- •1. Особливості статистики як самостійної суспільної науки.
- •2. Завдання і предмет статистики. Основні категорії статистики.
- •3. Етапи статистичного дослідження.
- •4. Суть, джерела та організаційні форми статистичного спостереження.
- •5. Програмно-методологічні та організаційні питання як основа плану статистичного спостереження.
- •6.Види і способи проведення статистичного спостереження.
- •7. Помилки спостереження та методи контролю отриманих даних.
- •8. Завдання та види статистичних групувань.
- •9.Структурні, типологічні, аналітичні групування. Прості та комбінаційні групування.
- •10. Види і основні питання методології побудови статистичних групувань.
- •11.Елементи статистичної таблиці. Види статистичних таблиць і правила їх побудови.
- •12. Статистичні графіки, основні елементи їх побудови.
- •13. Суть, значення та види статистичних показників. Абсолютні статистичні величини, одиниці їх вимірювання, особливості використання.
- •14. Відносні величини, їх види за аналітичною функцією, економічний зміст, способи обчислення та одиниці вимірювання.
- •15. Графічне зображення абсолютних і відносних величин.
- •16. Графічне зображення структури явищ і структурних зрушень.
- •17. Середні величини у статистиці, їх види, умови наукового застосування та особливості обчислення.
- •18.Середня арифметична, основні її властивості.
- •19. Умови використання різних видів середніх величин та методика їх визначення.
- •20. Види рядів розподілу, частотний їх аналіз, графічне зображення.
- •21. Характеристики центру розподілу: середня, мода, медіана, їх взаємозв’язок.
- •22. Графічні методи визначення структурних середніх (моди, медіани).
- •23. Вимірювання варіації ознак – абсолютні міри варіації: розмах варіації, середнє лінійне та середнє квадратичне відхилення.
- •24. Коефіцієнти варіації, їх роль у статистичному аналізі.
- •27. Статистичні характеристики диференціації та концентрації.
- •25. Види дисперсій. Правило декомпозиції (розкладання) дисперсій.
- •26. Характеристики форми розподілу: коефіцієнти асиметрії та ексцесу.
- •29. Оцінювання подібності (схожості) структур різних сукупностей.
- •31. Поняття, складові елементи та об’єктивні умови для побудови рядів динаміки (часових рядів), їх види та особливості.
- •32. Абсолютні та відносні характеристики інтенсивності динаміки.
- •33. Середня абсолютна та відносна швидкість розвитку. Оцінка прискорення (уповільнення) розвитку. Порівняльний аналіз динамічних рядів.
- •34. Суть тенденції розвитку, методи виявлення та аналізу.
- •35. Використання трендових рівнянь при виявленні тенденції розвитку.
- •36. Інтерполяція та екстраполяція на основі часових (динамічних) рядів.
- •37. Сезонні коливання, методи їх вимірювання.
- •38. Суть та класифікація індексів, їх роль в аналізі соціально-економічних явищ.
- •39. Методологічні принципи побудови зведених індексів – агрегатний індекс як основна форма загального індексу.
- •40. Методологічні принципи побудови зведених індексів – середньозважені індекси.
- •42. Дослідження динаміки середніх величин індексним методом: індекси середніх величин, їх взаємозв’язок.
- •41. Індексний метод економічного аналізу кількісного впливу чинників на наслідок.
- •43. Оцінювання щільності кореляційного зв’язку за даними аналітичного групування. Кореляційне відношення.
- •44. Регресійний аналіз взаємозв’язку, оцінювання щільності та перевірка істинності кореляційного зв’язку на основі рівняння регресії.
- •47. Вибіркові оцінки і похибки репрезентативності.
- •45. Непараметричні методи дослідження взаємозв’язків між ознаками.
- •48. Довірчі межі середньої і частки.
- •46. Сутність та переваги вибіркового методу спостереження, причини й умови його застосування.
- •49. Основні способи формування вибіркових сукупностей, що забезпечують репрезентативність вибіркових оцінок.
- •50. Визначення мінімально достатнього обсягу вибірки. Поширення результатів вибіркового обстеження на генеральну сукупність.
34. Суть тенденції розвитку, методи виявлення та аналізу.
Будь-який динамічний ряд у межах періоду з більш-менш стабільними умовами розвитку виявляє певну закономірність зміни рівнів — загальну тенденцію. Одним рядам притаманна тенденція до зростання, іншим — до зниження рівнів. Зростання чи зниження рівнів динамічного ряду, у свою чергу, відбувається по-різному: рівномірно, прискорено чи уповільнено. Нерідко ряди динаміки через коливання рівнів не виявляють чітко вираженої тенденції.
Щоб виявити й схарактеризувати основну тенденцію, застосовують різні способи згладжування та аналітичного вирівнювання динамічних рядів.
Суть згладжування полягає в укрупненні інтервалів часу та заміні первинного ряду рядом середніх по інтервалах. У середніх заємоврівноважуються коливання рівнів первинного ряду, внаслідок чого тенденція розвитку вирізняється чіткіше.
Залежно від схеми формування інтервалів розрізняють ступінчасті та ковзні (плинні) середні. Ряди цих середніх схематично зображено на рис. 8.2 для інтервалу т = 3. Очевидно, що ковзна середня більш гнучка і може краще відбити особливості тенденції.
При розрахунку ковзних середніх кожний наступний інтервал утворюється на основі попереднього заміною одного рівня. Оскільки середня належить до середини інтервалу, то доцільно формувати інтервали з непарного числа рівнів первинного ряду. У разі парного числа рівнів необхідна додаткова процедура центрування (усереднення кожної пари значень ).
Ряд ковзних середніх коротший за первинний на (т - 1) рівнів, що потребує уважного ставлення до вибору ширини інтервалу т. Якщо первинному ряду динаміки притаманна певна періодичність коливань, то інтервал згладжування має бути рівним або кратним періоду коливань.
Метод ковзних середніх застосовують також для попередньої обробки дуже коливних динамічних рядів; можливе подвійне згладжування.
При аналітичному вирівнюванні динамічного ряду фактичні значення yt замінюються обчисленими на основі певної функції
Y = f(t), яку називають трендовим рівнянням (t — змінна часу,
Y — теоретичний рівень ряду).
Вибір типу функції грунтується на теоретичному аналізі суті явища, яке вивчається, і характері його динаміки. Зазвичай перевага надається функціям, параметри яких мають чіткий економічний зміст і вимірюють абсолютну чи відносну швидкість розвитку. Суттєвою підмогою при виборі функцій є аналіз ланцюгових характеристик інтенсивності динаміки. Якщо ланцюгові абсолютні прирости відносно стабільні, не мають чіткої тенденції до зростання чи зменшення, вирівнювання ряду вико нується на основі лінійної функції: . Якщо ж відносно
стабільними є ланцюгові темпи приросту, то найбільш адекватною такому характеру динаміки є експонента . У зазначених функціях t — порядковий номер періоду (дати), а — рівень ряду при t = 0. Параметр b характеризує швидкість динаміки: середню абсолютну в лінійній функції і середню відносну — в експоненті. Коли характеристики швидкості розвитку зростають (чи зменшуються), використовуються інші функції (парабола 2-го степеня, модифікована експонента тощо).