Економічна роль держави у ринковій економіці

Недосконалість ринку обумовлює необхідність втручання держави в економічні процеси. На ринку можуть статися непередбачені події, які можуть привести суспільство до негативних наслідків.

Фіаско ринку – це випадок якщо ринок не в змозі забезпечити ефективне використання ресурсів.

Типи неефективних ситуацій, які свідчать про фіаско ринку

• монополія;

• недосконала інформація;

• зовнішні ефекти;

• суспільні блага.

Функції держави:

• розвиток інфраструктури;

• дотацію на освіту;

• антимонопольна політика;

• суспільне страхування;

• регулювання структурних зрушень;

• регіональне та зовнішньо-економічне регулювання

Роздержавлення економіки:

• підтримка конкуренції та лібералізація ринків;

• стимулювання змішаного підприємництва;

• денаціоналізація державної власності.

До приватизації повинно відноситися:

• наявність належної правової бази проведення денаціоналізації;

• створення розвинутої ринкової інфраструктури;

• добре продумана процедура продажу державних підприємств.

2. Правові передумови для ринкових суб’єктів

У розв’язанні завдань неефективності ринку, що виникають внаслідок дії зовнішніх ефектів, великого значення набувають права власності.

Права власності – це сукупність прав, та санкціонованих норм поведінки, що складаються між людьми з приводу використання ними економічних благ.

Це система законодавчих прав, що описують можливі дії окремих суб’єктів щодо майна, яке їм належать.

Набір прав

• право володіння;

• право користування;

• право управління;

• право спадщини

Відносини власності в державі формуються на основі Законів України «Про власність», «Про форми власності на землю». У цих документах передбачено перехід від монополії держави на привласнення засобів виробництва, їх результатів до різних форм власності.

Види власності:

а) приватна власність – нею володіє окрема людина ;

б) державна власність – окремий член суспільства володіє власністю через встановлену в суспільстві систему правил та процедур. Контроль за цією власністю ускладнюється. Цю власність не можливо продати або передати іншій особі, її важко контролювати;

в) сукупна (комунальна) власність. У цих умовах така власність належить учасникам, які володіють загальним правом використання блага (до його присвоєння) і приватним правом на використання після його придбання на постійне або тимчасове володіння.

Цей процес ґрунтується на широкому роздержавленні та приватизації. Роздержавлення власності – це перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших недержавних формах власності. Придбання громадянами або колективами підприємств у власність усіх чи частини акцій акціонерних та інших господарських товариств визначають приватизаційні процеси. Відчуження державної власності передбачає як продаж об’єктів власності, так і безоплатну передачу новим власникам.

В Україні приватизація майже всіх середніх і великих підприємств відбулася через їх перетворення в акціонерні товариства. А невеликі підприємства приватизувались через викуп трудовим колективом, продаж на аукціоні, конкурсний продаж. Ці процеси проходили в державі з метою прискорення розвитку вільного підприємництва, розширення приватного сектора в економіці, підвищення ефективного використання виробничого майна.