- •Міністерство фінансів України
- •1. Програма навчальної дисципліни
- •1.1. Тематичний план навчальної дисципліни
- •1.2. Зміст навчальної дисципліни Модуль і. Безпека життєдіяльності Змістовий модуль 1. Загальна підготовка
- •Тема 1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек
- •Тема 2. Природні загрози та характер їхніх проявів і дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки
- •Тема 3. Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Типологія аварій на потенційно-небезпечних об’єктах
- •Тема 4. Соціально-політичні небезпеки, їхні види та особливості. Соціальні та психологічні фактори ризику. Поведінкові реакції населення у нс
- •Тема 5. Застосування ризик орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку нс
- •Тема 6. Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та ато у нс
- •Тема 7. Управління силами та засобами ог під час нс
- •Модуль іі
- •Бібліографічний список до теми
- •Тема 2. Природні загрози та характер їхніх проявів і дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
- •4. До якого виду стихійних лих належить цунамі?
- •5. Поширення захворювань серед рослин називається?
- •6. Чи можуть соціальні надзвичайні ситуації викликати природні або техногенні:
- •Бібліографічний список до теми
- •Тема 3. Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Типологія аварій на потенційно-небезпечних об’єктах
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
- •Питання для самоконтролю
- •Бібліографічний список до теми
- •Тема 4. Соціально-політичні небезпеки, їхні види та особливості. Соціальні та психологічні чинники ризику. Поведінкові реакції населення у нс.
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи
- •Бібліографічний список до теми
- •Тема 5. Застосування ризик-орієнтованого підходу для побутових імовірнісних структурно – логічних моделей виникнення та розвитку нс
- •План вивчення теми
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи
- •Ситуаційні завдання
- •Статистична оцінка небезпечних та шкідливих чинників
- •Бібліографічний список до теми
- •Тема 6. Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно–функціональна структура захисту населення та ато у нс.
- •План вивчення теми
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення
- •Бібліографічний список до теми
- •Тема 7. Управління силами та засобами ог під час нс
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
- •Ситуаційні завдання
- •Питання для самоконтролю
- •Питання для обговорення
- •Ситуаційні завдання
- •Завдання №2
- •Джерела та чинники небезпек
- •Теми для підготовки доповідей та рефератів
- •Бібліографічний список до семінарського заняття
- •Семінарське заняття №2
- •Тема 3. Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Типологія аварій на потенційно-небезпечних об’єктах
- •Питання для обговорення
- •Ситуаційні завдання
- •Теми для підготовки доповідей та рефератів
- •Бібліографічний список до семінарського заняття
- •Семінарське заняття № 3
- •Тема 3. Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Типологія аварій на потенційно-небезпечних об’єктах
- •Характеристика ураження людей світловим випромінюванням
- •Питання для обговорення
- •Питання для обговорення
- •Ситуаційне завдання
- •Теми для підготовки доповідей та рефератів
- •Семінарське заняття № 5
- •Тема 4. Соціально-політичні небезпеки, їхні види та особливості. Соціальні та психологічні чинники ризику. Поведінкові реакції населення у нс
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Питання для обговорення
- •Ситуаційні завдання
- •Теми для підготовки доповідей та рефератів
- •Бібліографічний список до семінарського заняття
- •Питання для обговорення
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Питання для обговорення
- •4.1. Теми індивідуальних науково-дослідних завдань
- •5. Підсумковий контроль
- •5.1. Перелік питань до іспиту
- •6. Список рекомендованої літератури
- •Додаткова література
- •Internet-джерела
- •Чернета Валерій Миколайович Вахромова Людмила Петрівна Безпека життєдіяльності
Характеристика ураження людей світловим випромінюванням
Ступінь опіку |
Світловий імпульс, кДж/м2 |
Характер ураження і наслідки |
Перший |
100–200 |
Почервоніння і припухлість шкіри з больовим почуттям. Працездатність не втрачається. Опіки загоюються відносно швидко |
Другий |
200–400 |
Утворення на шкірі пухирів із рідиною. Працездатність уражених втрачається, потрібне лікування |
Третій |
400–600 |
Повна руйнація шкіряного покриву, утворення виразок. Потрібне тривале лікування |
Четвертий |
Більше 600 |
Загибель підшкірної клітковини, м’язів і кісток, обвуглювання. Потрібне тривале лікування. Можлива смерть |
Проникна радіація – це гамма- і нейтронне випромінювання із зони ядерного вибуху. Час дії проникної радіації на наземні об’єкти залежить від потужності боєприпасу і може становити 10–15 с з моменту вибуху.
Головним параметром, що характеризує уражальні дії проникної радіації, є доза радіації (D), яка визначає ступінь ураження людей.
Доза проникної радіації залежить від типу ядерного заряду, потужності, виду вибуху і відстані до центру вибуху. Проникна радіація є одним із основних уражальних чинників при вибухах нейтронних боєприпасів.
При розгляді останнього питання необхідно знати, що радіоактивне зараження – це зараження поверхні землі, атмосфери, водойм і різних предметів радіоактивними речовинами, що випали із хмари ядерного вибуху. Слід хмари формується протягом 12–20 год і збільшується в напрямку середнього вітру Vс.в (рис. 1).
Рис.1. Слід радіактивної хмари наземного ядерного вибуху з рівнями радіації через 1 год після вибуху
1 – напрямок середнього вітру; 2 – вісь сліду; А – зона помірного забруднення;
Б – зона сильного забруднення; В – зона небезпечного забруднення;
Г – зона надзвичайно небезпечного забруднення; L – довжина сліду;
b – ширина сліду.
Середній вітер – це середній за напрямком і швидкістю вітер в усьому шарі атмосфери від поверхні землі до максимальної висоти підйому хмари вибуху.
Швидкість середнього вітру Vс.в вимірюється в кілометрах за годину, а напрямок у градусах, що відлічуються за годинниковою стрілкою від напрямку на північ до лінії, звідки дме вітер. Наприклад, якщо напрямок середнього вітру 270º, радіоактивна хмара буде пересуватися на схід.
За ступенем небезпеки для людей у сліді хмари виділяють чотири зони, які характеризуються такими рівнями радіації (рис. 1):
– помірного зараження (зона А) – рівень радіації на зовнішній межі зони через 1 год після вибуху становить 8 Р/год;
– сильного зараження (зона Б) – 80 Р/год;
– небезпечного зараження (зона В) – 240 Р/год;
– надзвичайно небезпечного зараження (зона Г) – 800 Р/год.
Рівень радіації спадає за законом: Pt = P1t–1,2, за перші 7 годин після вибуху він знижується у 10 разів, за 2 доби – у 100 разів.
Дозу радіації, що буде отримана в зоні зараження за певний час, розраховують за формулою (3.2):
(3.2)
де Р1 – рівень радіації на 1 год після вибуху, Р/год;
tп –час початку перебування в зоні зараження, год;
tK – час закінчення перебування, год.
Характеристика осередку ядерного ураження. Під час ядерного вибуху на місцевості утворюється осередок ядерного ураження – територія, в межах якої внаслідок дії уражальних факторів сталися масові ураження людей, сільськогосподарських тварин, рослин, руйнування і пошкодження будівель і споруд, завали, пожежі, зараження і затоплення місцевості.
Межа очага ураження (ОУ) проходить через точки на місцевості, де надмірний тиск у фронті ударної хвилі (УХ) становив 10 кПа.
Залежно від характеру руйнування та обсягу рятувальних і аварійно-відновлювальних робіт осередок ядерного ураження поділяють на зони повного, сильного, середнього і слабкого руйнування.
Радіуси зон руйнувань осередку ядерного ураження залежать від потужності вибуху q, виду вибуху, характеру забудови, рельєфу місцевості та інших чинників. Площу осередку для рівнинної місцевості обчислюють як площу кола за формулою, (.3.3) км2:
S = πR2, (3.3)
де R – відстань (радіус) від центру вибуху до межі осередку ядерного ураження, де надмірний тиск становить 10 кПа.
Осередок ядерного ураження характеризується складними пожежними умовами. В осередку виділяють такі зони пожеж: окремих пожеж, суцільних пожеж і зона пожеж у завалах.
Зона окремих пожеж охоплює район, в якому пожежі в окремих будівлях і спорудах розосереджені по району. Для неї характерні такі світлові імпульси: на зовнішній межі – 100–200 кДж/м2, на внутрішній – 400–600 кДж/м2 залежно від потужності ядерного вибуху (нижні значення відповідають потужності до 100 кт, верхні – 500 кт і більше). Зона суцільних пожеж – територія, де під упливом світлового імпульсу виникають пожежі більш ніж у 50 % будівель і споруд – протягом 1–2 год вогонь поширюється на переважну більшість будівель, розташованих у цьому районі, і утворюється суцільна пожежа, коли вогнем охоплено більше 90 % будівель. Можливий вогненний шторм. Для зони суцільних пожеж характерні світлові імпульси 400–600 кДж/м2 і більше. Вона охоплює велику частину території зони сильного руйнування, всю зону середнього і частину зони слабкого руйнування осередку ядерного ураження.
Вогненний шторм – це особливий вид суцільної пожежі на значній території (1,5–2 км2). Стовп вогню здіймається на висоту до 5 км, виникає ураганний вітер, спрямований до центру пожежі.
Зона пожеж у завалах поширюється на частину зони сильних руйнувань і всю зону повного руйнування осередку ядерного ураження. Для цієї зони характерне сильне задимлення і тривале (до декількох діб) горіння в завалах, інтенсивне виділення продуктів неповного згоряння і токсичних речовин.
В осередку ядерного ураження існує сильне радіоактивне зараження на площі сектора в напрямку дії вітру, що становить 12–15 % площі. Більша частина зони зараження виходить за межі ОУ, і її загальна площа перевищує площу цього осередку у 25–30 разів.
Обстановка в осередку ядерного ураження ускладнюється діями вторинних уражальних факторів: катастрофічні затоплення місцевості водою внаслідок руйнування греблі ГЕС, хімічне зараження місцевості та атмосфери, якщо зруйнований хімічнонебезпечний об’єкт, радіоактивне зараження при руйнуванні АЕС тощо.
У деяких випадках наслідки дії вторинних уражальних факторів значно перевищують дії первинних.