12 Питання

У 1887 р. І. Франко видав збірку «З вершин і низин». Збірка містить 7 розділів, замість прологу її відкриває програмний вірш «Гімн». Автор створив високохудожній образ «вічного революціо­нера», що символізує вічний дух неспокою та прагнення свободи, рух уперед, до нового щасливого життя.

Ідея незламності бажання й пошуків волі і правди. Франко глибоко був переконаний, що реакційні сили неспроможні спинити революційного народу, який прагне зни­щити будь-яку експлуатацію і перебудувати світ на основі соці­альної справедливості. Тематичною новизною твору стає психологічний та патріотичний драматизм, пафосна напруженість, які вдало поєднуються з логі­кою, строгістю думок. Саме таке поєднання здається найбільш вда­лим для проголошення нових задач, нових демократичних ідей.

Завершується твір пафосним розгорнутим риторичним за­питанням, яке й містить відповідь, сповнену віри й оптимізму. Світлі часи, день свободи неодмінно прийде на Україну. «Гімн» є кращим зразком політичної лірики, пройнятою мо­тивами мужності й визвольної боротьби.

13 Питання

«Зів'я́ле ли́стя» — збірка творів Івана Франка. Вона є зразком інтимної лірики. Написана протягом 1886–1896 років і видана у 1896 році. Збірка також має назву «Лірична драма».В цій збірці розкривається душевна трагедія ліричного героя (самого Івана Франка), викликана тяжкими обставинами особистого життя, зокрема нерозділеним коханням.Збірка складається з трьох частин, або «жмутків». У «жмутках» вміщено інтимну лірику, в якій оспівано глибокі почуття палкого, але нещасливого кохання. У першому «жмутку» є вірші і з громадянськими мотивами, але переважає скорботна інтимна лірика. У поезіях другого «жмутка» Іван Франко оспівує не лише кохання, а й чарівну красу природи. Провідний мотив поезій третього «жмутка» — пекельні переживання поета, спричинені нещасливим коханням.Поезія «Червона калина, чого в лузі гнешся?» написана у формі діалогу між червоною калиною і дубом. За народною символікою червона калина уособлює вродливу дівчину, а дуб — молодого парубка. У поезії поет майстерно відобразив у прагненні калини до сонця — любов до життя, важкі переживання людини за свою гірку долю. Поезія відзначається глибоким ліризмом і високою музичністю.Автобіографічними моментами вирізняється в збірці поезія «Тричі мені являлася любов», у якій Франко повідав про щастя і горе, радості й муки кохання. У вірші згадує автор про перше своє кохання — Ольгу Рошкевич, про горду княгиню Юзефу Дзвонковську, яка, знаючи про свою смертельну хворобу, відмовила Франкові, про горду душу — Целіну Журовську, яка так і не стала його дружиною.

14 Питання

Поема "Мойсей" порушувала важливi проблеми, якими жило украïнське громадянство в часи революцiйного пiднесення: зростання свiдомостi трудящих мас та ïх iсторична роль, вiддане служiння народовi, суспiльна роль слова; мобiлiзуюче значення смертi героя; поступ народу. Твiр пробуджував у народi моральнi сили, полiтичну свiдомiсть, революцiйний дух. Як бачимо, поему "Мойсей" проймають нацiональнi i вселюдськi проблеми. Це твiр-роздум про майбутнє украïнського народу, про взаємини вождя i мас у процесi боротьби за свiтле життя, про могутнi сили народу, здатного висунути з свого середовища в процесi революцiйного руху поводирiв, якi приведуть до остаточноï перемоги. 

Обравши за основу бiблiйну легенду i, вiдповiдно до свого задуму, змiнивши ïï, I.  Франко намалював в образi Мойсея вождя, що самовiддано служить народовi, любить свiй народ i присвячує себе боротьбi за його майбутнє. На шляху до високоï мети перешкоджають йому дрiбнi людцi, що вважають за мету не великий iдеал, а мiзерну особисту користь, намагаючись демагогiчно схилити до цього маси.Датан i Авiрон розвiнчуються поетом як "лихi демони громади", що прагнуть вiдвернути ïï iз обраного шляху, яким веде Мойсей. В образах Датана i Авiрона поет викриває зрадникiв революцiйного руху, реформiстiв i угодовцiв. Словами Мойсея вiн картає антинародну суть ïхнiх демагогiчних заяв, спрямованих в днi бунту на захист спокою як "найблаженнiшого стану". В своïй поемi Франко застерiгає народ перед "ошуканцями й дурнями", розкриває трагедiю Мойсея, який перестає бути справжнiм вождем з того часу, коли пiддається сумнiвам щодо правильностi обраного шляху та остаточноï перемоги. З глибокою симпатiєю передає письменник беззавiтну любов Мойсея до свого народу i вiру в те, що народ прийде до сподiваного щастя. 

 Композиція: Поема складається з прологу і двадцяти пісень-розділів. Пролог - це ліричний вступ до поеми й одночасно - цілком завершений самостійний твір, у якому подано роздуми великого сина України над долею рідного народу. Пролог до     Поеми звучить як заповіт Каменяра українському народові.

Мойсей – за біблійною традицією, перший пророк Ягве (Єгова), основоположник його релігії, законодавець, релігійний наставник і політичний вождь єврейських племен в "ісході" з Єгипту в Ханаан (Палестину). Мойсей приписується авторство П'ятикнижжя, тобто перших п'яти книг старозвісної частини Біблії. Поет показав, що вождь народу не може мати жодних хитань і сумнівів у справедливості обраного ним шляху. Мойсей відданий своєму народові беззавітно любить і бореться за його визволення, але на хвилину він захитався в своїй вірі. За це терпить жорстоке покарання. Вождь повинен бути цільною людиною, бути завжди зі своїм народом, вірити в його сили.

Місце у літ: Поема "Мойсей" - вершинний твiр Iвана Франка, окраса i гордiсть вiтчизняної лiтератури. Це глибокий фiлософський твiр про майбутнє українського народу, про взаємини вождя i народу в процесi наполегливого шукання "обiтованої землi", про майбутнi сили мас, здатних висунути iз свого середовища в процесi революцiйного руху проводирiв, що приведуть до перемоги.

Поема писалася одним подихом, на великому творчому пiднесеннi. Цьому значною мiрою сприяли тогочаснi революцiйнi подiї, що живо-творною силою наснажували думку поета. Покладена в основу твору бiблiйна тема, по-своєму переосмислена Франком, набуває актуального значення: у старi релiгiйнi образи i картини Франко вклав новий революцiйний змiст, глибоку фiлософську думку.