- •1. Особливості статистики як самостійної суспільної науки.
- •2. Завдання і предмет статистики. Основні категорії статистики.
- •3. Етапи статистичного дослідження.
- •4. Суть, джерела та організаційні форми статистичного спостереження.
- •5. Програмно-методологічні та організаційні питання як основа плану статистичного спостереження.
- •6.Види і способи проведення статистичного спостереження.
- •7. Помилки спостереження та методи контролю отриманих даних.
- •8. Завдання та види статистичних групувань.
- •9.Структурні, типологічні, аналітичні групування. Прості та комбінаційні групування.
- •10. Види і основні питання методології побудови статистичних групувань.
- •11.Елементи статистичної таблиці. Види статистичних таблиць і правила їх побудови.
- •12. Статистичні графіки, основні елементи їх побудови.
- •13. Суть, значення та види статистичних показників. Абсолютні статистичні величини, одиниці їх вимірювання, особливості використання.
- •14. Відносні величини, їх види за аналітичною функцією, економічний зміст, способи обчислення та одиниці вимірювання.
- •15. Графічне зображення абсолютних і відносних величин.
- •16. Графічне зображення структури явищ і структурних зрушень.
- •17. Середні величини у статистиці, їх види, умови наукового застосування та особливості обчислення.
- •18.Середня арифметична, основні її властивості.
- •19. Умови використання різних видів середніх величин та методика їх визначення.
- •20. Види рядів розподілу, частотний їх аналіз, графічне зображення.
- •21. Характеристики центру розподілу: середня, мода, медіана, їх взаємозв’язок.
- •22. Графічні методи визначення структурних середніх (моди, медіани).
- •23. Вимірювання варіації ознак – абсолютні міри варіації: розмах варіації, середнє лінійне та середнє квадратичне відхилення.
- •24. Коефіцієнти варіації, їх роль у статистичному аналізі.
- •27. Статистичні характеристики диференціації та концентрації.
- •25. Види дисперсій. Правило декомпозиції (розкладання) дисперсій.
- •26. Характеристики форми розподілу: коефіцієнти асиметрії та ексцесу.
- •29. Оцінювання подібності (схожості) структур різних сукупностей.
- •31. Поняття, складові елементи та об’єктивні умови для побудови рядів динаміки (часових рядів), їх види та особливості.
- •32. Абсолютні та відносні характеристики інтенсивності динаміки.
- •33. Середня абсолютна та відносна швидкість розвитку. Оцінка прискорення (уповільнення) розвитку. Порівняльний аналіз динамічних рядів.
- •34. Суть тенденції розвитку, методи виявлення та аналізу.
- •35. Використання трендових рівнянь при виявленні тенденції розвитку.
- •36. Інтерполяція та екстраполяція на основі часових (динамічних) рядів.
- •37. Сезонні коливання, методи їх вимірювання.
- •38. Суть та класифікація індексів, їх роль в аналізі соціально-економічних явищ.
- •39. Методологічні принципи побудови зведених індексів – агрегатний індекс як основна форма загального індексу.
- •40. Методологічні принципи побудови зведених індексів – середньозважені індекси.
- •42. Дослідження динаміки середніх величин індексним методом: індекси середніх величин, їх взаємозв’язок.
- •41. Індексний метод економічного аналізу кількісного впливу чинників на наслідок.
- •43. Оцінювання щільності кореляційного зв’язку за даними аналітичного групування. Кореляційне відношення.
- •44. Регресійний аналіз взаємозв’язку, оцінювання щільності та перевірка істинності кореляційного зв’язку на основі рівняння регресії.
- •47. Вибіркові оцінки і похибки репрезентативності.
- •45. Непараметричні методи дослідження взаємозв’язків між ознаками.
- •48. Довірчі межі середньої і частки.
- •46. Сутність та переваги вибіркового методу спостереження, причини й умови його застосування.
- •49. Основні способи формування вибіркових сукупностей, що забезпечують репрезентативність вибіркових оцінок.
- •50. Визначення мінімально достатнього обсягу вибірки. Поширення результатів вибіркового обстеження на генеральну сукупність.
31. Поняття, складові елементи та об’єктивні умови для побудови рядів динаміки (часових рядів), їх види та особливості.
Однією з особливостей суспільних явищ є їх безперервний розвиток у динаміці. Так, протягом певного часу (за годину, день, місяць, рік) мають місце відповідні зміни соціально-економічних явищ: кількість населення; споживання електроенергії; продуктивність праці; урожайність зернових культур тощо. Тому одним із важливих завдань статистики є вивчення суспільних явищ у їх розвитку за часом. Це завдання вирішують побудовою та аналізом рядів динаміки.
Рядом динаміки, або динамічним рядом, називають ряд розміщених у хронологічній послідовності числових даних (статистичних показників), які характеризують величину суспільного явища на даний момент або за певний період часу.
Ряди динаміки складаються з двох елементів: рівнів ряду уі. (і=1...n) та часу ti. Рівнями ряду називають числові дані того чи іншого показника ряду динаміки; вони можуть бути виражені в абсолютних, відносних та середніх величинах і задаватися в табличній формі або графічно. Час ряду відповідає конкретним моментам або періодам, до яких відносяться рівні.
Моментними називають такі ряди динаміки, рівні яких фіксують стан явища на даний момент часу (дату). Прикладом моментного ряду динаміки можуть бути дані про чисельність населення України на початок року (млн. осіб):
Таблиця 6.1
Рік |
1989 |
2002 |
2004 |
Чисельність населення |
51,7 |
48,5 |
47,6 |
Рівні моментного ряду підсумуванню не підлягають, так як мають елементи повторного рахунку (окремі особи, які приймали участь в перепису населення в 2002 році, приймали участь в перепису і в 2004 році). В той же час певний сенс має розрахунок різниць рівнів моментного ряду, так як вони характеризують зміну рівнів за певний проміжок часу: за період з 1989 по 2002 роки чисельність населення зменшилась на 3,2 млн. осіб, а між переписами 2002 та 2004 роками - на 0,9 млн. осіб.
Інтервальним називають такий ряд, рівні якого характеризують явище за певний період часу. Прикладом інтервального ряду динаміки є виробництво промислової продукції регіону за 2000-2003 pp. (млн.грн):
Таблиця 6.2
Рік |
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
Виробництво промислової продукції, млн. грн |
741 |
1294 |
1544 |
1599 |
Рівні інтервальних рядів дають підсумкові, результативні показники, які відповідають інтервалу часу, тому їх можна підсумовувати та ділити. При складанні рівнів ряду знаходять накопичені підсумки.
32. Абсолютні та відносні характеристики інтенсивності динаміки.
Абсолютними величинами в статистиці називають кількісні показники, які визначають рівень, обсяг, чисельність розглядаємих суспільних явищ (наприклад, капітал фірми на початок року, посівна площа сільських господарств на даний момент часу, чисельність робітників підприємства у звітному періоді тощо).
За способом вираження розглядаємого явища абсолютні величини розподіляються на індивідуальні та загальні (сумарні). Індивідуальні величини характеризують ознаки окремих одиниць сукупності. Вони є основою зведення та групування статистичних даних (наприклад, розмір заробітної плати окремого робітника, кількість заявок та обсяги попиту на купівлю товару товарної біржі та ін.) Загальними величинами є такі абсолютні показники, які виражають розміри кількісних ознак у всіх одиниць сукупності. їх знаходять при підсумуванні індивідуальних абсолютних величин (наприклад, фонд заробітної плати робітників підприємств району, вартість основних фондів сільськогосподарських підприємств області тощо).
Абсолютні показники можуть виражати розміри, обсяги та рівні суспільних явищ на певний момент або період часу (наприклад, на 01.01.2004 р. чисельність працюючих на підприємстві становила 1380 осіб; виробництво молока у господарстві за 2003 рік дорівнювало 26100 т).
Абсолютні величини - це іменовані числа і в залежності від характеру явища або процесу можуть мати різні одиниці вимірювання: натуральні (кг, м, шт. і т.д.); умовно-натуральні (одна умовна банка консервів, одна умовна одиниця мінеральних добрив і т.д.); трудові (людино-година, людино-день); вартісні (грн., руб., дол. США, евро та ін.).
Абсолютні показники відіграють важливу роль у системі узагальнюючих статистичних показників. В той же час вони не можуть дати достатньо повного уявлення про досліджуване явище. Тому виникає потреба в обчисленні інших узагальнюючих показників — відносних та середніх величин, підґрунтям для яких є абсолютні величини.
Відносні величини - це узагальнюючі кількісні показники, які виражають співвідношення порівнюваних абсолютних величин.
Логічною формулою відносної величини є такий звичайний дріб:
Величина порівняння
Відносна величина =-----------------------------.
База порівняння
В залежності від величин чисельника та знаменника цього дробу відносні величини можуть бути виражені у таких формах: коефіцієнтах (частках), процентах (%), проміле (%о), про-деціміле (%00), коли за базу порівняння приймають відповідно 1, 100, 1000, 10000 одиниць.
Різноманітність співвідношень у реальному житті потребує різних за змістом і статистичною природою відносних величин. В залежності від своїх функцій, що виконують відносні величини при проведенні аналізу, ці величини можна класифікувати так:
Відношення однойменних показників:
1) відносні величини динаміки;
2) відносні величини структури;
3) відносні величини координації;
4) відносний показник планового завдання;
5) відносний показник виконання плану;
6) відносні показники порівняння.
Відношення різнойменних показників:
7) відносні величини інтенсивності;
8) відносні величини диференціації.