- •С.Ф. Сливко
- •Тема 1: Цивільна оборона у сучасних умовах. Основні положення Закону України “Про Цивільну оборону України”. Роль і завдання мнс України.
- •1.1 Основні положення Концепції і Закону про цо України
- •1.2 Завдання та права мнс України
- •1.3 Організаційна структура цо України, структура цо на підприємствах, учбових закладах
- •Сили цо
- •Цільове призначення спеціалізованих формувань центрального підпорядкування
- •Класифікація невоєнізованих формувань цо
- •Організація цо на об’єкті
- •Організація цо в учбових закладах
- •1.4 Організація зведеної рятувальної команди (зрк)
- •Організація зведеної команди пр і пхз
- •Тема 2: Надзвичайні ситуації мирного й воєнного часів, їхній вплив на життєдіяльність населення України
- •2.1 Класифікація надзвичайних ситуацій
- •2.2 Надзвичайні ситуації техногенного характеру
- •Транспортні аварії (катастрофи).
- •Радіаційно небезпечні об’єкти.
- •Хімічно небезпечні виробництва.
- •Пожежо- та вибухонебезпечні об’єкти.
- •Газо-, нафто- та продуктопроводи
- •Об’єкти комунального господарства.
- •Гідродинамічні аварії.
- •2.3 Надзвичайні ситуації природного характеру
- •Геологічно небезпечні явища.
- •Стихійні явища екзогенного походження.
- •Метеорологічно небезпечні явища.
- •Гідрологічні надзвичайні ситуації.
- •Масові інфекційні захворювання і отруєння людей.
- •Тема 3: Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях
- •3.1 Оцінка інженерної обстановки у осередку поразки
- •3.2 Оцінка пожежної обстановки в осередку ураження
- •3.3 Використання комп’ютерної техніки по оцінці обстановки
- •Тема 4: Основи стійкості роботи промислових об’єктів у надзвичайних ситуаціях
- •4.1 Основні поняття і визначення
- •4.2 Основні заходи по підвищенню стійкості роботи промислових підприємств
- •4.3 Методика оцінки стійкості підприємства
- •Тема 5: Шляхи і способи підвищення стійкості роботи промислових об’єктів
- •5.1 Визначення ступеня стійкості роботи об’єкта у надзвичайних ситуаціях
- •Послідовність оцінки
- •Методика оцінки інженерного захисту
- •Послідовність виконання завдання
- •Оцінка захисних споруд за захисними властивостями
- •Оцінка систем життєзабезпечення захисних споруд
- •Оцінка системи повітропостачання
- •Оцінка системи водопостачання
- •Оцінка захисних споруд за своєчасним укриттям робітників і службовців об’єкта
- •Розв’язок:
- •Таблиця 5.1 - Результати оцінки інженерного захисту робітників і службовців
- •5.2 Заходи по підвищенню стійкості роботи об’єкту
- •5.2.1 Заходи, що проводяться у мирний час
- •Підвищення стійкості будівель та споруд
- •Захист технологічного обладнання
- •Підвищення надійності систем електро-, водо-, газозабезпечення
- •Виключення чи обмеження ураження від вторинних факторів ядерного вибуху
- •Забезпечення стійкого матеріально-техиичного постачання
- •Підвищення надійності управління
- •Підготовка до відбудови зруйнованого виробництва
- •5.2.2 Заходи, що проводяться на об’єкті при загрозі нападу противника
- •5.3 Заходи по зниженню запасів сдор
- •Підготовка об’єкту до роботи у надзвичайних умовах
- •Підготовка паливно-енергетичного господарства до роботи у надзвичайних умовах
- •Тема 6: Основи заходів цо з організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РіІнр) на промислових об’єктах.
- •6.1 Мета та зміст РіІнр
- •Сили, які притягуються для проведення РіІнр
- •6.2 Необхідні умови успішного проведення ріінр
- •6.3 Організація і порядок проведення РіІнр
- •Висунення зрк в осередок ураження
- •Проведення РіІнр
- •6.4 Особливості організації й проведення рятувальних робіт в осередках комбінованого ураження
- •Тема 7: Проведення рятувальних робіт в особливих умовах
- •7.1 Проведення рятувальних робіт при ліквідації аварій на аес, в зонах радіоактивного зараження
- •Проведення евакуації:
- •7.2 Усунення наслідків аварій з сдор. Боротьба з пожежами.
- •Боротьба з пожежами
- •7.3 Заходи безпеки при проведенні РіІнр
- •Техніка безпеки в боротьбі з лісовими пожежами :
- •Список літератури
Організація цо в учбових закладах
Начальником ЦО в учбовому закладі є ректор (директор) учбового закладу, начальником штабу - проректор (заст. директора).
У великих ВУЗах ЦО організується так само, як і на промислових об’єктах. У таких ВУЗах можуть створюватися штаб і служби ЦО. Для практичного здійснення заходів щодо розосе-редження і евакуації особистого складу створюється евакуаційна комісія, очолювана одним з проректорів. Штаб ЦО комплектується з штатних працівників ВУЗу не звільнених від основної роботи.
У ВУЗах створюються: рятувальні загони (команди), що комплектуються з студентів і постійного складу; санітарні дружини; аварійно-технічні групи; ланки по обслуговуванню сховищ і укриттів, які комплектуються з співробітників адміністративно-господарського відділу; команди охорони суспільного порядку.
Для оперативності управління ЦО на кожному факультеті створена самостійна система ЦО. Начальник ЦО факультету - декан; у нього 3 заступника: начальник штабу ЦО, заступник начальника ЦО, заступник начальника ЦО по евакуації. Орган управління - штаб ЦО. Формування ЦО факультету - група евакуації, група охорони суспільного порядку, санітарний пост, ланки пожежегасіння, обслуговування сховищ і укриттів, зв’язку, рятувальна ланка, радіаційної і хімічної розвідки, матеріально-технічного забезпечення.
Таким чином, структура ЦО факультету дозволяє вирішувати задачі ЦО самостійно.
1.4 Організація зведеної рятувальної команди (зрк)
Керівництво команди: командир команди.
Підрозділи команди:
- ланка зв’язку і розвідки;
- дві рятувальні групи (по 3 рятувальних ланки в кожній по 8 чол. в ланці);
- група аварійно-технічна і механізації (в групі 4 ланки механізації, електротехнічна, водопровідно-каналізаційних мереж, газових мереж);
- санітарна дружина (5 ланок по 4 чол.).
На об’єктах хімічної промисловості основним формуванням загального призначення є зведена команда протирадіаційного і протихімічного захисту (ЗвК ПР і ПХЗ).
Організація зведеної команди пр і пхз
командир команди;
ланка управління і розвідки;
рятувальна група (3 рятувальних ланки по 8 чол.);
2 групи знезараження (в кожної 2 ланки знезараження та гасіння вогнищ і 2 ланки ремонту комунікацій і знезараження ємностей);
група механізації (ланка механізації і аварійно-технічна ланка);
медпункт (2 санітарних ланки).
На об’єктах енергетики (ТЕЦ) крім рятувальних формувань створюється аварійно-технічна команда по відновленню в складі:
командування;
група електромеханічного обладнання (4 ланки по 5 чол.);
група тепломеханічного обладнання (3-4 ланки по 5 чол.);
група паливно-транспортного обладнання (3-4 ланки по 5 чол.);
група контрольно-вимірювальних приладів (3-4 ланки по 5 чол.).
Тема 2: Надзвичайні ситуації мирного й воєнного часів, їхній вплив на життєдіяльність населення України
Останнім часом екологічна обстановка в світі значно погірши-лась і оцінюється як несприятлива. Майже щоденно в періодичній пресі друкуються повідомлення про катастрофи, що відбуваються в різних країнах: землетруси, виверження вулканів, обвали, зсуви, селі, повені, цунамі, урагани, смерчі, снігові та пилові бурі, лісові пожежі, тривалі засухи та інші стихійні лиха, які супроводжуються загибеллю людей, руйнуванням міст і промислових підприємств, а також порушенням екологічного рівня в природі, викликаного забрудненням навколишнього середовища.
Територія України, розташованої практично в центрі Євро-пейської частини земної кулі, складає 603,7 тис.км2. Середня щільність населення складає 86 чоловік на 1 км2, а в східних, більш промислово насичених регіонах, це число складає близько 200 чоловік на 1 км2. Загальна кількість населення в Україні складає близько 48 млн. чоловік.
Сьогодні в Україні у зв’язку з небезпечними природними явищами, аваріями і катастрофами обстановка характеризується як дуже складна.
Стихійні лиха не підвладні державним кордонам. Навички боротьби зі стихійними лихами, які все частіше розповсюджуються на території прилеглих держав, вказують на необхідність міжна-родного співтовариства, а також надання всебічної допомоги при ліквідації їх наслідків. Для ліквідації шкоди, яку спричинило стихійне лихо, іноді необхідно об’єднувати зусилля багатьох країн.
Запобігання надзвичайним ситуаціям природного і техногенного характеру, ліквідація їх наслідків, максимальне зниження масштабів втрат та збитків перетворилося на загальнодержавну проблему і одне з найважливіших завдань органів виконавчої влади і управління всіх рівнів.