Питання для самоконтролю

1.Цінний папір як економічна категорія.

2. Які види цінних паперів можуть обертатися на фондовому ринку України?

3. Поясніть зміст професійної діяльності банків на ринку цінних паперів.

4. Що таке інвестиційний портфель комерційного банку?

5. Як здійснюється структуризація інвестиційного портфелю?

6. Які основні завдання постають перед банками у процесі формування і управління портфелем цінних паперів?

7. У чому полягають основні принципи попереднього формування портфеля інвестиційних пропозицій?

8. За рахунок яких кошті здійснюються інвестиційні операції банків?

9. Розкрийте поняття „позабалансові операції банку з цінними паперами”.

10. За якими показниками дається характеристика значущості операцій комерційних банків із цінними паперами?

11. За якими показниками характеризується ефективність використання акцій та прогнозування подальших тенденцій

12. Які основні критерії рейтингу облігацій? .

Бібліографічний список

[2, 4, 5, 10, 13, 23, 25, 30, 33, 56, 67, 70, 75]

Змістовий модуль 3. Валютні операції банку

Тема 8. Операції банків з іноземною валютою

Мета роботи:

закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять; самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом щодо здійснення банками операцій з іноземною валютою.

План

1. Відкриття рахунків в іноземній валюті.

2. Форми міжнародних розрахунків.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Порядок відкриття та режим роботи рахунків у іноземній валюті регламентується інструкцією про порядок відкриття банками рахунків у національній та іноземній валютах”, затвердженою Постановою Правлення НБУ № 500 від 05.12.01р.

У сучасних умовах українські банки, що мають ліцензію на здійснення валютних операцій (уповноважені банки), можуть відкривати своїм клієнтам рахунки в іноземній валюті:

— поточні;

— депозитні (вкладні).

Поточний валютний рахунок відкривається суб'єкту господарювання (юридичній або фізичній особі-підприємцю) для проведення розрахунків у безготівковій та готівковій формах при здійсненні поточних валютних операцій і для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

Поточними торговельними операціями в іноземній валюті є розрахунки:

• між юридичними особами-резидентами та юридичними особами-нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічної діяль­ності за торговельними операціями;

• між юридичними особами-резидентами на території України за умови наявності індивідуальної ліцензії НБУ;

• між юридичними особами-нерезидентами та юридичними особами-резидентами через юридичних осіб - резидентів-посередників відповідно до договорів, укладених згідно з чинним законодавством України;

• операції на міжбанківському валютному ринку;

• оплата товарів, робіт, послуг з використанням чеків та пластикових карток.

Поточними неторговельними операціями є такі розрахунки:

• виплата готівкової іноземної валюти на витрати, пов'язані з відрядженнями;

• виплата готівкової іноземної валюти за чеками та пластиковими картками фізичним особам;

• купівля платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами;

• виплата авторських гонорарів і платежів за користування авторськими правами;

• перерахування коштів на проведення міжнародних виставок, симпозіумів, конференцій та інших міжнародних зустрічей;

• оплата праці нерезидентів, які працюють в Україні;

• перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, сплату митних платежів, членських внесків;

• платежі з відшкодування витрат судових, нотаріальних, арбітражних, правоохоронних органів;

• виплата готівкової іноземної валюти за переказами з-за кордону (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичів тощо);

• переказ за межі України коштів в іноземній валюті (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичам тощо).

Необхідно пам’ятати, що у сучасній системі світогосподарських зв'язків розрахунки за торговельними та неторговельними операціями регулюються основними принципами, закріпленими в Женевській конвенції про чеки та векселі, а також постановами Міжнародної торгової палати (Париж).

Основні форми міжнародних розрахунків – банківський переказ, інкасо, акредитив.

Інкасо - це доручення експортера (кредитора) до свого банку одержати від імпортера (платника, боржника) безпосередньо або через іноземний банк певну суму або підтвердження (акцепт) того, що ця сума буде виплачена у встановлений термін.

Залежно від видів документів, за якими здійснюється інкасова угода, визначають два види інкасо - чисте інкасо, документарне інкасо.

Процес інкасо можна узагальнити у вигляді схеми –рис.2.15:

Документи та інкасове доручення

Банк продавця

(ремітент)

Банк імпортера

(Банк інкасо)

6.Сплата

2.Документи та інкасо

7.Сплата

5.Акцепт та сплата

4.Надання документів

Продавець

(трасант)

Імпортер

(трасат)

Рис. 2.15. Процес інкасо

Акредитив - це умовне зобов'язання банку здійснити за дорученням і відповідно до вказівок імпортера оплату визначеної грошової суми продавцеві товарів або послуг при своєчасному наданні експортером «чистих» (відповідних до умов акредитива документів), що підтверджують відправлення товарів або виконання договірної послуги-рис.2.16.