Закон спадної граничної корисності блага
За певний проміжок часу, протягом якого смак споживача не змінюється, гранична корисність кожної наступної одиниці продукції буде спадати, тому що потреба в цьому конкретному продукті буде поступово задовольнятися.
Гранична корисність блага спадає, тобто корисність кожної наступної одиниці блага, яку одержує споживач в даний момент, менше корисності попередньої одиниці. У цьому полягає перший закон Госсена.
Це падіння граничної корисності по мірі придбання споживачем додаткових одиниць певного продукту відоме під назвою закону спадної граничної корисності.
Бажання збільшити кількість споживних благ до рівня повного насичення потреби веде до зменшення корисності певної наступної одиниці блага. При досягненні максимуму сукупної корисності гранична корисність дорівнює нулю.
Рис. 2.1. Сукупна корисність
Корисність збільшується, якщо збільшується кількість товарів, які споживаються.
Рис. 2 .2. Гранична корисність
Це свідчить про те, що зменшується додаткова, або гранична корисність.
При цьому як сукупна корисність досягає свого максимуму, гранична корисність дорівнює нулю.
TU = max
MU=0
Це означає, що потреба у даному продукті повністю задоволена. Таким чином, спад корисності пояснюється із зниженням інтенсивності потреби у міру її задоволення і відображається на графіку у від’ємному нахилі кривої граничної корисності і в поступовому зменшенні кута нахилу кривої сукупної корисності.
У цьому полягає закон спадної граничної корисності. Кожний споживач прагне забезпечити собі максимальний рівень корисності.
Рівновага споживача з кардиналістських позицій
В умовах кардиналістського підходу аналіз поведінки споживача визначається таким чином:
- його раціональна поведінка й прагнення до максимізації сукупної корисності;
- наявність системи переваг і точне уявлення про граничну корисність благ;
- бюджетне обмеження.
Рівновага споживача означає досягнення максимальної сукупної корисності, яка досягається за умови дотримання принципу рівної корисності.
Функція корисності максимізується у тому випадку, коли грошовий доход споживача розподіляється таким чином, що кожна грошова одиниця, яка витрачена на придбання будь-якого блага приносить однакову граничну корисність.
Правило максимізації корисності дозволяє зробити наступний висновок.
Якщо
,
то
Це правило показує, що у стані рівноваги (максимум корисності при заданих смаках споживача, цінах та доходах) корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витраченої на придбання будь – якого товару, однакова незалежно від того, на який товар вона витрачена. Цей висновок називають другим законом Госсена.
Споживач, який максимізує свою корисність, купуватиме товари таким чином, щоб їх граничні корисності у розрахунку на грошову одиницю ціни були рівні. Цей підхід називається еквімаржинальним принципом.
Коли споживач розподіляє свій бюджет згідно другого закону Госсена, тоді його покупки стають оптимальними. Такий стан називають рівновагою споживача.