Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Мікроекономіка Курс лекцій 2007.doc
Скачиваний:
214
Добавлен:
03.03.2016
Размер:
1.67 Mб
Скачать
  1. Підприємство як суб’єкт ринку

Теорія виробництва є однією з провідних тем в економічній теорії. Процес виробництва на мікрорівні розглядається як перетворення ресурсів у кінцеві продукти.

Підприємство являє собою господарську ланку, яка реалізує власні інтереси за допомогою виготовлення та реалізації товарів і послуг шляхом планомірної комбінації факторів виробництва.

Фірми відрізняються між собою асортиментом продукції, яку випускають, і сферами застосування капіталу.

Всі фірми можна класифікувати за двома основними критеріями: форми власності капіталу та ступені концентрації капіталу.

За цими двома критеріями виділяються різні організаційно-економічні форми підприємницької діяльності.

За формами власності на капітал підприємства класифікуються на державні та приватні.

На державних підприємствах у якості організатора виробництва і засновника виступає галузь або муніципалітет. Як правило, державна підприємницька діяльність охоплює ті сфери економіки, які не привертають увагу бізнесу.

Причини того можуть бути різні: надмірно великі первісні капіталовкладення або інвестиції з дуже великим строком окупності, суспільне значення продукції, що виробляється.

Держпідприємства знаходяться в нерівних умовах порівняно з приватними господарствами: вони не вільні у своїй господарській діяльності, ціноутворенні, часто змушені продавати продукцію по собівартості. Тому ефективність діяльності держпідприємств значно менша, якщо порівнювати її з величиною одержуваних прибутків, віднесених до авансового капіталу.

Приватні фірми поділяються на:

  • одноосібні фірми, де власником є одна людина;

  • товариства на паях, де поєднується капітал кількох осіб;

  • акціонерні товариства, де пай кожного акціонера підтверджується цінним папером - акцією.

Особливою організаційно-правовою формою є кооперативи.

Класифікація підприємств за ступенем концентрації виробництва залежить від кількості зайнятих працівників.

В цілому можна визначити, що виробництво виступає як процес використання робочої сили, капіталу, природних ресурсів та підприємницьких здібностей для виготовлення продукції.

Виробництвоце процес використання праці, капіталу, природних ресурсів для виготовлення матеріальних благ.

Однак всі фактори, які використаються в виробництві матеріальних благ кількісно обмежені. Тому, при цих умовах головною проблемою підприємства є для виробництва матеріальних благ ефективне використання обмеженнях ресурсів.

Схема виробничої системи

Основною метою підприємницької діяльності є максимізація прибутку. У процесі своєї діяльності фірма повинна виконати декілька задач і у цьому плані зробити свій вибір:

  • Що виробляти?

  • Як виробляти?

  • Для кого виробляти?

Теорія фірми передбачає ряд припущень:

  • раціональність поведінки, метою якою є максимізація прибутку;

  • акцент на систему цін як ключовий механізм передачі інформації для прийняття рішень;

  • акцент на формальні моделі економічної поведінки в основному на основі графічного аналізу і на умовах рівноваги.

Фактор часу і періоди функціонування підприємства

Найкоротший ринковий період настільки малий, що виробники не встигають відреагувати на зміни попиту і ціни. Тут спостерігається зовсім нееластична крива пропозиції. Крива пропозиції займає в цьому випадку вертикальне положення, всі фактори виробництва постійні.

При короткостроковому періоді підприємство з незмінними виробничими потужностями має достатньо часу, щоб використати їх більш чи менш інтенсивно. Підприємство має можливість пристосуватись до попиту за рахунок більшої завантаженості обладнання, інтенсифікації праці і продажу існуючих запасів. Крива пропозиції при цьому відхиляється від суворо вертикального положення в напрямку, визначеному законом пропозиції. Еластичність пропозиції стає позитивною (більшою від нуля). Це буде означати більш високу еластичність пропозиції.

В умовах довготривалого періоду підприємствам достатньо часу, щоб відреагувати на ринкову ситуацію. У цьому випадку ми маємо криву більш еластичної пропозиції.

Виробники можуть перебудувати виробництво за рахунок заміни старого обладнання новим, більш продуктивним, розширити виробничі потужності. У випадку підвищення цін на продукцію відбувається входження нових фірм до галузі, яка виробляє цей товар.