Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МЕТОДИЧКА.docx
Скачиваний:
38
Добавлен:
20.03.2016
Размер:
521.21 Кб
Скачать

8./ Про захоплення польськими магнатами

УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVI ст.

... Після Люблінської унії на Вкраїні з'явився вільний шлях на вивіз хліба в німецькі землі. Разом з тим хліб страшенно піднявся в ціні і став найдорожчим із продуктів, якими торгувала польська держава. Найціннішими землями стали тепер замість лісових чорноземні степи. Через те шляхта кидається випрошувати собі у короля права на українські землі і займає їх.

Наскільки мало знали про ці землі у Варшаві, наведемо такий приклад. В самому кінці XVI і на початку XVII ст. повідомлено на сеймі, що на Вкраїні є дві багаті землі, що звуться грунтами: уманським і Звенигородським. Сейм вирядив комісію на чолі із Калиновським, щоб зробити опис цих земель. Державні власті не знали українських земель і через те робили часто помилки. Шляхта ж хитрощами захоплювала ці землі. Так, той самий Калиновський поїхав на Вкраїну і повідомив сеймові, що ці землі на Вкраїні мають усього сім миль навкруги, що вони ні до чого не придатні, і таким чином випросив їх для себе. Потім уже виявилося, що ця земля займала два повіти нинішньої Київської губернії. Це саме, що шляхтичі забирали собі землі на Вкраїні, є головним чином причиною нового ворогування між козаками і поляками. Невідомі люди з'являлися на Вкраїну із пергаментами, підписаними королем, і доказували, що то їхня земля, а селянам пропонували ставати їх кріпаками. Це не могло не викликати протесту козаків: козаки зараз же вступаються за селян. Спочатку з'являються малі протести. Та з часом протести стають більш інтенсивними і доходять, нарешті, починаючи з часів Конашевича-Сагайдачного, до величезних розмірів. Це є головним мотивом козацьких повстань...

А н т о н о в и ч В. Коротка історія Козаччини. –

К, 1991. – С. 33-34.

9./ З листа брацлавської шляхти королю

СТЕФАНУ БАТОРІЮ (1576 р.)

Видані листи через дворянина вашої королівської милості пана Оршевського братії нашій, найменшим слугам і підданим вашої королівської милості, письмом польським писані... Хоч, найясніший милостивий королю, за ухвалою унії, листи з канцелярії вашої королівської милості не іншим, а тільки руським письмом мають бути видані, але, найясніший милостивий королю... це нам над право і над вольності наші діється, що листи з канцелярії вашої королівської милості до нас письмом польським видають. Про що і наперед вашої королівської милості, нашого милостивого пана покорними нашими просьбами просимо, щоб ваша королівська милість при привілею і свободах наших нас залишити і до нас листи з канцелярії вашої королівської милості руським письмом видавати наказати благоволив... Писаний у Брацлаві, місяця липня 7 дня.

Хрестоматія з історії Української

РСР. – Т. І. – С. 173.

10./ Про становище селян україни в першій

ПОЛОВИНІ XVII ст.

Селяни тут надзвичайно бідні, бо мусять тричі на тиждень відбувати панщину своїми кіньми і працею власних рук. Крім того, залежно від розмірів наділу повинні давати відповідну кількість зерна, безліч каплунів, курей, гусей і качок перед Великоднем, Зеленими святами і на Різдво. До того ж мають возити своєму панові даром дрова та відбувати багато інших робіт, яких не мали б робити. Ще вимагають від них грошових податків, крім того, десятину з баранів, поросят, меду, усяких плодів... Одне слово, селяни змушені віддавати своїм панам усе, що тим лише заманеться вимагати. Не дивно, що цим злидарям у таких тяжких умовах не залишається нічого для себе. Однак це ще не все: пани мають безмежну владу не тільки над селянським майном, а й над їхнім життям; такою великою є необмежена свобода польської шляхти, яка живе наче в раю, а селяни, наче в чистилищі, що коли селяни потрапляють у ярмо до такого пана, то опиняються у гіршому становищі, ніж каторжанин на галері. Таке рабство є причиною того, що багато селян тікає, а найвідважніші з них подаються на Запоріжжя, яке є містом притулку козаків на Борисфені.

Боплан Г.-Л. де. Опис України. –

С. 28.