10. Освіта дорослих

Система освіти дорослих (освіти впродовж життя) — це сукупність закладів і установ формальної та неформальної

• національні профспілки та інші вчительські об'єднання, що входять до складу міжнародних організацій (найбіль­ша і найвпливовіша з них — Міжнародна федерація вчи­телів);

• різноманітні асоціації директорів шкіл, учителів початко­вих класів, математики, суспільних дисциплін тощо (у Великій Британії, США, Франції);

• освіти дорослих, наукових, науково-методичних, методичних установ, науково-виробничих підприємств, інформаційних служб, інших юридичних та фізичних осіб, які мають право на надання освітніх послуг, а також державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування.

Метою діяльності системи освіти дорослих є реалізація права особи на освіту впродовж життя.

Основні завдання системи освіти дорослих полягають: у задоволенні потреб особистості в інтелектуальному, культур­ному і духовному розвитку через отримання неперервної осві­ти; формуванні в осіб, які навчаються, громадянської позиції, здатності до праці й життя в умовах сучасної цивілізації, ЇЇ демократичного розвитку; збереженні та примноженні мо­ральних, культурних, наукових цінностей суспільства; поши­ренні знань серед населення; підвищенні його культурного та освітнього рівня.

Освіта дорослих здійснюється за такими формами:

а) оч­ною (стаціонарною) — з відривом від виробництва на пев­ний термін навчання за освітньою або освітньо-професійною програмою;

б) вечірньою (змінною) — без відриву від ви­робництва на термін навчання за освітньою або освітньо-професійною програмою з відвідуванням занять упродовж навчання у вільний від роботи час;

в) заочною — без відриву від виробництва на термін навчання за освітньою або освіт­ньо-професійною програмою з відвідуванням занять протя­гом навчання, під час настановчих та заліково-екзаменацій­них сесій;

г) екстернатною — особливою формою навчання без відриву від виробництва, що передбачає самостійне вивчення навчальних дисциплін освітньої або професійно-освіт­ньої програми, складання підсумкових контрольних заліків у навчальному закладі;

д) дистанційною - особливою фор­мою навчання без відриву від виробництва, що передбачає вивчення навчальних дисциплін освітньої або професійно-освітньої програми за допомогою комп'ютерних та телеко­мунікаційних технологій, складання підсумкових контроль­них заліків у навчальному закладі;

є) педагогічним патрона­жем — формою навчання осіб з особливими соціальними по­требами;

є) шляхом самоосвіти — форми неформальної освіти через засвоєння освітніх програм при мінімальній організа­ції освітнього процесу або без керівництва цим процесом з боку педагогічних працівників; ж) комбінованою — формою, що передбачає інтеграцію різних форм або їх окремих еле­ментів.

У країнах Західної Європи розроблено системи, які поєд­нують чинники, що спонукають працівників до постійного вдосконалення і відновлення знань: економічні, адміністра­тивні, моральні.

Важливим спонукальним мотивом прагнення фахівців до післядипломного навчання є їхня переатестація.

У діяльність із розширення масштабів післядипломної освіти поступово входить великий капітал. Прикладом країни з високим рівнем розвитку післядипломної освіти може бути Німеччина У Німеч­чині безліч установ і організацій, що відають підвищенням загальноосвітнього і професійного рівня населення. До них належать:

• народні університети. Це очні заклади, що займаються підвищенням загальноосвітнього і більшою мірою профе­сійного рівня.

• навчальні центри підприємств або підприємства у співро­бітництві з міжвиробничими навчальними центрами та іншими установами;

• приватні інститути або інші комерційні навчальні заклади, що особливо активно діють у сферах професійної пере­підготовки, підвищення професійної кваліфікації,

• церква, яка приділяє значну увагу формуванню особисто­сті, проблемам виховання і навчання в школі та сім'ї, роз­в'язанню життєвих проблем за допомогою освіти, питан­ням здоров'я, партнерства тощо.

• вищі навчальні заклади і наукові товариства, які вирішу­ють питання підвищення пошукової та професійної квалі­фікації часто у співробітництві з відповідними профе­сійними об'єднаннями;

• палати (промислові, торговельні, сільськогосподарські, па­лати ремісників), а також спілки підприємців і навчальні заклади підприємств, які дають можливість для підвищення кваліфікації на міжвиробничому рівні і видають свідоцтва встановленого зразка;

• профспілки,

• благодійні організації, які забезпечують знання у соці­альній сфері, у сфері охорони здоров'я і політики роз­витку;

• федеральний і земельний центри політичної освіти, а та­кож фонди політичних партій. Вони проводять різні про­світницькі заходи з актуальних політичних проблем і пи­тань демократичного співіснування

• школи в межах «другого шляху здобуття освіти», які да­ють дорослим змогу отримати свідоцтва про закінчення середньої школи;

• бібліотеки, музеї, центри соціокультури, незалежні групи, книгарні та інші установи, покликані задовольняти специ­фічні потреби в навчанні за межами традиційних органі­зацій, що займаються питаннями підвищення загально­освітнього і професійного рівня громадян;

• публічно-правові телерадіокомпанії, які виходять в ефір з інформаційними, навчальними і культурними передача­ми. В тісному співробітництві з народними університета­ми працює також радіоуніверситет.