що обсяг пропозиції за нової, вищої ціни стане меншим, ніж до підвищення ціни (рис. 9.8 б). У цьому випадку крива пропозиції S матиме від'ємний нахил. Таким чином, зазвичай криві пропозиції мають додатний нахил, але в разі підвищення цін на ресурси внаслідок збільшення випуску всіма підприємствами галузі крива пропозиції може мати від'ємний нахил.

З метою оцінки зміни обсягу пропозиції при зміні ціни на певну продукцію, використовується поняття еластичності пропозиції. Еластичність пропозиції за ціною характеризує відносну зміну обсягу пропозиції в разі зміни ціни. Коефіцієнт еластичності пропозиції за ціною — це відношення відносної зміни в обсязі пропозиції в разі зміни ціни на один відсоток:

ESP ln QS / ln P

Рівновага досконало конкурентного ринку у короткостроковому періоді досягається тоді, коли обсяги попиту дорівнюють обсягам пропозиції (рис. 9.9 а). Рівноважна ціна P * визначає горизонтальну лінію попиту (AR = MR) для типового підприємства галузі (рис. 9.9 б).

88

Рис. 9.9. Рівновага досконало конкурентного ринку у короткостроковому періоді

Якщо підприємство має криві середніх та граничних витрат SATC1 і SMC1, то оптимум визначається точкою А, обсяг випуску при цьому дорівнює q1*, а підприємство матиме економічний прибуток, оскільки ціна є більшою, ніж середні витрати при такому обсягу продукції. Якщо криві середніх та граничних витрат SATC2 і SMC2, то оптимум визначається точкою В, обсяг випуску при цьому дорівнює q2*, а підприємство матиме від'ємний економічний прибуток, оскільки ціна менша, ніж середні витрати при такому обсягу продукції. Нарешті, якщо криві середніх та граничних витрат SATC3 і SMC3, то оптимум визначається точкою С, обсяг випуску при цьому дорівнює q3*, а підприємство матиме нульовий економічний прибуток, оскільки ціна дорівнює середнім витратам при такому обсягу продукції. З огляду на те, що ціни задані ринком, підприємства на ринку досконалої конкуренції можуть лише змінювати індивідуальні обсяги випуску, прагнучи до максимізації прибутку (мінімуму збитків). У короткостроковому періоді одні підприємства мають додатний прибуток, другі — від'ємний, а треті — нульовий і змінити, крім обсягів продукції, ніхто нічого не може.

4. Пропозиція та рівновага у довгостроковому періоді. Галузі зі сталими, зростаючими та спадними витратами.

У довгостроковому періоді всі витрати підприємства є змінними. Тому підприємство може змінювати обсяги факторів виробництва, пристосовуючи їх до обсягу виробництва, який максимізує прибуток. У довгостроковому періоді, по-перше, будь-яке підприємство має можливість вибору виробничих потужностей і, відповідно, має більшу можливість змінювати обсяги випуску. По-друге, завдяки вільному входу в галузь та виходу з неї одні підприємства мають можливість залишити ринок цього товару, якщо вони мають від'ємний прибуток, а інші входитимуть до нього в разі можливості отримати високий прибуток. Тобто зміна кількості підприємств, що прагнуть максимізувати прибуток на цьому ринку, є важливим фактором досягнення рівноваги у довгостроковому періоді на ринку досконалої конкуренції. У довгостроковому періоді підприємство може вибирати виробничі потужності та обсяг виробництва, який максимізує прибуток. Процес вибору відображено на рис. 9.10.

89

Рис. 9.10. Вхід нових підприємств у галузь та вибір оптимальної потужності

Початкові попит та пропозиція формують рівноважну ціну P (рис. 9.10 а). На рис. 9.10 б) подано криві середніх та граничних довгострокових витрат LATC, LMC, а також SATC1, SMC1, SATC2, SMC2, SATC3, SMC3 — криві середніх та граничних витрат трьох різних за розмірами заводів (невеликого, середнього та великого).

Припустимо, за ціни P підприємство використовує потужності невеликого заводу 1. У цьому випадку обсяг, що максимізує прибуток, а точніше, обсяг, що мінімізує збитки, дорівнює q1. Такий обсяг є неоптимальним в умовах довгострокового періоду. Припустимо, підприємство збільшує масштаби заводу (виробничі потужності) до рівня 3 й отримує внаслідок цього додатний економічний прибуток при обсягу випуску q3. Наявність додатного економічного прибутку привертатиме нові підприємства у галузь, що приведе до зсуву кривої пропозиції вправо і нова крива пропозиції буде S1. Це спричинить зниження рівноважної ціни до P1. При цьому підприємство перейде до середнього розміру 2 і вироблятиме обсяг q2 (SMC(q2) = MR =

P1).

Якби ціна зменшилася до рівня меншого, ніж P1, певна кількість підприємств залишила б галузь, оскільки при цьому економічний прибуток мав би від'ємне значення.

Таким чином, за ціни більшої або меншої, ніж P1, ринок та окреме підприємство не можуть перебувати у стані довгострокової рівноваги, тому що інша ціна викликає вхід у галузь нових підприємств або вихід з нього. В умовах досконалої конкуренції типові підприємства та галузь перебувають у стані довгострокової рівноваги тільки тоді, коли ціна дорівнює мінімуму середніх витрат довгострокового періоду типового підприємства. При цьому виконується рівняння, яке є умовою рівноваги довгострокового періоду:

SMC(q*) = LMC(q*) = LATC(q*) = SATC(q*) = P = MR

Довгострокову рівновагу досконало конкурентного підприємства зображено на рис. 9.11 б), де криві граничних витрат перетинаються у точці дотику кривих середніх загальних витрат Е, ординатою якої є рівноважна ціна P*, а абсцисою — оптимальний обсяг випуску q *.

Рис. 9.11. Рівновага досконало конкурентної підприємства у довгостроковому періоді

Виходячи із зазначеного рівняння рівноваги можна зробити висновок, що в ситуації довгострокової рівноваги підприємство отримує нульовий економічний прибуток

Р* SATC q*)

Удовгостроковому періоді збиткове виробництво неможливе; тому деякі фірми змушені будуть залишити галузь. Якщо ж ринкова ціна даного продукту забезпечує типовому його виробнику додатний економічний прибуток, то фірми з інших галузей будуть переходити у цю галузь. Ринкова крива пропозиції зміститься (пропозиція зросте) праворуч, рівноважний обсяг галузі зросте, а оптимальний обсяг виробництва окремої фірми зменшиться.

Удовгостроковому періоді всі фірми галузі отримуватимуть нульовий економічний прибуток, тобто їх дохід буде дорівнювати альтернативним витратам.

Отже, конкурентна рівновага в довгостроковому періоді — це обсяг виробництва і ціна, які дають фірмам у галузі отримувати нульовий економічний прибуток. Коли економічний прибуток дорівнює нулю, фірми не мають стимулу входити в галузь чи залишати її, оскільки

90