34. Що таке дивідендна політика підприємства?

Дивідендна політика — це політика щодо розподілу отриманого підприємством прибутку за умови, що власники підприємства мають право на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів. Дивідендна політика включає рішення щодо виплати прибутку власникам та реінвестування його у виробничу діяльність і тому тісно пов'язана з одним із основних напрямів діяльності фінансових менеджерів — управлінням структурою капіталу.Дивідендна політика суттєво впливає на процес залучення джерел фінансування, оскільки капітал підприємства може формуватись за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел.З одного боку, реінвестування прибутку є відносно дешевим і одним з оптимальних способів фінансування, оскільки при цьому не здійснюються витрати на додаткову емісію акцій, а отже, не збільшується вартість акціонерного капіталу. Крім того, залишаються незмінними частки акціонерів у статутному капіталі, що дає їм змогу зберігати контроль над діяльністю підприємства.З другого боку, акціонери, як правило, бажають отримувати високі дивіденди, що приводить до зростання ринкової ціни акцій, проте обмежує можливості підприємства щодо реінвестування прибутку в розвиток підприємства.Отже, дивідендна політика має поєднувати дві протилежні мотивації:- прагнення акціонерів отримувати високі дивіденди, що забезпечить високу ціну акцій на фінансовому ринку і стійкий інтерес потенційних інвесторів до нього;- необхідність капіталізувати частину прибутку для забезпечення подальшого зростання підприємства за рахунок найбільш оптимального для підприємства джерела — прибутку.

35. Визначте сутність поняття капіталу в системі фінансового менеджменту підприємства.

Серед основних характеристик капіталу, що формують його економічну сутність, виділяють:- об'єкт економічного управління;- об'єкт власності і розпорядження;- об'єкт купівлі-продажу;- джерело доходу;- фактор виробництва;- накопичену цінність;- носій чинника ліквідності і ризику;- інвестиційний ресурс;- джерело формування добробуту власників;-мірило (вимірник) ринкової вартості підприємства.Деякі науковці розглядають капітал з позиції фінансового менеджменту, як процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб'єкта господарювання та оптимізації обороту його коштів. Доцільність застосування такого трактування обумовлюється тим, що процес створення, нагромадження і використання капіталу неможливі без участі грошей і, отже, автори розглядають капітал як специфічну форму фінансових ресурсів, задіяних у забезпеченні фінансово-господарської діяльності підприємства. З врахуванням цього найбільш повно, на мою думку, розкриває сутність капіталу з позиції фінансового менеджменту наступне визначення: "капітал підприємства характеризує загальну вартість коштів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів".

36. Що означає внутрішнє фінансування?

Внутрішнє фінансування - використання засобів з прибутку самого підприємства. Розрізняють активне (відкрите) самофінансування, яке можливе тоді, коли балансовий прибуток залишається у розпорядженні підприємства, тобто збільшується власний капітал у вигляді платіжних засобів або вимог по відкритому рахунку; неактивне (приховане) самофінансування, яке можливе внаслідок заниженої оцінки майна або занижених відрахувань у резервний фонд, що у відповідності з критеріями балансового права не відображене у балансі або приховане в пасивних позиціях, а фактично зменшує податки і на розподілену частину прибутку. В. ф. має ряд переваг: 1/ за рахунок додаткового власного капіталу підвищуються надійність і кредитоспроможність підприємства; 2/ створення і ріст власного капіталу відбувається прогресивно; виключаються витрати по фінансуванню; 3/ з'являється можливість дострокового повернення зовнішнього капіталу і зменшення витрат на виплату процентів по ньому; 4/ підприємство стає більш незалежним від зовнішнього капіталу; 5/ полегшується процес прийняття рішення щодо подальшого розвитку за рахунок додаткових інвестицій. У сфері фінансування промисловості самофінансування відіграє дуже важливу роль, оскільки залежить від розмірів валового прибутку, виплат процентів за позичений капітал, податків за прибуток, дивідендів та ін. Основними недоліками самофінансування є можливість приховування фактичної рентабельності і покриття збитків та можливість виявлення в акціонерів недовіри до керівництва підприємства і суперечок з ними щодо розмірів дивідендів.