1. Система управління військами її складові частини.

Система управління – організаційно-технічна основа управління, створена для надійного і ефективного управління військами при підготовці бойових дій.

АСУВ- автом сист управління. Засоби зв’язку А50-СРСР, AVAX-США – повітряні пункти управління.

Взвод – ксп, рота – кп, ксп, батальйон – кп бат, полк, бригада – кп, зкп, тпу. Основою управління є рішення командира.

2. Структура санітарних втрат, залежність від зброї.

Структура санітарних втрат – це відсоткове співвідношення різних категорій поранених і хворих серед загальної кількості санітарних втрат від усіх або окремих видів зброї.

Успіх медичного забезпечення військ (сил) у значній мірі залежить від правильного визначення імовірної структури санітарних втрат за категоріями потерпілих, що є основою для планування відповідних лікувально-евакуаційних заходів, визначення потреби в медичних силах і засобах, зокрема масштабах та видах спеціалізованої медичної допомоги.

Вдосконалення засобів звичайної боротьби, використання високоточної зброї призведуть до зміни структури санітарних втрат. У всіх війнах з 1941р. основним видом бойових пошкоджень були вогнепальні поранення, але в останніх збройних конфліктах їх частка зменшується. Так, за деякими даними, при веденні бойових дій з використанням тільки звичайних засобів до 50,0% санітарних втрат буде від високоточної зброї. Санітарні втрати від запалюючих сумішей, боєприпасів об’ємного вибуху та касетно-осколкових можуть складати 6,3 – 7,1% до числа усіх поранених у бригаді.

Зросте і відсоток постраждалих, що отримали поранення від боєприпасів розвідувально-ударних та розвідувально-вогневих комплексів, авіації. Так, поранення осколково-фугасними авіаційними бомбами можуть складати 22,7%, боєприпасами об’ємного вибуху – 10,2%, запалюючими сумішами – 8,0% до загальної кількості уражених. У той же час частка поранених стрілецькою зброєю може не перевищувати 4,5%. Проведений аналіз структури санітарних втрат у локальних війнах та воєнних конфліктах XX століття дозволив виявити значне зростання кількості психічно травмованих. За американськими та німецькими даними вони складають 20,0 – 30,0%, раніше цей показник не перевищував 5,0 – 7,0%.

Таким чином, санітарні втрати військ в умовах сучасних бойових дій будуть відрізнятися значними розмірами, складністю та різноманітністю структури і тяжкістю пошкоджень.

Тепер на озброєння прийняті наступні засоби ураження:1. Високоточна зброя2. Боєприпаси об’ємного вибуху3. Касетні боєприпаси 

Структура санітарних втрат від ядерної зброї 65-85% в т.ч : травма+опік (5%), травма + променева хвороба-5%, травма +опік+променева хвороба 25%, опік + променева хвороба 35-40%. Структура сан втрат від хімічної зброї 3-5%, з них 90% - ФОС, 10% - шкіряно-наривними р-нами. 3. Умови діяльності МС бригади в обороні

Умови діяльності медичної служби механізованої бригади в обороні визначаються в значній мірі тим, як здійснюється підготовка та організація оборони. Бригада може переходити до оборони в ході бойових дій в умовах безпосереднього зіткнення з противником, або при відсутності безпосереднього зіткнення з противником. Сучасний оборонний бій характеризується напруженістю та динамічністю.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником, короткі терміни, які відведені для організації оборони, створюють великі труднощі в підготовці медичної служби до роботи в оборонному бою. При відсутності безпосереднього зіткнення з противником складаються більш сприятливі умови для підготовки медичної служби до медичного забезпечення бою.

У ході бою війська можуть здійснювати перегрупування і проводити контратаку. Велика напруженість оборонного бою створює можливість для виникнення значних санітарних втрат особового складу. В ході оборонного бою механізована бригада та її підрозділи повинні бути готові до самостійних дій у відриві від головних сил, а нерідко і в оточенні.

В обороні механізованому взводу призначається взводний опорний пункт (до 400 м по фронту, до 300 м вглибину), механізованій роті – ротний опорний пункт (до 1,5 км по фронту, до 1 км в глибину), механізованому батальйону – район оборони (до 5 км по фронту, 3 км вглибину), бригаді – ділянка оборони (до 15 км по фронту, ло 15 км вглибину). Розташування сил та засобів медичної служби на значній площі ускладнює організацію медичного забезпечення військ, особливо проведення маневру та керування підрозділами медичної служби. Із вказаних особливостей оборонного бою випливає, що медична служба повинна надійно захистити свої підрозділи від впливу засобів ураження противника, утримувати їх в готовності до здійснення швидкого маневру, а також до роботи в умовах зараження атмосфери та місцевості РР, СДОР, БЗ. Поряд з тим, треба мати достатньо сил та засобів для надання медичної допомоги пораненим і хворим в умовах виникнення значних санітарних втрат та різкої зміни обстановки. Важливо завчасно передбачити заходи по медичному забезпеченню підрозділів, які ведуть бій в оточенні.

Противник може вклинюватися в оборону і заставити на даному напрямку відійти війська, що обороняються. При відході з утримуваної позиції може виникнути необхідність у здійсненні надзвичайних заходів з евакуації поранених, що проводять з допомогою командування (одномоментна масова евакуація в тил, використання для евакуації бойової техніки, винос поранених особовим складом відступаючими підрозділами).

Великі труднощі в обороні виникають при розшуку поранених і їх вивозу з осередків масових санітарних втрат. Поранені можуть знаходитися в зруйнованих оборонних спорудах, під завалами, на місцевості, що заражена РР і СДОР та під вогневим ураженням противника.

Значні розміри ділянки оборони бригади та можливості вклинення противника визначають необхідність розгортання медичної роти в обороні, в стороні від можливого напрямку головного удару противника в важкодоступних для танків районах та на більшій відстані від лінії фронту, ніж у наступі. Враховуючи те, що в ході бою може виникнути необхідність пересування медичних пунктів батальйонів та медичної роти в тил, слід своєчасно вибрати (як правило за наступним оборонним рубежем) та обладнати запасні площадки.

При тривалому перебуванні військ в обороні виникає небезпека погіршення санітарно-гігієнічного та епідемічного стану займаної ними місцевості та оборонних споруд. При цьому в обороні медична служба, поряд з лікувально-евакуаційними заходами, повинна приділяти велику увагу проведенню санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів.

У ході оборонного бою в результаті ударів, нанесених противнику, можуть бути створені сприятливі умови для переходу з оборони в наступ. Медична служба повинна враховувати таку можливість і бути готовою до медичного забезпечення бригади в наступі.