- •3./ Прокопій кесарійський про війну з готами
- •4./ Розселення слов'ян, їхні заняття та побут
- •3./ «Повість временних літ» про заснування києва і княжіння кия
- •6./ Княжіння олега в києві і приєднання древлян, сіверян, уличів, радимичів й тиверців до київської русі
- •7./ Договір київського князя олега з греками
- •8./ Історичний портрет князя олега
- •11./ Похід київського князя святослава на греків
- •12./ Початок князювання володимира у києві
- •13./ Походи київського князя володимира
- •14./ Вибір володимиром віри
- •15./ Похід володимира на корсунь. Охрещення володимира
- •16./ Хрещення русі (988 р.)
- •17./ Заходи князя володимира з розвитку освіти
- •20./ Похід ярослава на святополка і початок його князювання в києві
- •21./ Діяльність київського князя ярослава мудрого щодо поширення освіти в київській русі
- •11./ Розгром ярославом мудрим печенігів під києвом (1036 р.)
- •23./ Смерть ярослава мудрого і його заповіт.
- •24./ Міжусобна війна князів ізяслава, святослава і всеволода ярославичів проти князя полоцького всеслава брячиславича
- •25./ Напад половців на руську землю. Перемога святослава над половцями
- •26./ Розбрат між ярославичами
- •27./ Напади половців на київ і переяславщину. Перемога половців князями – київськимсвятополком і переяславським володимиром мономахом (1096 р.)
- •28./ З'їзд князів у любечі щодо міжкнязівських відносин (1097 р.)
- •29./ Княжий з'їзд в долобську.
- •30./ Спільний похід дружин руських князів
- •31./ Навала татаро-монгольських завойовників на київську русь (1238 р.)
- •32./ Героїчна боротьба киян проти
- •33./ Поїздка князя данила романовича до
- •34./ Із «поучення дітям» володимира мономаха
- •35./ Із «слова о полку ігоревім»
- •37./ З «книги країн» (X ст.)
- •4./ З грамоти польського короля сигізмунда і
- •5./ З рішення люблінського сейму 1569 р.
- •8./ Про захоплення польськими магнатами
- •9./ З листа брацлавської шляхти королю
- •10./ Про становище селян україни в першій
- •11./ Характеристика української шляхти
- •12./ Із записок іноземного дипломата
- •13./ Відомості про україну дипломата
- •14./ Про звичаї запорозького низового товариства
- •15./ Військові ради запорозьких козаків та поділ угідь
- •16./ Про закони запорозьких козаків у малоросії та злочини, які вони вважали за найгірші
- •17./ Легенда про походження запорожців
- •18./ Чумаки і запорозька сторожа у степу
- •19./ Про початок турецько-татарської агресії
- •20./ Дмитро байда-вишневецький в боротьбі
- •22./ Про славетного гетьмана п. Конашевича-сагайдачного
- •23./ Із народної думи про марусю богуславку
- •24./ Про боротьбу повсталих селян і козаків
- •25./ Із промови волинського українського
- •26./ Про хотинську битву (1621 р.)
- •27./ Із куруківської угоди між представниками польського уряду і запорозькими козаками (1625 р.)
- •28./ З ординації 1638 р.
- •29./ Про видання біблії князем костянтином
- •30./ Про київського митрополита п. Могилу
- •31./ Про шкільну освіту в козацькі часи
- •3./ З універсалу б. Хмельницького із закликом до українського народу до повстання (1648 р.)
- •4./ З листа б. Хмельницького до коронного
- •5./ З літопису гадяцького полковника г. Грабянки
- •6./ З листа богдана хмельницького до царя
- •11./ • Із зборівського договору (1649 p.).
- •15./ Із рішення земського собору 1 жовтня 1654 р.
- •16./ Павло алепський про освіту в україні в XVII ст.
- •17./ З листа богдана хмельницького до князя
- •18./ Універсал богдана хмельницького про висилку на допомогу юрію ракоці козацького війська (1656 р.)
- •19./ Лист богдана хмельницького до князя
- •20./ З листа богдана хмельницького до шведського короля карла густава про дружбу (1656 р.)
- •21./ Зі статті м. Грушевського «250 літ»
- •22./ Із гадяцького трактату (1658 р.)
- •1./ Із звернення і. Мазепи до війська і народу (1708 р.)
- •2./ З листа французького дипломата жана балюза
- •3./ Із спогадів вейге (і пол. XVIII ст.)
- •6./ З угоди та конституції п. Орлика (1712 р.)
- •7 З «виводу прав україни» п. Орлика (1712 р.)
- •8./ Із листа французького дипломата де монті
- •9./ З універсалу гетьмана к. Розумовського
- •12./ З указу катерини II про ліквідацію гетьманства та утворення малоросійської колегії (1764 р.)
- •13./ З таємної настанови катерини II
- •14./ З маніфесту катерини II про ліквідацію
6./ З листа богдана хмельницького до царя
ОЛЕКСІЯ МИХАЙЛОВИЧА З ПОВІДОМЛЕННЯМ
ПРО ПЕРЕМОГИ КОЗАКІВ
НАД ПОЛЬСЬКО-ШЛЯХЕТСЬКИМИ ВІЙСЬКАМИ
Найясніший, вельможний і преславний царю московський, а нам всемилостивий пане і добродію!
...Яму, яку вони (поляки) під нами були викопали, самі вони в неї провалилися, так що два війська з великими обозами їх поміг нам господь Бог опанувати і трьох гетьманів живцем узяти з іншими їх сенаторами: перший – на Жовтій Воді, в полі, посеред дороги запорозької, – комісар Шемберк і син пана краківського ні з одною душею не втекли.
Потім сам гетьман великий, пан краківський, з невинним добрим чоловіком Мартином Калиновським, гетьманом польським коронним під містом Корсунем, обидва попали в неволю, а також усе їх кварцяне військо дощенту розбите...
А саме, якщо стане вашій царській величності чутно, що ляхи знову на нас схочуть наступати, у той же час чим швидше поспішайся з своєї країни на них наступати, а ми з Божою допомогою звідси візьмемо. І хай здійснить здавна сповіщене пророцтво Бог, якому, доручивши себе, ми самі до милостивих ніг вашої царської величності себе віддаємо.
2 червня 1648 р.
Хрестоматія з історії України. –
К., 1993. – С. 96-97.
7./ ПРО РОЗГРОМ ПОЛЬСЬКОГО ВІЙСЬКА ПІД ПИЛЯВЦЯМИ
(1648 р.)
...Рушили... хоругви одна за одною, несучи як мак розквітлі ратища (з прапорами) і шоломи. Не бачив ніколи до того світ наш кращих людей і коней... Золотом виблискували їхні щити, султани, бунчуки, палаші й мечі; від срібла ломилися шатра, шафи й столи... Не знали вони, що всі ці багатства, як на ярмарку, обміняють на просте залізо, на самопали, ремінь, конопляні підпруги, попони, рядна, бурки і бідні свити... Переписали на бій закутих у залізо понад тридцять тисяч, крім тих, що лишалися при важких незчисленних возах... А тих у три рази більше було, і вони теж несли мушкети та іншу ручну зброю...
...Хитрий ворог, як тільки настав ранок, зібрав усі свої полки і поставив татар, яких у нього було понад чотири тисячі, попереду, і переодяг більшу частину охотників у татарське вбрання, щоб вони були подібні до татар і своїм зовнішнім виглядом нагнали страх на нас. Ця хитрість добре вдалася їм. Коли вони зненацька кинулася великою юрбою з вигуками: «Алла! Алла!», від яких усі навколишні бори загули, замішання, що охопило наших ще з вечора, ще більше зросло. А ті війська почали наступати на найближчі за греблею шанці... Коло переправи точився великий бій. Коли гусари великим загоном прийшли сюди, вони не могли в цій тіснині не тільки розташуватись для зустрічі з ворогом, а навіть списів підняти не могли, і довелося їм списами марно орати землю і замітати прапорами грязюку... А в цей час шанці були взяті за греблею, піхота геть уся з гарматами знищена і з кінних хоругов, що переправилися на той бік, жодна не вернулася ціла...
Розгромлене ж військо в безладді тікало. Ледве, загнавши коней, коло самої Вісли спинились, щоб стерти піт і стримати стукаюче, як тяжкий молот, серце...
Історія України в документах і
матеріалах. Т. III. – C. 137-140.
8./ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ У КИЄВІ
1648 р. Грудень. Урочиста зустріч Б. Хмельницького в Києві. – 3 щоденника В. Мясковського, члена посольства від польського уряду до Б. Хмельницького на початку 1649 р.
Сам патріарх з тисяччю вершників виїжджав до нього назустріч з міста, і тутешній митрополит дав йому коло себе місце в санях з правого боку. Весь народ, вийшовши з міста, вся чернь вітала його. Академія вітала його промовами і вигуками, як Мойсея, спасителя і визволителя народу від польського рабства, вбачаючи в імені Богдан добрий знак і називаючи його: Богом даний. Патріарх надав йому титул найсвітлішого князя. З усіх гармат та іншої зброї в замку і в місті лунала стрільба. Від таких почестей возгордився звір. На обіді в архімандрита сидів на першому місці, пив удень і вночі, особливо напередодні своїх іменин. В день свого ангела вранці рано був п'яний і пізно прибув у церкву. Він стояв на першому місці і всі виявляли до нього побожну пошану, а деякі цілували його ноги. Патріарх, цей розбійник, правив обідню і наказав йому приступити до святого причастя. Хмельницький спочатку не хотів, бо в нього ще був хміль у голові, і тому, що ще не сповідався, але патріарх дав йому прилюдно відпущення всіх теперішніх і майбутніх гріхів без сповіді і закликав його: іди, іди ж до святого причастя і причащайся. Тут же він повінчав його з коханкою Чаплицького, хоч вона й не була тут, бо в цей час перебувала в Чигирині; нарешті дав йому благословіння на ляхів.
Одразу ж після цього стріляли з гармат на тріумф, відзначаючи цим, що визволитель наш, господар великий гетьман причащається. Хмельницький подарував за це патріархові шість коней і 1000 злотих. Протягом кількох днів патріарх вів з Хмельницьким таємні переговори і потім виїхав у Москву; проте попереду виїхав Хмельницький. Патріарх проводжав його за місто.
Історія України в документах і
матеріалах. – Т. III. C. 146-147.
9./ З ВИМОГ ЗАПОРОЗЬКОГО ВІЙСЬКА, ПЕРЕДАНИХ
КОРОЛЮ ЯНУ КАЗИМІРУ (1649 р.)
Пункти вимог Війська Запорозького до його кор. м-ті, пана нашого милостивого.
1. Щодо наших давніх прав і вольностей, наданих нам св. пам'яті покійними польськими королями, як раніше було, так і тепер, де б не знаходились наші козаки, і хоч би їх було лише три, два повинні судити одного, а також всі вольності повинні бути збережені.
2. Оскільки князь й. м. Вишневецький проти волі й наказу й. кор. м. таку силу нашого козацтва розплодив, що тепер ми й самі не можемо їх перелічити, почавши від Дністра, Берлинців, Бар, по Старий Костянтинів, по Случ і за Случ, що впадає в Прип'ять, по Дніпро, а від Дніпра, почавши від Любеча до Стамбула і аж до московської границі з Трубецьким, в усіх цих названих містах ми самі зробимо перепис, призначивши на службу його кор. вел. і всій Речі Посполитій тільки гідних, здатних до цього молодців.
3. Унія, як постійна причина пригноблення руського народу і труднощів Речі Посполитої, повинна бути скасована і в Короні, і у Великому князівстві Литовському.
4. Київський митрополит за стародавнім звичаєм повинен брати посвячення від константинопольського патріарха і підлягати йому з усім руським духовенством на вічні часи.
5. Всі церкви і церковні маєтки, фундації, руські надання, несправедливо забрані і. відсуджені уніатами, повинні бути відібрані від уніатського духовенства і світських руської віри та інших людей в Короні і у Великому князівстві Литовському делегованим для цього полковником – Війська Запорозького і передані духовенству грецької релігії...
6. Руське духовенство повинно користуватися всіма вольностями, так само, як духовенство римської віри.
7. Руська церква повинна бути в Кракові, Варшаві, Любліні та інших містах, не виключаючи тих, в яких . була і раніше.
10. Всі посади земські, гродські і міські по всіх воєводствах у королівських, світських і духовних містах, починаючи від Києва по Білу Церкву, по татарську границю, на Задніпров'ї, у воєводстві Чернігівському повинні бути надані й. кор. м. особам не римської, а грецької віри.
15. Всі сеймові ухвали, що урізують права і вольності Війська Запорозького, як несправедливо видані, також повинні бути скасовані конституцією.
Документи Богдана Хмельницького. –
С. 130-131.
10./ НАМІР Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ДОВЕСТИ ВИЗВОЛЬНУ ВІЙНУ ДО ПЕРЕМОЖНОГО КІНЦЯ (1649 р.)
...Хмельницький на довгу й красномовну промову пана воєводи дав таку відповідь: «Марні слова!.. Тепер уже не час: мені вдалося зробити те, про що я ніколи й не думав, а згодом покажу, що я замислив. Виб'ю з лядської неволі народ руський. Раніш я воював за завдані мені шкоду і кривду, тепер піду битися за нашу православну віру. Вся чернь по Люблін і Краків допомагатиме мені в цій справі... Ставши над Віслою, я скажу дальшим ляхам: сидіть, мовчіть, ляхи! Туди я зажену всіх дуків і князів, а якщо будуть брикатися й за Віслою, то я напевно й там їх знайду. На всій Україні не лишиться в мене жодного князя і жодного шляхтича»...
Історія України в документах і
матеріалах. – Т. III. – C. 154.