Міжнародна електротехнічна комісія (iec)

Головна мета IEC полягає в розробці міжнародних стандартів у сфері електротехніки й електроніки й активного сприяння їхньому добровільному прийняттю і використанню.

Склад IEC:

Членами IEC є 41 національний комітет. У якості таких національних комітетів виступають національні організації по стандартизації. Це, в основному, промислово розвинуті країни, а також ряд країн, що розвиваються. У цих країнах проживає 80% населення земної кулі, що споживає 95% світового виробництва електроенергії і використовує майже 90% усіх виробів електроніки і електротехніки, що випускаються.

Структура технічних органів IEC така ж, як і ISO, тобто технічні комітети (ТК) , підкомітети (ПК) , робочі групи (РГ). У IEC діє понад 85 ТК , 114 ПК і більш 600 РГ. У діяльності кожного ТК бере участь у середньому від 15 до 25 країн.

Значна більшість ТК і ПК очолюють європейські країни і, насамперед, Франція, Германія, Великобританія, що входять у Європейський Союз (ЄС), що має важливу технічну, торгову й економічну перевагу для цих країн.

Європейська стандартизація Цілі європейської стандартизації

• Погодженість національних стандартів у країнах- учасницях Європейського Союзу

• Єдине прийняття країнами- учасницями ЄС міжнародних стандартів

• Розробка єдиних європейських стандартів у тих галузях, де не прийняті міжнародні стандарти.

Рішення питань стандартизації в рамках ЄСздійснюється рівноправними європейськими організаціями по стандартизації, що відрізняються по області діяльності:

• СЕ - Європейський комітет по стандартизації (Comite europeen de normalisation);

• CENELEC - Європейського комітету по стандартизації в електротехніці (Comite europeen de normalisation en electrotechnique).

Європейські організації по стандартизації, як і відповідні міжнародні організації по стандартизації, є цивільно-правовими об'єднаннями відповідно до бельгійського або французького права. Кожна країна має тільки одного офіційного представника, що виражає всі інтереси цієї країни в галузі стандартизації. При узгодженні на європейському рівні (особливо при прийнятті європейських стандартів) представники мають голоса, зважені відповідно до їх економічного рівня. Кількість голосів кожної країни Європейського союзу подана в Табл. 4 . Такою ж кількістю голосів країни Європейського Союзу володіють у Раді Міністрів Європейського Союзу - законодавчому органі ЄС. Розпорядження ради міністрів Європейського Союзу равноцінні законам держав-партнерів. У нього також входять по одному представнику від кожного з 18 урядів.

Франція -10
Германія - 10	Австрія - 5
Великобританія -10	Бельгії -5	Данія - 3
Італія - 10	Греція -5	Фінляндія - 3
Іспанія - 8	Нідерланди -5	Ірландія - 3
	Португалія -5	Люксембург - 2
	Швеція - 5	Ісландія -1
	Швейцарія -5

Табл. 4 Кількість голосів країн- учасниць Європейського Союзу, що враховуються при узгодженні питань на європейському рівні.

Функціонування внутрішнього європейського ринку в значній мірі базується на основі європейських стандартів.

Політикою європейських комісій , щонормують , є прийняття за основу міжнародних стандартів (переважно без змін) при розробці європейських стандартів.

Європейські стандарти відповідно до регламенту європейських комісій повинні переводитися в національні збірники стандартів країн-учасниць Європейського Союзу без змін. При цьому скасовуються національні стандарти , що відрізняються.