Завдання для самостійної роботи

Замалювати у зошиті пасіку на 40 бджолиних сімей з необхідними приміщеннями та спорудами.

Контрольні запитання

1. Пасіка це…

2. Призначення контрольного вулику.

3. Назвіть вимоги щодо розміщення пасічницького точка.

4. Вкажіть споруди необхідні на центральній садибі.

5. Перелічте та поясніть способи розміщення вуликів на пасіці.

6. Де не рекомендується розміщувати вулики і чому.

7. Поясніть вимоги щодо розміщення вуликів відносно напряму пануючих вітрів.

8. Якою повинна бути відстань між рядами та інтервал між вуликами?

9. Які пасіки називають кочовими?

10. Якою повинна бути відстань від пасіки до житлових приміщень, дитячих садків та шкіл?

11. На якій відстані розміщують пасіки від стаєнь та корівників?

12. Що являє собою контрольний вулик, його призначення?

Тема 2. Біологія бджолиної сім’ї

Вид занять: Лабораторна робота

Мета заняття: Вивчити зовнішню будову робочої бджоли, матки, трутня. Відмітити особливості їх будови. Замалювати зовнішню будову бджоли, і будову передньої, середньої, задньої ніжок.

Обладнання і матеріали: мікроскопи, предметні і покривні скельця, муляж, живі або консервовані бджоли.

Теоретичні підстави

Територію нашої країни бджоли заселяли із заходу. Вважають, що їх предки залишилися в післяльодовиковий період у районах дельти Дунаю. Звідти їхній ареал охопив теперішні карпатську, степову й лісостепову зони України.

Інші види бжіл за продуктивністю поступаються медоносній бджолі. Диких індійських бджіл (A. іndica F. або A. cerana) розводять і використовують у Японії, Китаї, Вєтнамі і т.д. Ще два види бджіл – гигантська бджола (A. dorsata F.) й карликова бджола (A. florea F.) – живуть лише в тропіках півдня Азії. Але найбільш цінним з усіх представлених видів є медоносна бджола Аpis mellifera.

Медоносна бджола (Аpis mellifera) займає таке місце в систематиці тваринного світу: тип членистоногих (Antropoda), клас – комахи (Insekta), загін – перетинчастокрилі (Humenoptera), родина – бджолині (Apidae), рід – бджола (Аpis), вид – медоносна (Mellifera).

Бджолина сім’я являє собою цілісну біологічну і господарську одиницю, яка включає різні особини: бджолину матку, робочих бджіл і трутнів. Жодна з особин не може існувати, живитись й розмножуватись поза сім’єю самостійно. Кожна особина виконує функції, які властиві тільки їй, маючи при цьому особливості зовнішньої і внутрішньої будови. Основу бджолиної сім’ї складають робочі бджоли, кількість їх у гнізді змінюється протягом року, найбільш численні вони у літній період. Основна їх функція – робота: запас корму (принесення нектару і переробка його в мед, принесення пилку і переробка його у пергу), догляд за маткою, вигодовування і зігрівання розплоду, будівля стільників, забезпечення сім’ю водою, підтримання мікроклімату гнізда, охорона, прибирання, прополюсування гнізда та комірок. Тривалість життя бджіл влітку 35-45 днів, взимку – в залежності від тривалості зимового періоду.

Бджолина матка у сім’ї одна, основна її функція – відкладання яєць. При відсутності матки сім’я не працює і не розвивається. Тривалість життя матки до сьоми років, але після трьох років яйценосність знижується. Найбільша яйценосність матки – 2000 яєць за добу і більше. Розпізнають: неплідні матки і плідні. Неплідні матки відкладають незапліднені яйця, з яких розвиваються трутні. Плідні матки відкладають запліднені яйця з яких розвиваються робочі бджоли і матки.

Трутні – це чоловічі особини, з’являються навесні, живуть протягом літа, восени бджоли їх виганяють. Основне призначення трутнів – парування з матками, після парування трутень гине.

Тіло бджоли сегментовано і розподіляється на голову, груди, черевце, сполучені між собою тоненьким стебельцем. На передній частині голови розташовані пара вусиків, з боків голови – складні очі, а у верхній частині голови – три простих ока, у нижній частині голови – ротові органи, гризуче -смоктально-лижучого типу.

Грудка бджоли також сегментована на три частини. До другого та третього верхніх сегментів грудей – тергітів прикріпляються дві пари перетинчастих крил, знизу грудки до стернітів – три пари членистих ніжок. Черевце бджоли складається з рухливих сегментів, на кінці його знаходиться жало – орган захисту бджоли.

Кожний сегмент складається з двох напівкілець: верхнього – тергіту і нижнього – стерніту. На 2, 3, 4, 5 стернітах черевця розташовані воскові дзеркальця, які беруть участь у виділенні воску.