Модуль 2. Ринок як підсистема ринкової економіки

Тема 6. Ринок та механізм його функціонування. Конкуренція та монополія в ринковій економіці

Демонополізація — це усунення державної чи іншої монополії одного чи кількох виробників продукції, що диктують свої умови споживачам і монополізують ринки збуту. Реалізується шляхом розукрупнення підприємств з відокремленням самостійних виробництв і створенням на їх основі дрібних приватних, сімейних і кооперативних фірм з метою забезпечення реальної конкуренції між товаровиробниками. Державна політика демонополізації полягає також у прийнятті антимонопольних, антитрестовських законів, що обмежують можливості концентрації виробництва окремих видів продукції, товарів, послуг і зосередження управління в одних руках.

Демпінг — це використання певною фірмою для своїх товарів дуже низької ціни (бросової ціни, яка нижче собівартості), з метою витіснення конкурентів з ринку.

Державне регулювання ринку — втручання держави у функціонування ринку, що реалізується за допомогою окремих економічних заходів, соціально—економічної, валютно—фінансової, структурно—інвестиційної і науково—технічної політики з метою локального та тривалого впливу на розвиток суспільного виробництва та вирішення соціальних проблем шляхом використання різноманітних важелів ( цільових програм з ресурсним забезпеченням, податків і митних тарифів, держзнаків, субсидій, кредитів, гарантій, цінових впливів, штрафів, санкцій, інформаційно—маркетингового сприяння).

Диверсифікація — це концентрація капіталу в нових сферах, спрямована на організацію виробництва нових видів товарів або розширення їх асортименту, внаслідок чого виникає перевага фірми в даній сфері ринку.

Еволюційний перехід до ринку грунтується на поетапному впровадженні ринкових відносин. Природне формування ринкової економіки, наприклад, у США, відбувалось 150 років, в Англії — 350 років.

Жорстке регулювання переходу до ринку базується на державному регулюванні цін на найважливіші товари і прибутків населення. Стимулюється підприємництво, тимчасово “заморожуються” соціальні гарантії тощо. Ця модель вимагає сильних дій і компетентного уряду. Держава здійснює керівний вплив на основні напрями розвитку господарства (Німеччина, Японія, Італія та інші країни.).

Закон попиту — при зниженні ціни на товари попит на них зростає, і, навпаки, чим вища ціна товару, тим менший обсяг попиту.

Закон пропозиції — чим вища ціна товару, тим у більшій мірі зростає його пропозиція з боку продавця, і навпаки.

Картель — це: 1) угода між конкуруючими продавцями з метою підняття ціни і обмеження обсягу пропозиції; 2) форма змови між великими підприємствами про умови продажу, строки платежу, сфери збуту, квоти у виробництві, встановлення цін і розподіл прибутків між окремими підприємствами.

Конкуренція — це суперництво між виробниками за кращі, економічно більш вигідні умови виробництва та реалізації продукції. Це також потужний економічний важіль стимулювання виробництва та поліпшення якості продукції, одна з об’єктивних умов функціонування світових ринків.

Конкуренція досконала (чиста) — це економічне змагання, яке відбувається в умовах великої кількості продавців—конкурентів, коли окремий продавець не може встановити ціну вище ринкової, в цьому випадку ціни формуються під впливом попиту і пропозиції, немає необхідності у контролі за цінами з боку держави.

Конкуренція недосконала — це ринкова ситуація, коли підприємство чи об’єднання підприємств, виробляє і поставляє таку частку продукту, що може вирішальним чином впливати на формування ціни.

Конкуренція нецінова — це конкуренція, основними методами боротьби з конкурентами якої є: підвищення якості продукції; використання технічних новацій, які становлять комерційну таємницю; використання реклами, за допомогою якої можна створити у покупців думку про особливі якості товару, хоча споживча вартість даного товару може залишатися без змін.

Конкуренція нечесна — це діяльність господарського суб’єкту, спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого положення на ринку шляхом обману споживачів (покупців), партнерів, інших господарських суб’єктів і державних органів.

Конкуренція цінова — це конкуренція, в якій основним методом боротьби з конкурентами є ціна. Перемагає той, хто зможе досягти зниження індивідуальної вартості товару нижче ринкової ціни.

Консорціум — 1) Тимчасове договірне об’єднання підприємств і організацій, товариств, утворене для вирішення конкретних задач і проблем, здійснення крупних проектів: інвестиційних, науково—технічних, економічних. 2) Угода між банками і промисловими фірмами для спільного проведення фінансових операцій.

Концерн — це велика багатогалузева корпорація.

Кооперація — 1) Об’єднання зусиль, співробітництво, форма організації спільної праці для досягнення спільних цілей (виробнича, сільськогосподарська, споживча, промислова, посередницька, кредитна, по наданню послуг). 2) Спеціальна організаційна структура підприємства, організації на колективній (кооперативній) власності на засоби виробництва, внесках, вільному або дольовому розподілі доходів між членами кооперативу.

Модель “шокової терапії” пов’язана з одночасним введенням у дію всіх атрибутів ринку та раптовим переведенням економіки на ринкові рейки. На першому етапі це веде до високої інфляції, безробіття і падіння виробництва. Такий шлях соціально небезпечний, особливо коли “шок” є, а “терапії” немає.

Монополістична конкуренція існує в умовах, де на ринку присутні багато продавців і покупців, проте покупка і продаж товарів здійснюється вже не по однаковій ціні, діє широкий діапазон цін, споживач орієнтується на ціни і попит, які склалися на ринку.

Монополія — 1) виключне право виробництва, торгівлі, реалізації визначених видів продукції, товарів, послуг, що належить одній особі, визначеній групі осіб, підприємству, галузі, державі. 2) Крупні фірми, які зосереджують у своїх руках більшу частину виробництва і ринків збуту будь—якого товару з метою встановлення контролю у тих чи інших галузях господарства, придушення конкурентів та отримання максимального прибутку.

Об’єкти ринкових відносин — це власне те, що купується і продається на ринку (засоби виробництва, товари вжитку, послуги, житло, інформація, наукові ідеї, робоча сила, цінні папери, валюта, капітал, золото та ін.).

Олігополія — це конкуренція, при якій на ринку панує лише декілька фірм, які виробляють товари або надають послуги.

Попит — це така кількість товару, яку покупець здатен купити, це платоспроможна потреба населення. Він визначає кількість продукту, який споживач бажає і в змозі купити за певну ціну за певний проміжок часу.

Пропозиція — це сукупність товарів і послуг, які є на ринку або можуть бути на нього поставлені. Це та кількість продукту, яку виробник бажає і в змозі виробити і продати за певною ціною протягом певного періоду.

Ринкова ціна — це домінуюча в конкретному центрі торгівлі у відповідному часовому просторі ціна на товар (послуги, роботи), що виплачується за нього в процесі купівлі—продажу незалежно від індивідуальних витрат виробників на його виробництво та реалізацію.

Ринок — це така сфера, де суспільна оцінка товару відбувається за допомогою ціни. Ринок виконує роль механізму, який встановлює рівновагу між попитом і пропозицією.

Синдикат — це форма монополістичних об’єднань, що ставить за мету усунення конкуренції між його учасниками у сфері збуту і закупівлі товарів. Його члени зберігають виробничу і втрачають комерційну самостійність.

Суб’єкти ринкових відносин — це всі учасники суспільного виробництва (державні, колективні, приватні, кооперативні організації, держави, громадяни, фірми, установи та ін.)

Трест — акціонерне товариство, в якому підприємства, що вступають до нього, втрачають не тільки комерційну, але й виробничу самостійність, перетворюються в акціонерів тресту.

Фінансова олігархія — капіталістична еліта, до якої належить верхівка монополістичної буржуазії, а також провідні менеджери найбільших корпорацій.

Фінансові групи — об’єднання фінансових і нефінансових монополій (олігополій) на основі системи участі, особистої унії та інших зв’язків, у тому числі родинних.

Ціна рівноваги — це точка перетину кривої попиту і кривої пропозиції, тобто ціна,при якій обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції.

Цінова еластичність попиту — це кількісні зміни величини попиту по відношенню до зміни цін. Вона розраховується як відношення відсотку зміни попиту до відсотка зміни цін.

Цінова еластичність пропозиції — вимірюється процентом зміни величини пропозиції внаслідок зміни ціни товару на 1 %.