19 Питання

Проблема життя і смерті, мабуть, найголовніша у творі, бо до неї так чи інакше звертається кожна людина. Так і герої повісті «Тіні забутих предків» по-різному судять про це. Здається, життя тут нічого не варте, бо надто легко може обірватися чи у боротьбі з суворою природою гір, чи у безглуздій бійці двох ворогуючих родів, чи ще де. Бути потрібним, уміти працювати і пишатися своєю працею — це одна з важливих складових частин людського щастя, сенсу буття. У повісті подано багато картин побуту, і всі вони освячені працею. Проблеми, розглянуті автором у повісті, філософського плану: справжня краса, сенс життя і ставлення до смерті, людська мораль, гармонія людини і природи, проблеми соціального буття народу. Саме це коло питань окреслює проблематику повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» і визначає її мистецьку етичну цінність.20 питання

Новела М. Коцюбинського "Intermezzo" стала справжнім здобутком української літератури. При написанні новели письменник орієнтувався на традиції імпресіонізму, що були популярними на той час в європейському мистецтві. Виник імпресіонізм у середовищі художників, поширившись потім і в інших галузях мистецтва. Свою назву цей напрям мистецтва отримав від назви полотна Клода Моне "Імпресія. Схід сонця". Імпресія у перекладі з французької мови означає "враження". В українській літературі імпресіонізм започатковує саме М. Коцюбинський.Ліричний герой намагається втекти від міста, що втілює у собі багатоголосся людських доль, прагне опинитися серед природи, насолодитися спокоєм і тишею, та місто "витягує в поле свою костисту залізну руку за мною і не пускає". Прагнучи відсторонитися від людей, ліричний герой немов виводить їх за межі свого сприйняття, виключає навіть з дійових осіб свого особистого "інтермеццо". Тут виступають зозуля, сонце, жайворонки, собаки, тільки не людина. Ліричний герой віднаходить внутрішній спокій, зливаючись з природою, насолоджуючись красою й самотністю. І врешті настрій доходить своєї кульмінації; Ліричний герой немовби втілює одвічну мрію кожного митця — створити свій власний світ, народити все навколо себе заново. Та врешті гармонія порушується зустріччю з мужиком. Світ знову повертає героя до себе владною рукою, руйнуючи його, спокій і настрій. Адже ідилія не може існувати вічно. Людина ніколи не може сховатися від інших людей, що прагнуть її допомоги, прагнуть навіть підкорити її своїм інтересам, а митця, можливо, якнайбільше. З усією силою свого творчого таланту М. Коцюбинський втілює у новелі "Intermezzo" глибоко психологічні настроєві переживання творчої особистості, загалом людини мислячої, яка переживає своє входження в соціум як трагічне підкорення індивідуальності загалові. Отже, дія твору відбувається в душі героя. На початку твору автор подає список дійових осіб. Але дійові особи — прерогатива драми. Справа в тому, що дія твору відбувається в душі ліричного героя — це і є однією з рис модернізму. У Коцюбинського дійові особи — це не люди, а почуття, вірніше, символи суперечливих почуттів, які постійно ведуть боротьбу в душі героя. Важливою рисою твору є оповідь від імені ліричного героя, характерно для імпресіоністичного стилю. Тобто все зображуване подається крізь призму сприйняття героя, через його відчуття, враження. Будь — які об’єктивні характеристики відсутні, натомість перевалює суб’єктивний кут зору. Найбільша напруга внутрішнього сюжету припадає на перший епізод — фрагмент. Саме тут за допомогою контрасту «я — ти (людина, людство)» показано внутрішню духовну кризу героя і розкрито її причини.