- •1.Об'єкт, предмет, функції та завдання порівняльної педагогіки
- •Внутрішньопедагогічні та міжгалузеві зв'язкипорівняльної педагогіки
- •3. Методи порівняльно-педагогічних досліджень
- •4. Основні історичні періоди розвитку порівняльної педагогіки
- •5. Економічна ефективність освіти в розвинених країнах і країнах, що розвиваються
- •6. Якісні зміни соціального попиту на освіту
- •7 Політичні чинники розвитку освіти
- •8. Інтеграція в галузі освіти
- •9. Орієнтація на неперервну освіту
- •10. Проблема демократизації освіти
- •12. Провідні стратегії розвитку освіти у різних регіонах світу
- •14. Тенденції розвитку системи дошкільного виховання
- •15. Особливості реформаційних процесів на етапі початкового навчання
- •16. Середня освіта: сучасний стан та перспективи розвитку
- •17. Основні напрями розвитку системи професійної освіти
- •18. Тенденції розвитку системи вищої освіти
- •26. Безперервність як провідний принцип реформування освітніх систем
- •27. Місце та роль приватних загальноосвітніх закладів в сучасних освітніх системах
- •28. Провідні напрями та стратегії педагогічної освіти
- •10. Освіта дорослих
- •30. Шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі
- •31. Професійна орієнтація учнів
- •32. Гуманізація навчального процесу як шлях підвищення його ефективності
- •33. Провідні критерії диференціації навчання у зарубіжній школі
- •34. Особливості диференціації навчального процесу у школах сша, Великобританії, фрн, Франції, Японії, України
- •2.А. Особливості диференціації навчального процесу в школах сша
- •2.Б. Особливості диференціації навчання у школах Великобританії
- •2. В. Особливості диференціації навчального процесу в школах фрн
- •2.Г. Особливості диференціації навчального процесуу школах Франції
- •2.Д. Особливості диференціації навчального процесу у школах Японії
- •2. Е. Особливості диференціації навчального процесу в школах Україні
- •35. Стандарти в централізованих та децентралізованих освітніх системах
- •36. Характеристика моделей європейської школи п'ять освітніх моделей масової західної школи.
- •37. Основні причини виникнення та функції альтернативних шкіл
- •38. Розвиток альтернативних шкіл на рубежі хіх-хх століть та у 20-30-х роках XX століття
- •Вальдорфські школи
- •В) Альтернативні середні школи 20-30-х років
- •39. Альтернативні школи другої половини XX століття
- •40. Сучасні альтернативні школи в Україні і Росії
- •41. Комп'ютеризація навчання
- •42. Пріоритети виховання у провідних країнах світу
- •43. Співробітництво школи і сім'ї у провідних країнах світу
- •44. Особливості соціалізації особистості в сучасних освітніх системах
- •45. Виховання дисциплінованості
- •46. Полікультурне виховання
- •47. Екологічне виховання
- •Трудове виховання
- •48. Фізичне виховання
- •49. Самоврядування школярів
- •50. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти
30. Шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі
Модернізація змісту загальної освіти. Найважливіший напрям реформування школи — модернізація змісту загальної освіти.
У сучасних умовах повноцінна загальна освіта припускає органічний синтез дидактично опрацьованих наукових знань, що у своїй сукупності мають відображати стрімкий прогрес науки й техніки; зміни в соціальних відносинах і суспільній свідомості; нові й далеко не однозначні явища в галузі культури.
У багатьох країнах створені національні комісії з перегляду змісту освіти. Об'єктами їхньої діяльності є шкільна освіта загалом або окремі предмети, цикли предметів.
Природничо-науковий цикл. Останнім часом велика увага приділяється відновленню змісту предметів природничо-наукового циклу.
Укладачі програм, інструкцій і навчальних посібників намагаються посилити прикладний аспект природничо-наукових знань і водночас здійснити гуманізацію цих навчальних курсів.
У багатьох країнах, починаючи з 60-х років, проводяться (або вже проведені) реформи математичної освіти. Один із головних напрямів — посилення акценту на узагальню-вальні, структурні аспекти математичного курсу.
Мета нових програм, розроблених у США, Франції, Великій Британії та інших країнах, полягала в тому, щоб скоротити розрив між традиційним шкільним курсом математики і сучасним рівнем математичної науки.
Знання можливостей персонального комп'ютера й уміння користуватися ним входять у поняття загальної комп'ютерної грамотності, яка стає необхідним компонентом сучасної загальнокультурної підготовки.
Отже, одним з актуальних завдань модернізації середньої освіти стає оволодіння всіх учнів відповідними знаннями й навичками. Для цього у навчальні плани середніх шкіл багатьох країн введено курси інформатики, а також приймаються державні програми комп'ютеризації освіти.
Оновлення гуманітарної освіти. Поряд із деякими глобальними тенденціями, що відбуваються в усьому світі, у цій сфері виявляється національна і регіональна специфіка. У більшості західних країн гуманітарні знання завжди розглядалися як найважливіша складова загальноосвітньої підготовки молоді. Це знаходить відображення й у сучасних навчальних планах, де за кількістю годин гуманітарні дисципліни посідають провідне місце, наприклад:
• у французькій неповній середній школі на дев'ятому році навчання в обов'язковому навчальному плані на гуманітарні предмети відводиться удвічі більше годин, ніж на природничо-математичні ;
• у німецьких гімназіях на рідну мову та іноземні мови, історію, географію, предмети естетичного циклу — до 60 % навчального часу;
• у середній школі Італії — до 50 %.
Великого поширення набула теза про першочергове значення емоційного виховання.
Уведення нових навчальних дисциплін. Поряд із модернізацією змісту традиційних шкільних дисциплін у навчальні плани вводяться нові предмети або в існуючі навчальні курси — значні нові розділи
Оновлення змісту освіти в країнах, що розвиваються. Потреба в докорінному оновленні змісту гуманітарної освіти особливо виразно виявилась у країнах, що розвиваються, тобто тих, які раніше входили до колоніальних імперій західних держав.
Важливими напрямами модернізації освіти є:
• посилення в ісламських країнах ролі духовенства у визначенні змісту шкільної освіти;
• перехід до навчання рідною мовою.
Формування екологічної культури. Ефективне формування екологічної культури, яка визначає установку на розв'язання економічних і науково-технічних завдань без шкоди для навколишнього середовища і здоров'я людини, можливе лише за умови міждисциплінарного підходу як фундаментального принципу екологічної освіти; вона не повинна здійснюватись у межах якоїсь окремої навчальної дисципліни або навіть кількох дисциплін.
«Екологізація» різних навчальних предметів стає одним із пріоритетних напрямів загального процесу модернізації та вдосконалення змісту освіти.
Виховання в дусі миру. В усіх без винятку країнах першочерговим завданням є виховання учнівської молоді в дусі миру і дружби між народами. Реалізація цього завдання має велике значення в діяльності ЮНЕСКО, а також відображається в багатьох програмах, рекомендаціях і практичних заходах.