22. Макроекономічна рівновага в моделі ad-as в короткому та довгому періодах . Порушення макроекономічної рівноваги.

Економічна рівновага – це стан економіки, за якого досягається рівновага таких економічних процесів , як попит і пропозиція. Існує 2 види рівноваги:

1. Часткова – між двома взаємопов’язаними параметрами, такими як попит та пропозиція на окремому ринку товарів.

2. Макроекономічна – загальна рівновага економічної системи, одночасна рівновага на усіх ринках . ЇЇ відображає модель рівноваги сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Рівновага сукупного попиту та пропозиції формує макроекономічну рівновагу , яка характеризується рівноважним обсягом випуску та рівноважним рівнем цін.

У зв’язку з тим, що сукупна пропозиція складається 3 відрізків , то макроекономічна рівновага має такі варіанти:

Рівновага у короткому періоді: обсяги виробництва змінюються за умови незмінних цін під впливом сукупного попиту.

Рис. Модель короткострокової і довгострокової рівноваги AD – AS

Рівновага у довгому періоді характеризується зростанням рівня цін за умови незмінного обсягу виробництва . При цьому зменшення рівня цін внаслідок зменшення сукупного попиту майже не відбувається. Тобто виробники піднявши ціни не зменшують їх , бо втрачають свої доходи – це ефект Хроповика.

23. Споживання та заощадження як складові використовуваного доходу , їх функціональне та графічне зображення, середня та гранична схильність , фактори, не пов’язані з використовуваним доходом

Дохід розпорядження або використовуваний дохід ( Yd ) – дохід після сплати податків.

Споживання(С)- частина дох. розпор., яка використовується на придбання товарів та послуг та формує платоспроможний попит.

Середня схильність до споживання демонструє , яка частина доходу після сплати податків витрачається на споживання.

Гранична схильність до споживання демонструє яким чином змінюється споживання внаслідок змін доходу розпорядження.

Функція споживання відображає пряму залежність споживання від доходу розпорядження.

C = Ca+MPC*Yd

Графічно функц. споживання виглядає так:

Сама функція споживання розпочинається з автоматичного споживання, бо навіть , не маючи доходів, люди повинні підтримувати існування за рахунок запасів або запозичених засобів.

Заощадження(S) – частина доходу розпорядження , яка не споживається.

S = Yd - C

Середня схильність до заощадження відображає частку заощадження у використовуваному доході.

Гранична схильність до заощадження демонструє зміни заощаджень внаслідок змін доходу розпорядження .

У зв’язку з тим, що:

C + S = Yd MPS+MPC = 1

Функція заощадження

S = -Ca+MPS*Yd

Для побудови функції заощадження малюємо функцію споживання. На ньому відображаємо нижче осі у-ків автономне споживання та поєднуємо цю точку з проекцією точки К.

Фактори, не пов’язані з використовуваним доходом:

1. Розмір багатства населення – чим більше багатство населення , тим менше у нього стимулу до заощадження.

2. Рівень цін – зростання рівня цін зменшує реальне фінансове багатство , тим самим зменшує і споживання.

3. Очікування майбутніх доходів та цін – зростання цін або доходів призводить до збільшення споживання і зменшення заощадження.

4. Розмір споживчої заборгованості - високий рівень заборгованості зменшує поточне споживання.

5. Оподаткування – зростання податків зменшує як споживання так і заощадження.