Тема 9. Аграрні відносини. Основи підприємництва в аграрному секторі економіки

Абсолютна рента — різниця між ринковою вартістю сільськогосподарських продуктів та суспільною ціною ви­робництва їх. Абсолютна рента виникає там, де панує приват­на власність на землю і діє міжгалузева конкуренція.

Аграрні відносини — відносини з приводу присвоєння й використання землі, інших засобів виробництва, праці та результатів сільськогосподарського ви­робництва.

Аграрна політика — політика, що про­водиться державою, урядом країни щодо сільського госпо­дарства. Знаходить своє вираження у розмірах бюджетних асигнувань, податків, державних інвестицій і закупівель сільськогосподарської продукції, експорті та імпорті. До аграрної політики належать також питання сприяння з боку держа­ви щодо забезпечення сільськогосподарських виробників па­ливно—енергетичними і мастильними матеріалами; хімічни­ми добривами й засобами захисту рослин; сільськогоспо­дарською технікою за відповідними цінами; вдосконалення інфраструктури (дороги, транспорт, зв'язок, будівлі для збе­рігання та перероблення сільськогосподарської сировини), встановленні правил землекористування.

Аграрна реформа — процес зміни економічних відносин, насамперед, відносин власності в сіль­ському господарстві. Передумовою радикальних змін у відно­синах власності в цій сфері народного господарства є прийняття нових законів, що регулюють права власності на землю, формують економічні та юридичні засади різноманітності форм власності в сільському господарстві. Ці зміни зумовлюють розвиток продуктивних сил у результаті інтенсивного застосування біотехнологій, суттєвого покращення роботи в галузі селекції та насінництва, оптимального внесення в грунт добрив, поліпшення культури землеробства, забезпечення сільскогосподарського виробництва новітньою продуктивною технікою.

Агропромислова інтеграція — форма господарювання, за якої відбувається про­цес зближення і поєднання галузей сільського господарства і промисловості з метою зростання виробництва і забезпечення продуктивної кооперації праці в аграрній та промисловій сферах економіки.

Агропромисловий комплекс(АПК) — сукупність галузей, що включає сіль­ське господарство і галузі промисловості, пов'язані з сіль­ськогосподарським виробництвом, які здійснюють транспор­тування, зберігання, переробку сільськогосподарської продукції, доведення її до споживача, забезпечують сільське господар­ство технікою і добривами, обслуговують його.

Диференційна рента — додатковий прибуток, що виникає незалежно від форми власності на зем­лю внаслідок монополії на землю як на об'єкт господарюван­ня. Розрізняють дві форми диференційної ренти — першу і другу. Перша диференційна рента є додатковим чистим до­ходом, який одержують в результаті продуктивнішої праці на кращих за родючістю і місцезнаходженням землях. Друга ди­ференційна рента виникає в результаті підвищення продук­тивності землі на основі використання ефективніших засобів виробництва, тобто додаткових вкладень у землю.

Землеволодіння — володіння ді­лянкою землі окремою особою, групою осіб або державою на правах повної власності. Землеволодіння здійснюють (реалі­зують) власники землі.

Землекористування — користування ділян­кою землі окремою особою, групою осіб, кооперативними або громадськими організаціями, державними сільськогосподар­ськими підприємствами і організаціями у встановленому за­конодавством порядку. Користувач землі не обов'язково є її власником.

Інтенсифікація сільського господарства — зростання виробництва про­дукції за рахунок збільшення її виходу з кожного гектара зем­лі завдяки високій продуктивності праці і мінімальним витра­там на одиницю сільськогосподарської продукції.

Монопольна рента — різниця між монопольною ціною на сільськогосподарські продукти (рід­кісні) та індивідуальною вартістю їх.

Рента — 1) доход, отриманий власником від викорис­тання землі, майна, капіталу, що не потребує від одержувача активної підприємницької діяльності, додаткових зусиль. Та­кий доход можна отримати, наприклад, від передавання землі або приміщень в оренду, надання кредиту; 2) доход від обліга­цій державних позик; 3) певна щорічна сума, яку страхове товариство сплачує застрахованому.

Ціна землі — капіталізована земельна рента, тобто грошовий капітал, що забезпечує його власникові такий самий доход, але не у формі ренти, а суми відсотку на вкладення до банку. Ціна землі визначається розміром утворюваної ренти з неї (пряма залежність) та нормою позичкового процента (обернена залежність).