Розділ і теоретичне обґрунтування системи управління позашкільними навчальними закладами
Місце позашкільного навчального закладу у навчально-виховному, фізкультурно-оздоровчому та культурно-масовому процесах
В даний час в Україні стан шкільного фізичного виховання, оздоровчої фізичної культури, ранньої орієнтації щодо видів спорту бажає кращого. Можливості їх подальшого розвитку вимагають покращення державного фінансування та впровадження нових ідей і підходів.
Малорухливий спосіб життя робить організм людини беззахисним при розвитку різних захворювань. Особливо це стосується дітей дошкільного та шкільного віку . Як показують дослідження в даний час , особливо в системі підготовки юних спортсменів , виявляються негативні тенденції. Так частина тренерів намагається досягти високих спортивних результатів своїх вихованців за рахунок великого обсягу навантажень, інтенсивних тренувань і часом із застосуванням засобів допінгу. Це призводить до демонстрації їх учнями обнадійливих спортивних результатів в досить ранньому віці, що, до речі кажучи, заохочується діючою системою оплати праці тренерів.
З другого боку, ранні досягнення юних спортсменів згубно впливають на стан їхнього здоров'я, у тому числі психічного і духовного розвитку. А це в свою чергу, не дозволяє реалізувати весь потенціал юних спортсменів , використовувати всі можливості для подальшого зростання їх спортивної майстерності.
Теорія фізичного виховання за останній час збагатилася великою кількістю наукових даних ( JI. Полків, 1993, 1998, В. Платонов, П. Сахновський, 1988, Шиян . 1997, Т. Круцевич, 2008, Л. Волков, 2002, В. Мудрик, 2008, І. Приходько, С. Левадная, 2009, Г. Путятина, 2007, О.Комаев, Т. Бондарь, В. Золочевський, 2013, Ю. Васьков, 2011, та ін., які дозволяють здійснювати спортивну підготовку дітей та підлітків з урахуванням особливостей розвитку організму. Ці дані охоплюють не тільки організм в цілому, а й розвиток окремих його систем, які, відчувають на собі вплив фізичних навантажень. У більшості наукових і методичних праць використання педагогічних і тренувальних впливі в процесі спортивної підготовки ґрунтується на вікових особливостях зростаючого організму. Однак відомості про закономірності росту і розвитку організму його систем даються в окремих розділах без урахування закономірної єдності та взаємозв'язку з педагогічною дією вчителя, тренера.
Основним принципом діяльності вчителя й тренера є органічна єдність біологічних, вікового розвитку та системи засобів, методів і форм спортивної підготовки з урахуванням віку, статі та індивідуального розвитку. Такий підхід дозволяє вирішити одне з основних питань управління розвитком здібностей дітей та молоді, тобто оптимуму можна досягнути лише в тому випадку, якщо внутрішній (біологічний розвиток ) і зовнішній (педагогічна дія) чинники збігаються , утворюючи при цьому єдність і взаємодія в системі фізичного виховання про підростаюче покоління.
Виховання, освіта та оздоровлення є основними задачами системи фізичного виховання підростаючого покоління. Ефективне вирішення цих завдань, в кінцевому рахунку, обумовлює оптимальний розвиток усіх систем організму, забезпечує в майбутньому успішну діяльність особистості.
Фізичне виховання (Табл. 1). Це вид виховання, специфічним змістом якого є навчання рухам, виховання фізичних якостей, оволодіння спеціальними фізкультурними знаннями й формування усвідомленої потреби у фізкультурних заняттях.
Навчання рухам має своїм змістом фізичний утвір — системне освоєння людиною раціональних способів керування своїми рухами, придбання таким шляхом необхідного в житті фонду рухових умінь, навичок і пов'язаних з ними знань.
Опановуючи рухами, що мають значеннєве значення, важливими для життя або спорту руховими діями, що займаються здобувають уміння раціонально й повноцінно проявляти свої фізичні якості. Одночасно із цим вони пізнають закономірності рухів свого тіла.
По ступеню освоєння техніка рухової дії може виконуватися у двох формах — у формі рухового вміння у формі навички. Тому часто замість словосполучення «навчання рухам» у практиці фізичного виховання використовують термін «формування рухових умінь і навичок».
Виховання фізичних якостей (властивостей - нове токування) є не менш істотною стороною фізичного виховання. Цілеспрямоване керування прогресуючим розвитком сили, швидкості, витривалості й інших фізичних якостей торкається комплексу природних властивостей організму й тим самим обумовлює кількісні і якісні зміни його функціональних можливостей.
Усі фізичні якості є вродженими, тобто дані людині у вигляді природних задатків, які необхідно розбудовувати, удосконалювати. А коли процес природного розвитку здобуває спеціально організований, тобто педагогічний характер, то коректніше говорити не «розвиток», а «виховання фізичних якостей».
З іншої сторони якості не можуть бути предметом виховання, а розвитку. Із цього приводу думка теоретиків різна, але нам здається, що правильно – розбудовувати, сприяти разгортаню властивостей організму в процесі занять різними видами спорту (Рис.1.1.).
У процесі фізичного виховання здобувається також широке коло фізкультурних і спортивних знань соціологічного, гігієнічного, медико - біологічного й методичного змісту. Знання роблять процес занять фізичними вправами більш осмисленим і в силу цього більш результативним.
Рис. 1.1. Фізичне виховання як педагогічний процес розвитку особистості.
Таким чином, фізичне виховання являє собою процес розв'язку певних виховно-освітніх завдань, якому властиві всі ознаки педагогічного процесу. Відмітною же особливістю фізичного виховання є те, що воно забезпечує системне формування рухових умінь і навичок і спрямований розвиток фізичних якостей людину, сукупність яких у вирішальній мірі визначає його фізичну дієздатність.
Фізична підготовка. Це процес виховання фізичних якостей і оволодіння життєво важливими рухами. Термін «фізична підготовка» підкреслює прикладну спрямованість фізичного виховання до трудової або іншій діяльності. Розрізняють загальну фізичну підготовку й спеціальну.
Загальна фізична підготовка спрямована на підвищення рівня фізичного розвитку, широкої рухової підготовленості як передумов успіху в різних видах діяльності.
Спеціальна фізична підготовка — спеціалізований процес, що сприяє успіху в конкретній діяльності (вид професії, спорту й ін.), що пред'являє спеціалізовані вимоги до рухових здатностей людини. Результатом фізичної підготовки є фізична підготовленість, що відбиває досягнуту працездатність у сформованих рухових уміннях і навичках, що сприяють ефективності Цільової діяльності (на яку орієнтована підготовка).
Фізичний розвиток. Це процес становлення, формування й наступного зміни протягом життя індивідуума морфофункціональних властивостей його організму й заснованих на них фізичних якостей і здатностей.
Фізичний розвиток характеризується змінами трьох груп показників.
1. Показники статури (довжина тіла, маса тіла, постава, обсяги й форми окремих частин тіла, величина жировідкладання й ін.), які характеризують, насамперед, біологічні форми, або морфологію людини.
Показники (критерії) здоров'я функціональні зміни, що відбивають морфологічні й, фізіологічних систем організму людину. Вирішальне значення на здоров'я людини виявляє функціонування серцево-судинної, дихальної й центральної нервової систем, органів травлення й виділення, механізмів терморегуляції й ін.
Показники розвитку фізичних якостей (сили, швидкісних здатностей, витривалості й ін.).
З моменту проголошення самостійності в Українській державі спостерігаються суттєві трансформації економіки та соціальних відносин на засадах демократії, гуманізму і ринкового вектору розвитку.[1, 5, 9, 10, 11, 12]. На цьому етапі, в умовах корінної структурної, функціональної та змістовної перебудови усіх сторін життя суспільства, підвищуються вимоги і до особистості, її психофізіологічного розвитку, процесу соціальної адаптації, знаходження і заповнення своєї ніші, та духовного збагачення. [13, 31, 32, 39, 43, 45, 56, 63, 66, 67, 72, 73, 74]
У позашкільних закладах погляд на дитину як на цінність визначає загальний підхід до її виховання, навчання і розвитку з позицій формування розвинутої особистості. Слід зауважити, що цей підхід полягає не тільки в кількісному збільшенні знань, умінь і навичок, а й у якісних змінах психічної дійсності, у виникненні нових форм та засобів відображення об'єктивної дійсності, поступовому переході від нижчих до вищих ступенів розвитку дитини. Такий підхід надає допомогу у пошуках логічності та послідовності організованого дозвілля в напрямку поглиблення та розширення здібностей, розвитку зацікавленості до вдосконалення та пошуку нестандартних ідей, які допоможуть в навчанні, праці.
Всебічно розвинуті діти: духовно красиві, міцні фізично, загартовані, життєрадісні –це і є міць нашої держави. Це і є метою сучасної освіти, усіх її ланок. [78, 83, 87, 88, 94, 96, 97, 102, 105, 106, 107]
Формування шахового клуба в системі Центра дитячої та юнацької творчості орієнтує педагогів на всебічно масову роботу по вихованню соціально орієнтованої, духовно збагаченої, духовно наповненої творчої особистості, готової та здатної виконувати нову соціальну роль з відповідними їй умовами, правилами та рольовими діями.
Цей процес передбачає роботу керівництва в таких напрямках:
планування учбового процесу;
розробка план-конспектів лекцій, семінарів, програм;
матчеві зустрічі, ігрові вправи;
експрес інформування;
банк ідей;
тестування, анкета.
Відповідно до нових умов, підвищується соціальне значення позашкільних закладів в формуванні всебічної гармонійно розвинутої особистості з творчо-пізнавальнимиздібностями і певним рівнем готовності до дорослого життя.
Сучасній дитині в екологічно-“чистому” середовищі з науково-технічним прогресом з ринковими відносинами важливо знайти свій напрямок подальшого розвитку. Для їх вдосконалення важливо, щоб сучасна програма була зорієнтована не тільки на групу, але й на окрему дитину. В умовах сучасного позашкільного навчального закладу передбачається підтримка працівників в напрямку створення індивідуальних програм соціального захисту особистості та збереження її здоров'я і їх корекцією у разі необхідності.
Фізична культура і спорт в навчально-виховному процесі дошкільного, загальноосвітнього, позашкільного, вищого навчального, післядипломного закладу виступають як засіб соціального формування та активного розвитку індивідуальних і професійно важливих якостей дітей та молоді, як засіб здобуття ними духовної та фізичної досконалості.