- •1. Особливості статистики як самостійної суспільної науки.
- •2. Завдання і предмет статистики. Основні категорії статистики.
- •3. Етапи статистичного дослідження.
- •4. Суть, джерела та організаційні форми статистичного спостереження.
- •5. Програмно-методологічні та організаційні питання як основа плану статистичного спостереження.
- •6.Види і способи проведення статистичного спостереження.
- •7. Помилки спостереження та методи контролю отриманих даних.
- •8. Завдання та види статистичних групувань.
- •9.Структурні, типологічні, аналітичні групування. Прості та комбінаційні групування.
- •10. Види і основні питання методології побудови статистичних групувань.
- •11.Елементи статистичної таблиці. Види статистичних таблиць і правила їх побудови.
- •12. Статистичні графіки, основні елементи їх побудови.
- •13. Суть, значення та види статистичних показників. Абсолютні статистичні величини, одиниці їх вимірювання, особливості використання.
- •14. Відносні величини, їх види за аналітичною функцією, економічний зміст, способи обчислення та одиниці вимірювання.
- •15. Графічне зображення абсолютних і відносних величин.
- •16. Графічне зображення структури явищ і структурних зрушень.
- •17. Середні величини у статистиці, їх види, умови наукового застосування та особливості обчислення.
- •18.Середня арифметична, основні її властивості.
- •19. Умови використання різних видів середніх величин та методика їх визначення.
- •20. Види рядів розподілу, частотний їх аналіз, графічне зображення.
- •21. Характеристики центру розподілу: середня, мода, медіана, їх взаємозв’язок.
- •22. Графічні методи визначення структурних середніх (моди, медіани).
- •23. Вимірювання варіації ознак – абсолютні міри варіації: розмах варіації, середнє лінійне та середнє квадратичне відхилення.
- •24. Коефіцієнти варіації, їх роль у статистичному аналізі.
- •27. Статистичні характеристики диференціації та концентрації.
- •25. Види дисперсій. Правило декомпозиції (розкладання) дисперсій.
- •26. Характеристики форми розподілу: коефіцієнти асиметрії та ексцесу.
- •29. Оцінювання подібності (схожості) структур різних сукупностей.
- •31. Поняття, складові елементи та об’єктивні умови для побудови рядів динаміки (часових рядів), їх види та особливості.
- •32. Абсолютні та відносні характеристики інтенсивності динаміки.
- •33. Середня абсолютна та відносна швидкість розвитку. Оцінка прискорення (уповільнення) розвитку. Порівняльний аналіз динамічних рядів.
- •34. Суть тенденції розвитку, методи виявлення та аналізу.
- •35. Використання трендових рівнянь при виявленні тенденції розвитку.
- •36. Інтерполяція та екстраполяція на основі часових (динамічних) рядів.
- •37. Сезонні коливання, методи їх вимірювання.
- •38. Суть та класифікація індексів, їх роль в аналізі соціально-економічних явищ.
- •39. Методологічні принципи побудови зведених індексів – агрегатний індекс як основна форма загального індексу.
- •40. Методологічні принципи побудови зведених індексів – середньозважені індекси.
- •42. Дослідження динаміки середніх величин індексним методом: індекси середніх величин, їх взаємозв’язок.
- •41. Індексний метод економічного аналізу кількісного впливу чинників на наслідок.
- •43. Оцінювання щільності кореляційного зв’язку за даними аналітичного групування. Кореляційне відношення.
- •44. Регресійний аналіз взаємозв’язку, оцінювання щільності та перевірка істинності кореляційного зв’язку на основі рівняння регресії.
- •47. Вибіркові оцінки і похибки репрезентативності.
- •45. Непараметричні методи дослідження взаємозв’язків між ознаками.
- •48. Довірчі межі середньої і частки.
- •46. Сутність та переваги вибіркового методу спостереження, причини й умови його застосування.
- •49. Основні способи формування вибіркових сукупностей, що забезпечують репрезентативність вибіркових оцінок.
- •50. Визначення мінімально достатнього обсягу вибірки. Поширення результатів вибіркового обстеження на генеральну сукупність.
27. Статистичні характеристики диференціації та концентрації.
Ступінь нерівномірності розподілу досліджуваної ознаки, не пов’язаний ні з обсягом сукупності, ні з чисельністю окремих груп, називають концентрацією. При дослідженні нерівномірності розподілу досліджуваної ознаки за територією поняття “концентрація” замінюють поняттям “локалізація”. Централізація означає зосередженість (скупченість) обсягу ознаки у окремих одиниць (наприклад, капіталу в окремих комерційних банках, продукції якогось виду на окремих підприємствах і т. ін.).
Узагальнюючий показник централізації ІZ розраховується за формулою:
,
де mi – значення ознаки і-ої одиниці сукупності ;
- обсяг ознаки всієї сукупності;
n - обсяг сукупності (кількість одиниць, що входять у сукупність).
Коефіцієнт концентрації (коефіцієнт Лоренца) є узагальнюючою для сукупності характеристикою відхилення розподілу від рівномірного і визначається за формулою:
.
Чим ближче значення цього показника до 1 (100%), тим вищий рівень концентрації, при значенні К=0 розподіл ознаки за всіма одиницями сукупності є рівномірним. При визначенні цього коефіцієнта можна оперувати як частками одиниці, так і відсотками. Порівняння структур на основі відхилень часток дозволяє вимірювати диференціацію сукупності за даними інтервальних рядів із нерівними інтервалами та атрибутивних рядів розподілу.
Оцінка рівня концентрації при вивченні економічних явищ дуже часто здійснюється по кривій концентрації Лоренца. Для її побудови необхідно мати частотний розподіл одиниць досліджуваної сукупності та відповідний до нього частотний розподіл ознаки, що вивчається. При цьому для зручності розрахунків і підвищення рівня аналітичності даних одиниці сукупності, як правило, розбиваються на рівні групи – 10 груп по 10% одиниць в кожній групі, або – 5 груп по 20% одиниць і т.д.
25. Види дисперсій. Правило декомпозиції (розкладання) дисперсій.
Для ознак метричної шкали дисперсія — це середній квадрат відхилень індивідуальних значень ознаки від середньої:
Дисперсія альтернативної ознаки обчислюється як добуток часток: , де — частка елементів сукупності, яким властива ознака, d0 — частка решти елементів (do = l-d1). Застосуємо основну формулу дисперсії до цих характеристик структури:
Якщо сукупність розбито на групи за певною ознакою х, то для будь-якої іншої ознаки у можна обчислити дисперсію як у цілому по сукупності, так і в кожній групі. Центром розподілу сукупності в цілому є загальна середня центром розподілу
в у-й групі — групова середня Відхилення індивідуаль-
них значень ознаки у від загальної середньої у можна подати як дві складові: Узагальнюючими характеристиками цих відхилень є дисперсії: загальна, групова та між-групова.
Загальна дисперсія характеризує варіацію ознаки у навколо загальної середньої:
Групова дисперсія характеризує варіацію відносно групової середньої:
Узагальнюючою мірою внутрішньогрупової варіації є середня з групових дисперсій:
Різними є й групові середні Мірою варіації їх навколо загальної середньої є міжгрупова дисперсія
Отже, загальна дисперсія складається з двох частин. Перша характеризує внутрішньогрупову, друга — міжгрупову варіацію.
Взаємозв'язок дисперсій називається правилом розкладання (декомпозиції) варіації:
28. Аналіз нерівномірності розподілу – коефіцієнти локалізації та концентрації.
Коефіцієнт локалізації визначається для кожної складової сукупності за формулою:
,. де di - частка i-ої групи розподілу за кількістю елементів сукупності;
Di - частка i-ої групи розподілу за обсягом значень ознаки..
Коефіцієнт концентрації (коефіцієнт Лоренца) є узагальнюючою для сукупності характеристикою відхилення розподілу від рівномірного і визначається за формулою:
. Чим ближче значення цього показника до 1 (100%), тим вищий рівень концентрації, при значенні К=0 розподіл ознаки за всіма одиницями сукупності є рівномірним. При визначенні цього коефіцієнта можна оперувати як частками одиниці, так і відсотками. Порівняння структур на основі відхилень часток дозволяє вимірювати диференціацію сукупності за даними інтервальних рядів із нерівними інтервалами та атрибутивних рядів розподілу.
Значення коефіцієнта коливаються в межах від нуля (рівномірний розподіл) до одиниці (повна концентрація). Чим більший ступінь концентрації, тим більше значення коефіцієнта К. У нашому прикладі К= 1,28 : 2 = 0,64, що свідчить про високий ступінь концентрації споживання електроенергії у промисловості регіону.
Коефіцієнти концентрації широко використовуються в регіональному аналізі для оцінювання рівномірності територіального розподілу виробничих потужностей, фінансових ресурсів тощо.
Оцінка рівня концентрації при вивченні економічних явищ дуже часто здійснюється по кривій концентрації Лоренца. Для її побудови необхідно мати частотний розподіл одиниць досліджуваної сукупності та відповідний до нього частотний розподіл ознаки, що вивчається. При цьому для зручності розрахунків і підвищення рівня аналітичності даних одиниці сукупності, як правило, розбиваються на рівні групи – 10 груп по 10% одиниць в кожній групі, або – 5 груп по 20% одиниць і т.д.