Тема 3. Власність та її форми

Вид власності — характеризується конкретним способом привласнення майна (благ), його володіння, користування та розпорядження.

Власність — це багатопланова економічна категорія, яка виражає сукупність суспільних відносин (економічних, соціальних, правових, психологічних, національних та ін.), що мають пряме й опосередковане відношення до привласнення предметів природи у процесі праці, та привласнення матеріальних і духовних благ через соціально—економічну форму суспільного способу виробництва. Найважливішими підсистемами власності є економічна та юридична власність.

Власність економічна — система виробничих відносин між людьми (класами, соціальними верствами, групами, окремими індивідами) щодо привласнення різноманітних об’єктів власності (засобів виробництва, предметів споживання, послуг, робочої сили, патентів та ін.).

Власність суспільних організацій — це власність груп людей, об’єднаних у будь—які суспільні організації, політичні партії, професійні союзи.

Власність юридична — загальна умова виробництва, вияв волі певного класу і правове оформлення цієї волі в юридичних актах і нормах, у праві власності.

Денаціоналізація — передача у приватну власність державної власності, яка створена самою державою чи раніше була націоналізована.

Державна власність — це майно органів влади й управління, оборонні об’єкти, підприємства, це комунальна власність і власність державних підприємств. Основні розпорядчі і управлінські функції над об’єктами власності належать загальнодержавним інститутам. Це великі підприємства, енергосистеми, системи зв’язку, трубопроводи, автомобільні, залізничні майстерні, структури Національного Банку, воєнне виробництво, національні заповідники.

Колективна власність — це cукупність економічних відносин, які складаються з приводу привласнення колективних умов і результатів виробництва.

Корпоративна форма власності — включає в себе такі переваги як виробнича гнучкість, здатність акумулювати капітальні ресурси і кошти будь—якої приналежності.

Пайова власність — об’єднана приватна власність, де право контролю об’єкта належить групі. Ці суб’єкти називаються співвласниками або пайовиками, кожному з них належить окрема доля власності.

Приватна власність — характеризується тим, що основні чинники виробництва і вироблений продукт належать приватним особам. Приватна власність може бути трудовою і нетрудовою.

Приватизація — перетворення державної форми власності на інші форми і види через продаж, передання або поєднання їх. Форми приватизації державного майна: продаж об’єктів на аукціоні; на фондовій біржі; викуп зданого в оренду майна; безоплатна передача окремих підприємств; ліквідація підприємства на біржах або аукціонах.

Роздержавлення — перетворення державних підприємств на такі, що засновані на інших формах власності, перехід від державно—директивного управління виробництвом до його регулювання переважно на основі ринкових механізмів.

Форма власності — стійка система економічних відносин і господарських зв’язків, що обумовілює сутність та механізм поєднання особи із засобами виробництва. В Україні є три форми власності: приватна, державна і колективна.