Оцінювання

Мета - вивільнити творчу енергію групи, оцінити ефективність засвоєння матеріалу силами самих учасників.

Час - 15 хвилин.

Кількість учасників 15 20 осіб.

Матеріали - приладдя для письма, ресурсні матеріали (роздаткова інформація, підручники, книги, документи тощо) за темою пройденого матеріалу.

Особливі вимоги до приміщення - столи, стільці.

Процедура: тренер розподіляє учасників на три малі групи, присвоює кожній групі власний символ (номери - від 1 до 3; літери - від А до В; назви, які групи самі собі оберуть, наприклад. «професори». «магістри». «бакалаври» або «леви», «ведмеді», «вовки» тощо); пропонує кожній малій групі сформулювати два запитання за тематикою заняття, яке пройшло раніше, користуючись розданими ресурсними матеріалами. Коли запитання підготовлені, всі ресурсні матеріали «закриваються» (здаються тренеру, відкладаються далеко від учасників тощо). Вправа починається з того, що перша мала група ставить своє перше запитання другій, яка має сформулювати максимально повну відповідь. Третя група після відповіді критикує другу, і оцінює її відповідь за 10-бальною шкалою, обґрунтовуючи свою оцінку. Далі групи міняються ролями: друга ставить третій своє перше запитання, а перша група оцінює відповідь і пояснює, як її можна поліпшити. Потім своє перше запитання третя група ставить першій, а друга оцінює відповідь. Процес триває, доки кожна група не поставить по одному запитанню двом іншим групам Корисно влаштувати символічний приз для членів групи, яка набере найбільшу загальну кількість балів, виставлених колегами.

Вправи для діагностування стану групи та попереджання конфліктів

Це найбільш складна категорія вправ з числа тих, які взагалі застосовуються в тренінговій роботі. Вони потребують від тренера неабиякої майстерності, досвіду, знань психології особистості та особливостей поведінки людей різних психоемоційних типів, коли вони потрапляють в ситуації групової взаємодії.

Але й тренеру-початківцю не слід боятися застосовувати ці вправи або їх окремі компоненти в своїй роботі, інакше неможливо опанувати відповідним досвідом. Отже слід бути готовим до можливих невдач, пробувати й помилятися, щоб робити відповідні висновки на майбутнє.

Нижче наведені лише три вправи з великого арсеналу засобів діагностики групи та запобігання груповим конфліктам. Вправа «Метафори» - призначена допомогти самому тренеру відновити внутрішню рівновагу та обрати вірну тактику поведінки, якщо перебіг подій на тренінгу спричиняє занепокоєння.

Метафори

Мета - підведення тренером підсумків після заняття для покрашення роботи

на наступному занятті.

Час - 5 хвилин.

Кількість учасників- будь-яка.

Матеріали- не потрібні.

Особливі вимоги до приміщення - немає.

Процедура: тренер, спрямувавши групу на обідню перерву або перерву до наступного дня тренінгу, діагностує свій внутрішній стан чи не виникло неясне відчуття неспокою, почуття того, що щось відбувалося в групі не так, як потрібно. Якщо такий стан має місце, тренер повинен відверто відповісти собі на такі запитання:

• Яку головну інформацію про учасників я взнав під час заняття?

• Яку роль я відігравав на занятті найбільше - пастуха, сторожа, магнітофона.

наглядача, вішалки (учасники «повісили» на мене свої проблеми й пішли), унітаза (всупереч логіці тренінгу, учасники виплеснули на мене „бруд” негативних емоцій, безпосередньо не пов'язаних з конкретною темою заняття), ще когось?

• Як би я узагальнено назвав цю групу - стадо павіанів, спецназ, білі й пухнасті, тераріум, болото, ще якось?

Тепер тренер має поєднати обидві метафори: свою образну роль та уявну узагальнену назву групи. Зрозуміло, що бути, наприклад, пастухом стада павіанів тренеру не подобається. Але швидко змінити групу, яка уже прийшла на тренінг, очевидно, неможливо. Отже, доведеться змінити власну роль. Для її визначення тренер ставить собі наступні запитання:

• Ким я хотів би працювати у цій групі - батьком-командиром, меліоратором тощо або кимсь іншим. Ким?

• Що, в ідеалі, станеться, якщо я зміню свою роль. імідж?

• Чому я можу (хочу) навчитися у цієї групи?

• Що група хоче від мене?

Останні два запитання тренер вирішує поставити групі на наступному занятті, щоб з'ясувати, наскільки збігаються очікування групи і тренера. Зазвичай у такий спосіб тренер може скоригувати свій стан та настрій, краще підготуватися до наступного заняття. Якщо тренер відчуває, що проведеної „психотерапії» та „психодіагностики” виявилося замало для подальшої продуктивної роботи, від продовжує гру в метафори далі. ставлячи собі нові запитання:

• На якого казкового, міфічного героя схожий кожний учасник?

• Який його девіз?

• Що я творю на групі - трагедію, комедію, фарс, епос?

• А що хотів би творити?

Коли тренер застосовує цю вправу наприкінці тренінгу, не слід забувати, що закінчення тренінгу характеризується не лише виконанням усіх його завдань.

Якщо динаміка розвитку групи була скерована правильно, то на кінець тренінгу припадає період розпаду групи, і це, безумовно, також справляє свій вплив на перебіг подій. Саме відповідно до наявного стану групи тренер приймає рішення щодо способу завершення тренінгу:

а) театралізованим фіналом;

6) влаштуванням зворотного зв'язку від учасників до тренера, зворотного зв'язку учасників один до одного;

в) тестуванням отриманих знань і навичок.