Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача

1. Вибір споживача з ординалістських позицій.

2. Криві байдужості, їх властивості.

3. Бюджетна лінія. Модель раціонального споживного вибору.

1. Вибір споживача з ординалістських позицій.

Теорія споживчого вибору передбачає те, що споживач, максимізуючи свої потреби в процесі купівлі та споживання товарів і послуг у певному їх сполученні поводиться раціонально. Тобто у цієї ситуації зустрічаємося з тим, що купуючи будь-які блага ми вибираємо те, що задовольняє наші потреби. У зв’язку з тим, що одні і ті ж потреби можуть задовольняти різні блага, тому потрібно розглянути поняття «вподобання споживача». Це поняття означає систему цінностей споживача щодо благ, це ранги, які він встановлює для альтернативних варіантів задоволення своїх потреб.

В основі цього вибору знаходяться такі чинники, як:

1. Бюджетне обмеження

1. Ціни

2. Споживчі передбачення

В цілому споживчий вибір передбачає на підставі вподобань, цін та доходів прийняття рішення споживачем з метою максимізації задоволення його потреб.

Споживчий вибір – це вибір, який максимізує функцію корисності раціонального споживача в умовах обмеженості ресурсів.

Основні постулати теорії поведінки споживача з ординалістських позицій можуть бути такими :

• Більша кількість видів споживання.

Передбачається, що споживач завжди може отримувати більшу кількість товарів, а не меншу, при умовах того, що товари якісні.

• Здібність до ранжування альтернатив.

Передбачається, що споживач може ранжувати альтернативні комбінації товарів та послуг у тому порядку, який характеризує різний рівень задоволення від їх споживання.

• Транзитивність потреб споживача.

Це послідовність задоволення потреб, певний логічний зв’язок між різними ступенями задоволення потреб. Якщо споживач віддає перевагу набору А перед набором В, а набору В перед набором С, це означає, що набір А має перевагу перед набором С. Транзитивність – це узгодженість у відданні переваги.

• Субституція. Споживач при наявності двох альтернатив у залежності від ціни віддає перевагу іншому благу. Це дії людей, які намагаються ранжувати альтернативні комбінації товарів та послуг.

Головним чинником споживчого вибору є корисність того чи іншого товару.

В теорії граничної корисності існують такі напрямки: кардиналістська та ординалістська.

Сутність ординалістської теорії корисності полягає у тому, що тут використовується не кількісний підхід, а відносний, який показує перевагу споживача, або ранг набору благ, що споживається. Тут ставиться питання про те, наскільки віддається перевага одному наборові над іншим.

Ординалістська теорія граничної корисності

1) Гранична корисність яка не може бути виміряною.

2) Суб’єкт виміряє не корисність окремих благ, а корисність наборів благ.

3) Суб’єкт в змозі виміряти тільки порядок переваг наборів благ.

4) Всі набори благ можна згрупувати, розподілити їх по множині на основі граничної корисності.

5) Графічно набір варіантів, які мають однакову граничну корисність відображається у виді набору кривих байдужості.

6) Теорія граничної корисності постає у цілому як модель кривих байдужості.