Тілесність та зовнішність людини як прояв соціальних відносин в контексті гендерних особливостей

... Тіло - лише одна з гіпотез про те, що таке "я".

Харукі Муракамі

Зростаюча увага до проблематики соціології тіла стає своєрідним відображенням суперечливих процесів, що відбуваються в соціальному середовищі в умовах глобалізації, революційних змін в системах масової комунікації та стрімких гендерних зсувів. Крім того, необхідно брати до уваги безпрецедентні здобутки біотехнологічного комплексу, прориви у медицині, які надають можливість змінювати та навіть конструювати зовнішні характеристики людини. Неможливо не звернути уваги й на те, що тотальне рекламне середовище сьогодні задає та нав’язує певні вимоги саме до зовнішніх характеристик чоловіків та жінок. Тобто мають місце особливі соціальні, культурні та економічні відносини, які, спираючись на багатотисячорічні традиції, створюють навколо тіла (як чоловічого, так і жіночого) відповідний культ.

Отже, тіло людини у суспільстві є знаком або комплексом знаків. З вигляду тіла чоловіка чи жінки роблять висновки стосовно важливих якостей індивіда, результатом чого стає специфіка форм соціальної та особистісної взаємодії. Тіло, яке наблизилось до існуючих в суспільстві еталонів, приваблює, викликає симпатію, стимулює зближення. І навпаки, тіло, що вступає у протиріччя з еталонами, викликає реакцію відштовхування, бажання підтримувати дистанцію. Тілесність людини не безмовна. За допомогою свого тіла людина може посилати в навколишнє середовище певні сигнали, інформацію про себе, і взаємодіяти з іншими суб'єктами суспільства за допомогою невербальної комунікації. «Експериментально доведено, що в процесі взаємодії і комунікації людей 80% спілкування здійснюється за рахунок невербальних засобів і лише 20% інформації передається вербально» [1, с.193]. Тіло є каналом комунікації, за допомогою якого людина передає великий об'єм інформації про себе, воно навіть може виступати об’єктом маніпулювання. Людина, народжена з певними зовнішніми даними, може сприймати навколишній світ у залежності від того, як вона виглядає. Е.Гофман підкреслює, що за допомогою тілесної активності людина виявляє свою приналежність до певного соціального класу, і, що не менш важливо, вступає у взаємодію з різними компонентами соціального оточення і змінює їх [2]. Як вважають дослідники з проблем візуальної аналітики, «В залежності від обраної суб’єктом стратегії презентування візуальних символів (символічної самопрезентації в соціальному просторі), є доцільним розрізняти цілеспрямоване візуальне самоконструювання (при свідомій селекції візуальних атрибуцій схеми тіла, поведінки, стилізації одягу, архітектурних екзісів тощо) та стохастичну стратегію візуальної символізації, в якій суб’єкт використовує певні візуальні атрибуції безсвідомо-стереотипно, стохастично та імпульсивно» [3, с.11-12]. Таким чином, тіло має неоднозначні соціальні функції. З одного боку, воно включає людину у соціальну реальність, роблячи її невід’ємною частиною суспільства, а з іншого – виступає кордоном, що розділяє та може навіть протиставляти її соціуму.

В процесі самопізнання індивід бере до уваги ще й статеву ідентичність свого тіла. Найчастіше стать людини співвідноситься з категоріями маскулінності або фемінності. Проте можуть виникати випадки, коли чоловік має більше фемінних якостей, а жінка – маскулінних. У результаті цього може виникнути протиріччя з суспільною думкою та самим собою.

Крім цього, гендерний аспект у вивченні тілесності спонукає відповідати гендерній ролі, яка автоматично прикріплюється суспільством ще при народженні. Так, вважається, що жінка має виконувати репродуктивну функцію та виховувати дітей, адже її тіло призначене для того, щоб їх народжувати. Що стосується чоловіка, то він, маючи привілеї над жінкою у плані фізичної сили, має захищати жінку та дітей. Сьогодні патріархальні гендерні ролі змінюються: вважається допустимим «декрет чоловіка», тобто жінка після народження дитини йде працювати, а чоловік залишається вдома з дитиною. Сучасні жінки взагалі інколи вважають, що кар’єра є більш важливою. Цей зсув ролей призвів до того, що сьогодні поведінка людини часто не співвідноситься із її зовнішніми даними та навіть статтю.

У ході авторського дослідження, що проводилось серед студентів Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, ми намагалися визначити деякі аспекти, пов’язані з роллю тіла та зовнішності в соціокультурному просторі в оцінках сучасного студентства з урахуванням гендерних особливостей. Гіпотезою дослідження було наступне припущення: враховуючи ключові соціальні тренди розвитку, пов’язані, зокрема, з формальним усуненням багатьох атрибутів соціальної диференціації, притаманних ієрархізованим суспільствам, на даний момент тіло та зовнішність людини є одним із основних факторів оціночного судження щодо особистості в системі гендерних відносин. В результаті підведення підсумків опитування гіпотеза частково підтвердилася.

Можна з досить високою вірогідністю прогнозувати, що значення та актуальність проблематики, що пов’язана з тілесністю та зовнішністю в системі гендерних взаємовідносин, надалі буде тільки зростати.

Література: 1. Щерба О.І. Гендерний аспект реклами // Вісник харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна. – 2002. - №543. – С. 193-196. 2. Социология: Энциклопедия / Сост. Грицанов А.А., Абушенко В.Л., Евелькин Г.М., Соколова Г.Н., Терещенко О.В., – 2003. 3. Основи візуальної аналітики та соціології візуального символізму: прикладний аспект. – Монографія 3-х авторів. – К.: «Видавництво ДУКІТ», 2009. – 275с.

Шувалова Мария

Харьковський национальный университет имени В.Н. Каразина

(Украина, г. Харьков)