Дихання.

У поняття оцінки дихання хворого входять визначення типу дихання, симетричності дихальних рухів, частоти, глибини і ритму дихання і вимір дихальної екскурсії грудної клітки. При необхідності відзначають співвідношення вдиху і видиху, наявність експіраторної, інспіраторної або змішаної задишки,

Тип дихання (черевний, грудний або змішаний визначають по активності м'язів, що беруть участь у диханні. При черевному типі дихання дихальні рухи здійснюються переважно м'язами черевного преса й діафрагмою. Цей тип дихання характерний для чоловіків. I

Грудний тип дихання, при якому в основному працюють міжреберні м'язи , характерний для жінок. Разом з тим іноді у здорових чоловіків і жінок визначається дихання без помітної переваги черевного або грудного типу дихання (змішаний тип дихання).

Оцінка симетричності дихання проводиться при огляді грудної клітки попереду й позаду на тлі глибоких дихальних рухів хворого. При цьому зручними орієнтирами попереду є положення реберних дуг і їхня дихальна екскурсія, позаду - положення лопаток і їхнього руху при дихання.

Посттравматичний фіброторакс ліворуч. Ліва половина грудної клітки зменшена в обсязі (а); помітне зменшення розмірів лівої надключичної ямки; деформація лівої ключиці й післяопераційний рубець у надключичній області (б). На прямому рентгенівському знімку (в) ліва половина грудної клітки менше правої, є ознаки виражених плевральних спайок.

Іноді буває корисно попросити хворого підняти руки на потилицю, а лікті розвести, що робить реберні дуги добре контурованими і дозволяє виявити навіть невелике відставання однієї з половин грудної клітки при дихання.

При огляді позад руки хворого розташовані вільно уздовж тулубу.

У нормі рухи обох половин грудної клітки симетричні.

Запам'ятайте:

Відставання однієї половини грудної клітки в акті дихання спостерігається при:

1) будь-яких однобічних патологічних процесах у легені, обмежуючих його участь у диханні: пневмоніях (особливо дольових), абсцесі легені, обтураційному ателектазі, зморщуванні легені (цироз, наслідки оперативних втручань);

2) патологічних процесах у плевральній порожнині, що супроводжуються скупченням рідини, газу або облітеруючих порожнину плеври (ексуда-тивний плеврит, гідроторакс, гемоторакс, фіброторакс);

3) сухому плевриті, міжреберній невралгії, переломах ребер, які супроводжу-ються вираженим больовим синдромом, що веде до рефлекторного скорочення м'язів ураженої половини грудної клітки й однобічному обмеженню дихальних рухів.

Частота дихання визначається по числу дихальних рухів грудної клітки або черевної стінки протягом однієї хвилини. Робити це треба, не залучаючи уваги хворого до процедури, оскільки дихання може довільно мінятися. Одночасно реєструють ритмічність дихальних рухів.

Глибина дихання визначається по активності дихальної мускулатури, що бере участь у диханні, і ступеню підключення додаткової дихальної мускулатури.

Запам'ятайте:

У нормі дихання практично безшумне, середньої глибини, із.частотою (у дорослих) 12-18 у хвилину. Порушення прохідності верхніх дихальних шляхів або бронхів різних калібрів може супроводжуватися гучним диханням різної глибини й помітним подовженням фаз вдиху або видиху.

При визначенні дихальної екскурсії грудної клітки за допомогою сантиметрової стрічки окружність грудної клітки вимірюють позаду на рівні кута лопаток, попереду — на рівні четвертого ребра (у місцях приєднання до грудини). Відзначають три розміри: при спокійному диханні, на висоті глибокого вдиху і максимального видиху. Різниця між показниками на вдиху і видиху визначається як екскурсія грудної клітки при диханні. Клінічна оцінка ряду даних, що виявляють при огляді грудної клітки, представлена в таблиці.