5.3. Застосування аналізу

ЕКОНОМІЧНИХ СИТУАЦІЙ ТА ЗАВДАНЬ

Вам, очевидно, відомий вислів Дістервега про те, що освіта — це вміння зустрічати життєві ситуації.

Ситуація як поєднання умов і обставин, які створюють певну обстановку чи проблему, може служити ілюстрацією, вправою, засобом передачі досвіду вирішення проблем.

Розвиток в учнів уміння аналізувати ситуацію, працювати з інформацією, викладати й відстоювати свої погляди допоможе їм орієнтуватися в конкретних економічних умовах.

Під виробничою ситуацією в найбільш загальному вигляді мається на увазі поєднання організаційних, технічних, економічних та соціальних умов і обставин, які створюють певну обстановку, стан, проблему.

!

Робота економіста — це практичне вирішення виробничих ситуацій, що постійно виникають. Тому впровадження в навчання економістів розбору виробничих ситуацій — необхідне і невідкладне завдання, спрямоване на активізацію і зближення навчання з виробництвом.

У методичній літературі досить грунтовно описані різні види виробничих ситуацій та організація відповідних навчальних завдань (вправ): аналіз конкретних соціально-економічних ситуацій, рольові ігри, розгляд інцидентів, аналіз кореспонденції тощо. У процесі аналізу і вирішення виробничих ситуацій закладаються основи економічного стилю мислення нового типу.

Аналіз будь-якої економічної ситуації починається з формулювання проблеми. Проблема — це різниця між існуючим та ідеальним станом системи. Її вирішення — це наближення наявного стану до ідеального.

!

Успішне формулювання проблеми — запорука її вирішення, оскільки для першого потрібна творча уява, а для другого — лише професійне вміння. Все починається з «плутанини», під якою розуміють невизначеність. Коли керована система починає помилятися, дуже важливо спочатку зібрати факти, відокремити їх від емоцій та глибоко проаналізувати стан системи. При цьому потрібно відповісти на запитання: «Чому сталася помилка?» «якими способами розвинути позитивні явища?»

За характером проблеми можна розподілити на три основні типи [121, с. 278].

• Аналітичні, або причинні, типу: чому автомобіль не заводиться?

• Синтетичні, або проблеми мір: як я дістанусь до роботи, якщо автомобіль не заводиться?

• Проблеми вибору: яким способом можна найзручніше діс­татися до роботи? Такі проблеми найкраще вирі­шувати методом «мозкового штурму».

Етапи вирішення проблемних ситуацій можна сформулювати у вигляді відповідей на такі запитання:

• 

  У чому суть проблеми?

• Що в даній проблемі є невідомим, а що відомо?

• До чого треба прагнути?

• Чи можна вирішити цю проблему вже відомим способом?

• Що нове потрібно застосувати?

Навчання вирішенню економічних проблем — це найважливіша складова економічної підготовки. Відомий фахівець у галузі психопедагогіки Стоун навіть розробив поетапний графік такого навчання [120, с. 272].

А. Передактивна фаза

1. Аналіз уроку для з’ясування характеру проблеми, що вирі­шується.

2. Визначення необхідних для вирішення проблеми умінь.

Б. Фаза взаємодії

3. Залучення учнів до широкого охоплення методів вирішення проблеми.

4. Нагадування учням про властивості окремих складових проблеми, що може виявитися корисним для її розв’язання.

5. Залучення учнів до аналізу проблеми.

6. Підказування учням у розумних межах, без спроби вирішення проблеми за них.

7. Забезпечення в ключових моментах зворотного зв’язку між вчителем і учнями.

8. Пояснення відомого методу вирішення проблеми і заохочення до пошуків самостійних способів вирішення.

В. Оцінювання учнів

10. Пред’явлення учням нових проблем того самого типу.