- •1.Об'єкт, предмет, функції та завдання порівняльної педагогіки
- •Внутрішньопедагогічні та міжгалузеві зв'язкипорівняльної педагогіки
- •3. Методи порівняльно-педагогічних досліджень
- •4. Основні історичні періоди розвитку порівняльної педагогіки
- •5. Економічна ефективність освіти в розвинених країнах і країнах, що розвиваються
- •6. Якісні зміни соціального попиту на освіту
- •7 Політичні чинники розвитку освіти
- •8. Інтеграція в галузі освіти
- •9. Орієнтація на неперервну освіту
- •10. Проблема демократизації освіти
- •12. Провідні стратегії розвитку освіти у різних регіонах світу
- •14. Тенденції розвитку системи дошкільного виховання
- •15. Особливості реформаційних процесів на етапі початкового навчання
- •16. Середня освіта: сучасний стан та перспективи розвитку
- •17. Основні напрями розвитку системи професійної освіти
- •18. Тенденції розвитку системи вищої освіти
- •26. Безперервність як провідний принцип реформування освітніх систем
- •27. Місце та роль приватних загальноосвітніх закладів в сучасних освітніх системах
- •28. Провідні напрями та стратегії педагогічної освіти
- •10. Освіта дорослих
- •30. Шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі
- •31. Професійна орієнтація учнів
- •32. Гуманізація навчального процесу як шлях підвищення його ефективності
- •33. Провідні критерії диференціації навчання у зарубіжній школі
- •34. Особливості диференціації навчального процесу у школах сша, Великобританії, фрн, Франції, Японії, України
- •2.А. Особливості диференціації навчального процесу в школах сша
- •2.Б. Особливості диференціації навчання у школах Великобританії
- •2. В. Особливості диференціації навчального процесу в школах фрн
- •2.Г. Особливості диференціації навчального процесуу школах Франції
- •2.Д. Особливості диференціації навчального процесу у школах Японії
- •2. Е. Особливості диференціації навчального процесу в школах Україні
- •35. Стандарти в централізованих та децентралізованих освітніх системах
- •36. Характеристика моделей європейської школи п'ять освітніх моделей масової західної школи.
- •37. Основні причини виникнення та функції альтернативних шкіл
- •38. Розвиток альтернативних шкіл на рубежі хіх-хх століть та у 20-30-х роках XX століття
- •Вальдорфські школи
- •В) Альтернативні середні школи 20-30-х років
- •39. Альтернативні школи другої половини XX століття
- •40. Сучасні альтернативні школи в Україні і Росії
- •41. Комп'ютеризація навчання
- •42. Пріоритети виховання у провідних країнах світу
- •43. Співробітництво школи і сім'ї у провідних країнах світу
- •44. Особливості соціалізації особистості в сучасних освітніх системах
- •45. Виховання дисциплінованості
- •46. Полікультурне виховання
- •47. Екологічне виховання
- •Трудове виховання
- •48. Фізичне виховання
- •49. Самоврядування школярів
- •50. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти
8. Інтеграція в галузі освіти
Інтеграція відбувається переважно у масштабах геополітичних регіонів, що поєднують країни з подібними умовами історичного розвитку і соціально-економічною структурою.
Найбільшу увагу міжнародні організації приділяють країнам, що розвиваються. У 80-х роках за активної участі ЮНЕСКО було розроблено чотири нові регіональні програми розвитку освіти для країн Латинської Америки і Карибського басейну, Африки, Азії.
Організація економічного співробітництва і розвитку функціонує з 1961 р. До неї входить понад 20 промислово розвинених країн. Діяльність організації спрямована головним чином на узгодження різних аспектів економічної політики. У складі її координаційних органів функціонують Комітет освіти і Центр досліджень та нововведень у сфері освіти, які виробляють рекомендації щодо змін у структурі системи освіти, її управлінні, фінансуванні, модернізації змісту і методів навчання у навчальних закладах різних типів, нових принципів підготовки вчителів. У 1987 р. Рада міністрів освіти держав — членів ЄС затвердила програму «ЕРАЗМУС», головна мета якої — сприяти розширенню обміну студентами між вищими навчальними закладами країн, що входять до ЄС.
9. Орієнтація на неперервну освіту
Поняття «неперервна освіта» — філософсько-педагогічна категорія. Відповідно до цього освіта розглядається як:
процес, що охоплює все життя людини;
аспект освітньої практики, що представляє її як цілеспрямоване засвоєння людиною соціокультурного досвіду, який не призупиняється з використанням усіх ланок наявної освітньої системи;
У теорії і практиці неперервної освіти особлива увага звертається на освіту дорослих за межами базової освіти, а саме:
набуття і підвищення професійної кваліфікації;
перепідготовка внаслідок зміни професій;
адаптація до мінливих соціальних умов;
дозвіллєва освіта тощо.
Жодна країна ще не має чіткої системи неперервної освіти.
10. Проблема демократизації освіти
Підходи до розуміння демократизації освіти. Проблема демократизації школи залишається в центрі уваги суспільних і педагогічних кіл у провідних країнах світу. В розумінні демократизації загальноосвітньої школи є два підходи, що виключають один одного:
• егалітаристський — ґрунтується на ідеї егалітаризму та однаковості. До кінця 80-х років XX ст. був офіційною доктриною шкільної політики колишнього СРСР і значною мірою Японії. Відповідно до такого підходу всі діти рівні від народження. На практиці це призводить до стримування більш успішних у навчанні учнів;
• антиегалітаристський — ґрунтується на наступності ступенів освіти, а також на ідеях плюралізму, варіативності, диверсифікованості загальноосвітньої школи. Такий підхід нині характерний для провідних країн світу.
Поняття «демократична система освіти» означає:
• рівність усіх членів суспільства перед освітою;
• децентралізацію шкільної системи;
• відкритість освітньої системи;
• право батьків і учнів на вибір навчального закладу;
• організацію навчального процесу, спрямованого на формування творчої особистості.
Гарантії права на освіту — одна з головних проблем демократизації загальноосвітньої школи.
Проблема відвідуваності — істотна складова демократизму шкільної освіти. Важливим показником обов'язкового навчання є відвідуваність:
• у тих країнах, населення яких проживає в несприятливих економічних умовах, відвідуваність занять досить низька;
• у країнах зі стабільною економікою рівень відвідуваності порівняно високий.
Диференціація навчання і демократизація. У світовій педагогіці одним із найефективніших напрямів поліпшення якості навчання всіх школярів вважається диференціація (диверсифікованість) освіти і навчання. Диференціація виконує дві функції: слугує розкриттю індивідуальності учнів і подальшому розвиткові суспільства.
Управління освітою і демократизація. Процес демократизації тісно пов'язаний з управлінням освітою.
Полікультурна освіта і демократизація. Проблема демократизації школи має вирішуватися з урахуванням того, що більшість країн не є гомогенними ні в етнічних, ні в культурних відносинах. Тому дуже важливою є полікультурна (мультикультурна) освіта, тобто врахування освітніх інтересів етнічних меншостей.
11. МІЖНАРОДНА ВЗАЄМОДІЯ В ОСВІТІ: організації та програми
РАДА ЄВРОПИ - "ПОЛІТИЧНА СОВІСТЬ" КОНТИНЕНТУ
Рада Європи (РЄ) істотно відрізняється від Європейського Союзу за цілями і методами діяльності, хоч розташована у Страсбурзі поряд з інституціями ЄС. Вона була створена у 1949 р. для правової й освітньої співпраці серед країн-члєнів. Освітні проблеми належать до головних завдань Ради від початку її існування. Спільним для обох об'єднань є орієнтація на вироблення узгоджених концепцій в освітній політиці за умови збереження особливостей та специфіки окремих освітніх систем країн-членів. Правовою основою освітніх починань РЄ забезпечує Європейська культурна конвенція.
Проблемами освіти в Раді Європи займається Рада культурної співпраці, яка проводить дослідницьку діяльність, зокрема в наступних сферах:
моделей навчання учня і вчителя;
аналізу цілей та змісту навчання, особливо початкового;
демократизації життя у Європі, захисту прав людини;
мультимедіальних мовних курсів;
дистанційної освіти;
створення європейської мережі навчальних програм для дорослих.
Тісний зв'язок Ради Європи з Європейським Союзом сприяв появі спільних видань-рекомендацій для країн-учасників. В рекомендаціях сформульовано пропозиції стосовно ознайомлення учнів та студентів з правами людини. Звернута увага на підготовку вчителів, особливо надання їм необхідних знань і формування вмінь, пов'язаних із викладанням прав людини. Дуже корисним виявився спільний проект створення Європейського Освітнього Тезаурусу - спеціалізованого словника офіційних термінів зі сфери освіти і культури на багатьох мовах. Серед слов'янських країн першою свою версію цього Тезаурусу створила Польща, а його відсутність в Україні гальмує нашу співпрацю з Європою внаслідок термінологічних неузгодженостей.
Ефективний засіб здійснення таких амбіційних планів - прийняття у 1997 р. спільної Конвенції про визнання кваліфікацій, "що стосуються вищої освіти в Європейському регіоні [21]. Нова Конвенція, до якої прилучилася й Україна, створює міцну правову основу для взаємовизнання атестатів і дипломів, сприяє інтеграції нашої освіти в європейський освітній простір.
ARION - програма, яка стосується розвитку співпраці у галузі освіти, а саме:
1) накопичення і розповсюдження інформації, яка слугує розвитку шкільництва країн членів;
обмін педагогічним досвідом;
розповсюдження освітніх та інноваційних ідей;
закордонне стажування вчителів.
ERASMUS - програма, що охоплює напрями наступної діяльності:
обмін студентами європейських вищих шкіл;
збільшення мобільності студентів;
розвиток вищих шкіл;
створення правових, організаційних та матеріальних умов для виділення часу студій на навчальному стажуванні за кордоном;
можливість використання стипендій під час закордонного навчання;
проведення іноземними викладачами лекцій у вищій школі іншої країни;
7) можливість для викладачів наукового стажування за кордоном. EUROTECNET - програма, спрямована на збільшення обсягіввикористання нових технологій у професійному навчанні.
LEONARDO - програма Європейського Союзу, що має назву "Безперервна освіта: школа та її партнери у процесі професійної підготовки". Вона впроваджується у країнах Центральної Європи.