Взаємозв'язок тенденцій розвитку управління зсо і змін у системі загальної середньої освіти

Зміни в системі ЗСО, ПФО	Тенденції розвитку управління ЗСО, ПФО
Визнання людини найвищою цінністю суспільства. Переорієнтація ЗСО, ПФО на задоволення потреб людини	Децентралізація управління, орієнтація на управління шляхом активізації людського потенціалу в рамках доцільної діяльності, спрямованої на задоволення освітніх потреб громадян
Зростання різноспрямованості зовнішніх впливів	Поява необхідності спільного вироблення рішення, делегування або розподілу відповідальності серед виконавців, розвиток гнучкості, свідомого трансформування в нові модифікації
Погіршення демографічного стану в суспільстві, формування ринку праці в ЗСО, ПФО	Формування ринку праці (безробітні вчителі), поява конкуренції та підвищення конкурентоспроможності
Диференціація навчальних закладів	Підвищення самостійності та професіоналізму керівників ЗНЗ, уведення професійної підготовки керівників ЗСО, ПФО, посилення процесів самоосвіти та саморозвитку керівників навчальних закладів. Поява альтернативної гілки управління ЗСО, ПФО на громадських засадах із числа керівників приватних навчальних закладів

Посилення освітніх потреб громадян. Поступова зміна якісного складу працюючих учителів (більш високий рівень освіти — магістри)	Поява необхідності критеріального управління (вироблення різних освітніх стандартів і діяльніших моделей взаєморозуміння), підтримка процесів самоорганізації та саморозвитку
меншення бюджетного фінансування ЗСО, ПФО; уведення платних освітніх послуг; пошук позабюджетних коштів для підтримки розвитку ЗСО, ПФО	Надання навчальним закладам фінансової самостійності, потреба опанування керівниками економічних, фінансових та юридичних основ управління ЗСО, ПФО
Установлення міжнародних зв'язків	Розвиток управлінської культури, проникнення менеджменту в управлінську діяльність, здобуття досвіду управління в умовах невизначеності та ймовірності, комп'ютеризація управління (використання керівниками нових інформаційних технологій )

1.4 Аналіз інформаційного забезпечення як фактора удосконалення управління позашкільною освітою

Останніми роками серед українських дослідників у галузі управління системоюосвіти зростає увага до проблеми інфор­маційного забезпечення управлінської діяльності на всіх рівнях цієї системи. Надруковані останніми роками праці В.С. Гуменюк, Т.І. Сущенко, Н.А. Століна, М.М. Дарманського, Г.В. Єльникової, О.І. Зайченко, В.С. Пекельної та інших; відображають різні аспекти згаданої проблеми та висвітлюють її або на рівні позашкільного навчального закладу, або на рівні регіону «район — місто». На жаль, у доступній нам літературі ми не знаходимо достатнього відображення досліджень з проблеми інформаційного забезпечення вертикалі «позашкільний навчальний заклад — район (місто) — область». Деяких питань цієї про­блеми торкається Г. В. Єльникова, яка, обґрунтовуючи концепцію адаптивного управління, гостро ставить питання про об'єктивну необхідність детального дослі­дження основних аспектів даної проблеми.

Одним з таких аспектів є інформаційне забезпечення управління освітою у регіоні. Відправною позицією в дослідженні цьогопитання ми визначили положення відо­мого теоретика в галузі управління Лютера Гьюлика, який вважає, що управління стаєнауковим лише тоді, коли систематично вивчає світ об'єктивних явищ, коли «праг­не на систематизованій основі зрозуміти, чому і як люди систематично працюють разом над досягненням визначених цілей і над тим, як зробити ці системи співпраці більш корисними для людства». Спираючись на це положення, можна стверджувати, що процес управління є цілісною системою спрямованих дій суб'єктів управління, які дозволяють сформувати надійні зв'язки для поєднаннядій з об'єктом управління з метою безпе­рервного руху до здійснення стратегічних,тактичних та оперативних цілей. У наведеному положенні слід виділити по­няття «зв'язок», яке ми визначаємо як максимальне наближення до оптимально­го бачення змісту інформації між суб'єкта­ми та об'єктами управління. Такий зв'язок передає інформацію, а не дані, як частіш за все буває у традиційних командно-адміністративних системах уп­равління. Важливо підкреслити, що сучасна теорія управління визнає ключовим поняттям лише інформацію. Ми розмежовуємо по­няття «інформація» та «дані».Під даними ми розуміємо виділені ознаки чи зафіксовані спостереження, які самі по собі не впливають на суб'єкт та об'єкт уп­равління. Однак, коли їх значення усвідо­млюється як необхідна основа здійснення управлінських дій (наприклад, під час роз­роблення управлінських рішень), ті ж самідані перетворюються на управлінську інформацію. На цьому у свій час акценту­вав увагу Татьянченко, виділяючи іззагальної інформації поняття «управ­лінська інформація».Вся управлінська інформація, яка накопи­чується, зберігається, аналізується та ін., єтим, що в теорії управління називають інформаційним забезпеченням. Саме інформаційне забезпечення, як вва­жає відомий дослідник питань стра­тегічного управління І. Ансофф, є осно­вою стратегії узгодження управлінських Дій.. Спробуємо розглянути схематичне зобра­ження стратегії узгодження спрямованостіуправлінських дій, взяте з праці І. Ансоффа «Стратегическое управление» (М.: Зкономика, 1989), пристосувавши його доумов управління освітою(див. рис. 1.4.1).

Важливо підкреслити, що впевнене впро­вадження управлінських дій можливе ли­ше за умови послідовного збереження основних принципів управління, які спів­відносяться із загальним поняттям уп­равління. Так, блок «Очікувані результати» буде впев­нено функціонувати лише при дотриманні принципу спрямування на мету. Саме тоді, коли мета стає загальною,

Рис. 1.4.1. Стратегія узгодження спрямованості управлінських дій

виконавці всіх рівнів спрямовують усі свої дії на її досяг­нення. Блок «Поле сил» базується на принципі обліку взаємозв'язків, потреб, інтересів та цілей, тому що лише суб'єктивні та об'єктивні потреби стимулюють вико­навців до дій, формують їх інтерес, визна­чають поведінку при досягненні мети. Блок «Вплив на цілі» тісно пов'язаний з принципом взаємозв'язку всіх учасників управлінських дій, тому що випадіння будь-якого елементу або його відставання породжує диспропорцію, веде до втрати ефективності керованого об'єкту. Блок «Переважні умови діяльності» базу­ється на принципі ефективних умов діяль­ності. Йдеться про створення таких умов, коли відбувається відчутна економія як людського потенціалу, так і потенціалу часу. Поєднання наведених принципів характе­ризує власне управління як процес діяль­ності, який відбувається в режимі опти­мального інформаційного забезпечення. З літературних джерел відомо, що оптимальність управління порушується під впливом факторів зовнішнього та внут­рішнього середовища в тому випадку, коли в інформаційному забезпеченні порушується його ключова ланка — зворотний зв'язок.Враховуючи ці обставини, коротко зупи­нимось на концепції зворотного зв'язку. Остання розуміється нами як система, че­рез яку вимірюються зміни вихідних да­них. Таким чином, управління на основі інформації, яка будується за принципом зворотного зв'язку, відіграє ключову роль у формуванні управлінської інформацій­ної технології. Сам елемент зворотного зв'язку є основою для накопичення інфор­мації та наступного зіставлення вихідних даних, що надходять від елементів керова­ної системи, з визначеними контрольни­ми даними. Отримана інформація зво­диться в систему, перетворюючись на вхідні дані, які дозволяють коригувати можливі відхилення в ході самого процесу управління. Таким чином, зворотний зв'язок є базо­вою позицією інформаційного забезпе­чення. Останнє ми розглядаємо як уп­равлінську процедуру, пов'язану зі збором, накопиченням та аналізом даних, які відповідають характеристиці цілей та си­туацій, що виникають при досягненні цілей, і перетворюються на управлінську інформацію Враховуючи сказане вище, можна ствер­джувати, що інформація, яка надходить через канали зворотного зв'язку, є особли­вим управлінським ресурсом, безпосеред­ньо пов'язаним з головним управлінським ресурсом — людьми. Особливий характеруправлінської інформації як управлін­ського ресурсу виявляється в тому, що в ній відображається багато характерис­тик, пов'язаних з іншими ресурсами, а та­кож із подіями, які відбуваються як у ке­рованій системі, так і в зовнішньому сере­довищі. У зв'язку з цим важливо виділити ключові особливості управлінської інформації. Проведений нами аналіз праць з теорії уп­равління школою та педагогічного ме­неджменту (дослідження Ю. А. Конаржевскього, Т. І. Шамової, В. В. Гуменюк, Ю. В. Чернова, М. М. Мартиненко, Ю. П. Зінченко та ін.) дозволяє виділити наступні вимоги до такої інформації:

• Цільова спрямованість у момент передачі.

• Засоби та формат передачі інформації мають відповідати можливостям як людини, так і комп'ютерної техніки.

• Інформація не повинна містити зайвих даних. У протилежному випадку вонастає неефективною.

• Інформація для суб'єкта, який приймає управлінські рішення, має бути надійною.

• Інформація має бути достовірною, тобто відображати саме те, що повинна відображати.

Інформація з такими характерологічними особливостями немовби пронизує всі функції управління: цільові установки, аналіз, прийняття управлінських рішень, організацію, коригувально-консультатив­ний контроль, регулювання. При цьому дуже важливо, щоб керована підсистема відбирала та переробляла лише потрібну інформацію, свідомо випускаючи таку, що не стосується реального управління.

Інакше кажучи, керована підсистема має прагнути до вироблення такої інфор­мації, що стосується лише керованогооб'єкту та його зовнішнього середовища. Потрібно підкреслити, що вся управ­лінська інформація, яка має відношеннядо справи, повинна бути довгостро­ковою, тобто корисною для аналізу та вироблення управлінських рішень, чіт­ко окресленою, відділеною від терміно­вої інформації, без якої неможливо ви­конувати функцію оперативного регу­лювання.

І довгострокова, і термінова інформація мають бути своєчасними й точними.

При невиконанні якоїсь із названих функцій система стає некерованою.

Цікаве трактування інформації, яка су­проводжує інформаційний процес, подає Г. В. Єльникова у своїй концепції адаптив­ного управління (До питання адаптивного управління // Освіта і управління.— Т. 3.— 1999-2001).

Автор виокремлює потоки інформації, які передаються по вертикалі, згори донизу, від верхніх управлінських структур, та ті, що спрямовані знизу вгору, від нижніх рівнів керування.

Крім того, виділяються потоки локальної (циклічної) інформації на кожному з рів­нів управління. На думку автора, така інформація є результатом оброблення зустрічної («згори вниз» + «знизу вгору»)та локальної (циклічної) інформації. Ре­зультати перетворень відбиваються в підсумковій інформації, основними зада­чами якої є налагодження зворотного зв'язку в управлінні. Спираючись на таку конструкцію інфор­маційних потоків та пропонуючи оптимізувати ці потоки, автор вважає заможливе покласти ці оптимізовані потоки в основу адаптивного управління. У тако­му випадку інформаційне забезпечення у схемі потоків, запропонованих автором, служить меті взаємовпливу, що викликає взаємо пристосування поведінки суб'єктів діяльності на діалогічній основі при ре­алізації цільових установок. Адаптивне управління на основі запропонованих ав­тором інформаційних потоків сприяє зни­женню фактора нестабільності до можли­вого мінімуму. Відштовхуючись від ключових положеньадаптивного управління, ми спробували визначити декілька позицій щодо форму­вання моделі інформаційного забезпечен­ня всієї вертикалі адаптивного управління середньою загальною освітою регіону за вектором «школа — район (місто) — об­ласть». Однією з ключових позицій при форму­ванні, за нашим глибоким переконанням, є вимір векторної спрямованості уп­равління в цілісній системі загальної освіти регіону. Сьогодні зрозуміло, що традиційна ра­дянська вертикаль управління освітою з вектором від центральних органів влади до позашкільні навчальні заклади в умовах суспільства, охаракте­ризованого в першій статті Конституції України як «демократичне, соціальне, правове», не лише не працює, але й діє як могутнє гальмо на шляху перетворення освіти на пріоритетну сферу уваги ук­раїнського суспільства. Зрозуміло й те, що в умовах колишньої соціальної системи зміст поняття «верти­каль» був свідомо схибленим, коли пода­вався лише як «рух згори вниз». Походячи від латинського «верете» («крутити, обер­тати», а у родовому відмінку — «вертікіс» — означає «центр оберту, полюс,маківка»), поняття «вертикаль» означає обертове переміщення за «методом дзиги» («вертикаль» — перпендикуляр).Спільнокореневе слово є в російській, ук­раїнській і латинській мовах — «веретено»(«вертикиллюс»). Таким чином, поняття «вертикаль» — цестійке уявлення про напрямок руху знизу догори. Підкреслимо, стійкий напрямок, бо інакше веретенце впаде або не буде правильно намотувати нитку. Тобто вертикаль — предмет, навкруги яко­го все обертається у напрямку знизу вгору (див. Рахлін П. Досвід перекладу з мови мертвої на живу // Зеркало недели.— 2002.- № 14).Повністю поділяючи викладену вище точ­ку зору на поняття «вертикаль», ми вва­жаємо за необхідне розглядати вертикаль управління загальною середньою освітоюрегіону, починаючи з учня, педагога, зі позашкільні навчальні заклади. Саме позашкільний навчальний заклад, на нашу думку, є ключовим концентром такої вертикалі, визначаючи вектор управлінської політики концентрів «район (місто)» та «регіон (область)». Від якісних процесів, що відбуваються в шкільному організмі, залежить якісний рівень модернізації цілісної системи освіти України; від рівня інтелектуального розвитку учнів, сучасного методичного обладнання педагога, управлінської полі­тики керівників позашкільні навчальні заклади залежить якісний рівень модернізації управління цією сис­темою. Таким чином, задача концентрів уп­равлінської вертикалі «район (місто)» — «регіон (область)» — створити умови дляоптимального функціонування як окремо взятого шкільного організму, так і всієї ме­режі шкіл області. Однак зробити це можна лише за наяв­ності чіткої управлінської інформації, якавідображає особливості цілісного педа­гогічного процесу кожної позашкільні навчальні заклади, рівень та якість потреб позашкільні навчальні заклади в науково-методич­ному, інноваційно-консультаційному, ор­ганізаційному, фінансово-господарськомузабезпеченні та соціальній захищеності всіх учасників цього процесу. Лише на основі чітко побудованого інформаційного забезпечення, що ба­зується на управлінській інформації, яка адекватно відображає характеристику цілей та ситуацій, що виникають всере­дині концентру «позашкільний навчальний заклад», концентри уп­равління загальною середньою освітою «район (місто)», «регіон (область)» мати­муть можливість приймати адекватні уп­равлінські рішення, спрямовані на набли­ження до оптимальної ситуації як усере­дині окремо взятого шкільного організму, так і по всій мережі шкіл у районі (місті), регіоні (області).