Література

[52, 54, 45, 62, 64]

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІV

ОРГАНІЗАЦІЯ ОПЕРАЦІЙНО

ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 6

Тема дисципліни: Техніко-технологічна база та виробнича потужність

Тема заняття: Основні методичні принципи розрахунку виробничої потужності створюваного та діючого підприємства

Мета заняття: Закріпити у студентів теоретичні знання й виробити практичні навички розрахунку виробничої потужності підприємства.

План проведення практичного заняття

1. Поняття і значення техніко-технологічної бази виробництва.

2. Складники техніко-технологічної бази, найефективніші способи її формування на підприємстві.

3. Особливості формування виробничої бази на підприємствах різних галузей.

4. Процедура й основні показники (технічна оснащеність праці, рівень технології, технічний рівень устаткування, рівень комп'ютеризації та автоматизації виробничих процесів і управлінських рішень).

5. Загальна характеристика, види та чинники формування (нарощування) виробничої потужності підприємства.

6. Основні методичні принципи розрахунку виробничої потужності створюваного й діючого підприємства.Показники й шляхи підвищення рівня використання виробничих потужностей. Конверсія та диверсифікація виробничих потужностей за ринкових умов господарювання.

Методичні рекомендації до практичного заняття

1. У загальному вигляді виробнича потужність провідного цеху або дільниці однакового технологічного устаткування по виготовленню однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул:

Вn_i = Пв × Фn × КУс,

де Вn_i – потужність і-го виробничого підрозділу підприємства, оди­ниць продукції;

П_в – продуктивність устаткування у відповідних одиницях вимі­ру продукції за годину;

Ф_п – ефективний (плановий, корисний) річний фонд часу роботи одиниці устаткування, год;

КУ_С – середньорічна кількість устаткування;

Т_р – трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуван­ням коефіцієнта виконання норм, яка визначається за такою формулою:

де t₀ - норма часу на виготовлення одиниці продукції (годин);

К_в.н. — коефіцієнт виконання норм часу.

Інакше потужність можна визначити за такою формулою:

2. Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі (Вп_вих), обчислюється за формулою:

Вп_вих = Вп_вх + Вп_вв – Вп_вив,

де Вп_вх – виробнича потужність на початок періоду, грн.;

Вп_вв – введена в календарному періоді виробнича потужність, грн.;

Вп_вив – виведена в календарному періоді виробнича потужність, грн.

3. Середньорічна виробнича потужність (Впсер.р) підприємства (цеху) обчислюється за формулою:

де к – кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.

4. Виробнича потужність на підприємствах з безперервним технологічним процесом визначається за формулою:

,

де m - маса сировини, що завантажується в агрегат;

к_в - коефіцієнт виходу готової продукції з сировини;

Фп - ефективний фонд часу роботи устаткування;

Тц - тривалість виробничого циклу.

5. Виробнича потужність постійної потокової лінії визначається за формулою:

,

де r - такт потокової лінії.

6. Виробнича потужність змінної потокової лінії визначається за формулою:

,

де К_пер - коефіцієнт, який враховує витрати часу на переналагодження потокової лінії;

r₁, r₂, rn - такти на виробництво першого, другого, n-ого виду продукції;

d₁, d₂, dn - доля першого, другого, n-ого виду продукції в загальному обсязі продукції.

7. Для оцінки використання виробничої потужності служить коефіцієнт використання виробничої потужності:

,

де В - випуск продукції в натуральному виразі;

Вп_сер.р - середньорічна виробнича потужність.

8. Пропускна спро­можність устаткування, верстато-годин:

Пспр = Фn × КУс,

9. Пропускну спро­можність устаткування ділять на трудомісткість програми за певним видом робіт і визначають коефі­цієнт виробничої потужності цеху чи дільниці (К_потуж):

Коефіцієнт виробничії потужності - це співвідношення пропускної спроможності групи устаткування та трудомісткості її виробничої програми.

10. Коефіцієнт завантаження устаткування (Кз.у.) визначається так:

тобто

При Кз.у. = 1 – устаткування використовується повністю; при Кз.у. > 1 — устаткування перевантажене; при Кз.у. < 1 — устаткування недовантажене.

Тести

1. Основними показниками технічного рівня підприємства є:

а) ступінь технічної оснащеності праці;

б) рівень прогресивності технології;

в) технічний рівень устаткування;

г) рівень механізації й автоматизації виробництва.

2. Розвиток техніко-технологічної бази підприємства - це:

а) модернізація;

б) капітальний ремонт устаткування;

в) технічне переозброєння;

г) реконструкція;

д) розширення;

е) технічне доозброєння підприємства.

3. Який вид потужності підприємства визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва:

а) проектна потужність;

б) поточна;

в) резервна.

4. Основними елементами, що визначають величину виробничої потужності підприємства, є:

а) склад устаткування та його кількість;

б) техніко-економічні показники використання машин та устаткування;

в) фонд часу роботи устаткування;

г) номенклатура продукції, що впливає на трудомісткість продукції при даному складі устаткування.

5. Шляхи кращого використання виробничих потужностей - це:

а) збільшення екстенсивного завантаження;

б) підвищення інтенсивного навантаження.

6. Підтримання техніко-технологічної бази підприємства це:

а) капітальний ремонт устаткування;

б) технічне переозброєння;

в) реконструкція;

г) технічне доозброєння підприємства.

7. Процес економічного управління технічним розвитком підприємства включає етапи:

а) установлення цілей;

б) підготовчий;

в) варіантний вибір рішень;

г) програмування робіт;

д) супроводження реалізації програми.

8. Підвищення ступеня завантаження устаткування за одиницю часу припускає:

а) екстенсивне поліпшення використання виробничих потужностей;

б) інтенсивне поліпшення використання виробничих потужностей.

9. Максимально важлива потужність устаткування - це:

а) потужність паспортна;

б) потужність установлена;

в) потужність діюча.

10. Виробнича потужність промислового підприємства – це:

а) максимально-можливий річний випуск продукції при заданих організаційно-технічних умовах;

б) максимально-можливий річний випуск продукції за умов використання резервного обладнання;

в) максимальний випуск продукції на „вузьких місцях”.