«Розвиваємо мову та мовлення»

Розвиток мовлення дітей із ЗПР відбувається у тісному зв’язку з розвитком пізнавальних процесів, моторики.

Формування мовлення передбачає аналіз, порівняння мовленнєвих одиниць, виділення й узагальнення мовленнєвих правил, тобто високий рівень сформованості аналітико-синтетичної діяльності. Отже, засвоєння мови має ґрунтуватися на розвитку мисленнєвих операцій : аналізу, синтезу, узагальнення , абстракції на мовленнєвому матеріалі.

Розвиток тонкої ручної моторики у сензитивний період розвитку мовлення викликає активізацію, дозрівання мовленнєвих зон кори головного мозку, забезпечує готовність руки дитини до оволодіння письмом.

Мовленнєві уміння формуються поетапно. Початкова диференціація мовленнєвих одиниць відбувається на основі наочно-образного мислення, з опорою на зовнішні дії, а далі на слова, словосполучення, речення. На наступному етапі дитина використовує мовленнєві одиниці в експресивному мовленні (в самостійному висловлюванні).

При навчанні мовлення малят із ЗПР важливо враховувати думку Л.С.Виготського про те, що процес розвитку тієї чи іншої психічної функції здійснюється поступово, з врахуванням того рівня, на якому виконання завдання можливе з незначною допомогою педагога.

Послідовність роботи над розвитком мовлення визначається послідовністю його розвитку в онтогенезі ( від простого до складного).

При реалізації диференційованого підходу до формування мовлення у дітей із ЗПР слід враховувати, що за рівнем сформованості мовленнєвих функцій, уміння диференціювати мовленнєві одиниці вони неоднорідні. Одна група у якійсь мірі наближається до норми, однак переважна більшість з них має значний недорозвиток мовлення.

Оскільки гра у дошкільному віці розглядається як провідна діяльність, у процесі проведення якої розвивається мовлення, доцільно завдання дітям пропонувати в ігровій формі, що підвищить ефективність корекційного впливу.

У малят із ЗПР спостерігається дефекти звуковимови та спотворення звуко-складової структури слова, які усуває логопед. Однак, педагоги також повинні приділяти увагу формуванню й розвитку звукової сторони мовлення дітей.

При формуванні правильної звуковимови слід враховувати, що вона відбувається на тлі розвитку та вдосконалення звукової структури слова.

Корекція звуковимови здійснюється: а) на основі слухомовного сприймання та артикуляції моторики; б) одночасно з формуванням фонематичних процесів ( фонематичного сприймання й фонематичного аналізу); в) у тісному зв’язку з розвитком лексики й граматичної будови мовлення.

Враховуючи те, що у дітей із ЗПР наявна затримка формування звукової сторони мовлення, велику увагу варто приділяти активізації процесу звуковимови. Цьому сприятиме робота з уточнення звуковимови й звукового образу тих звуків, які дитина вже засвоїла. Це допоможе вдосконаленню артикуляційної моторики, мовно-слухового сприймання та спонтанній появі нових звуків.

Корекційній роботі над звуковимовою передує цілий ряд вправ, націлених на розвиток слухового сприймання, слухової уваги, слухової пам’яті, розвиток ручної та мовленнєвої моторики, зорово-просторових функцій, формування часових уявлень, розвиток ритму, формування мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння тощо.

Така робота проводиться у процесі ігор, спостережень, екскурсій.

Формування лексики у дітей відбувається у кількох напрямах: 1) розширення обсягу словника паралельно з розширенням уявлення про довкілля, формуванням пізнавальної діяльності; 2)  уточнення значення слів; 3) активізація словника, перенесення слова із активного у пасивний словник.

З метою формування лексики доцільно використовувати різноманітні вправи, ігри на розвиток словесних асоціацій, класифікації предметів, зображених на малюнках, диференціації предметів за зовнішніми ознаками, назви предметів за узагальненими словами.

Щоб уникнути труднощів при виділенні з мовлення форм слів, морфем, у визначенні граматичних значень, педагог повинен допомагати дитині оволодіти мовленнєвими передумовами, які сприяють вибору правильної форми слова у процесі висловлювання. Для цього слід: уяснити лексичне значення слова, уточнити граматичне значення іменника, прикметника, дієслова з допомогою предметів та їхніх зображень, якостей, дій з ними. Діти диференціюють різні частини мови у процесі мовленнєвих вправ, складають речення.

Формування системи словозмін відбувається на рівні словосполучення, а її закріплення – на рівні речення, а далі у зв’язному тексті.

Особливої уваги потребує робота з утворення відмінкових форм іменників з прийменниками, яка має свою послідовність. Оволодіння прийменником здійснюється у три етапи: виділення просторових відношень на основі аналізу предметної ситуації, уточнення прийменників в імпресивному, а далі в експресивному мовленні.

Методика корекційної роботи при оволодінні процесом словотворення відбувається з урахуванням появи форм словотворення в онтогенезі. Робота з окремою словотворчою моделлю відбувається з урахуванням поетапного формування мовленнєвих умінь (спочатку на основі наочно-образного мислення, а далі у мовленнєвому плані).

Формування словотворення починається з іменника конкретного значення у такій формі: утворення іменника з допомогою зменшувально-пестливих суфіксів, суфікса вміщення (хліб-хлібниця): суфікса -инк (сніжинка), утворення назв дитинчат тварин, іменників, що означають професію.

Утворення прикметників відбувається у такій послідовності: утворення присвійних прикметників, утворення якісних прикметників, утворення відносних прикметників.

Словотвір дієслів відбувається за таким планом: утворення зворотних дієслів, утворення і диференціація дієслів доконаного й недоконаного видів.

Багато уваги слід приділяти засвоєнню й диференціації префіксальних дієслів, що означають напрямок руху. Робота має відбуватися у такій послідовності: засвоєння значення префікса (виділення спільного елемента у різнокореневих дієсловах); далі співставлення спільнокореневих дієслів з різними префіксами; засвоєння співвіднесення префікса і відповідного прийменника (вилетів з гнізда. ви-з); диференціація префіксів з різним значенням.

Важливим для дітей із ЗПР є засвоєння споріднених слів, що сприяє підготовці до оволодіння грамотою.

Слід вчити дітей сприймати й розвивати зв’язне мовлення – опис, пояснення, переказ, розвивати увагу до мовлення, уміння вслухатися у звернення до них. Починати варто із відповідей на запитання і поступово переходити на опис предметів, а від нього – до складання оповідання за малюнком із найпростішим сюжетом.

При аналізі змісту запропонованого сюжету окрім запитань використовувати наслідування готовим зразкам, інструкції.