Тема 13. Державне регулювання ринкової економіки

Інвестиційні банки — спеціальні кредитно—фінансові інститути, які здійснюють операції з цінними паперами з метою залучення вільних грошових коштів і довгострокового, середньострокового кредитування та фінансування підприємств.

Інвестиційні компанії — колективний інвестор; один із видів кредитно—фінансових інститутів, які продають власні цінні папери значній частині населення, а купують цінні папери інших акціонерних компаній.

Інвестиційна політика — комплекс урядових рішень, які визначають основні напрямки використання капітальних вкладень в економіку, різні її сфери та галузі. Інвестиційна політика визначається станом економіки, основними завданнями народного господарства у виробництві, науково—технічному і соціальному розвитку країни.

Кейнсіанство — один із провідних напрямів сучасної економічної теорії, яка стверджує, що без активного втручання держави у розвиток соціально—економічних процесів, без суттєвого розширення функцій держави капіталізм неспроможний далі існувати. Розширення функцій держави, на думку Кейнса, також необхідне для боротьби з ростом безробіття, кризами, за раціональне використання трудових ресурсів. Збільшення приватних інвестицій держава повинна регулювати шляхом здешевлення кредиту. Від загальної суми інвестицій залежить обсяг національного доходу, ріст зайнятості, урівноваження попиту і пропозиції. З цією метою Кейнс вважав доцільним збільшення державних витрат на воєнні цілі.

Мінова концепція — важливий методологічний принцип у західній

економічній теорії, згідно з яким сфера обігу є визначальною серед інших сфер суспільного відтворення (безпосереднього виробництва, розподілу та споживання). Гносеологічною основою мінової концепції є абсолютизація сфери самого акту товарного обігу. Насправді сфера безпосереднього виробництва була і залишається домінуючою серед інших сфер суспільного відтворення. Це виявляється у тому, що вартість товару, мінові пропорції при обміні товарів визначаються насамперед суспільно необхідними витратами праці, його якістю, суспільно корисним ефектом А різна суб'єктивна оцінка індивідами ступеня корисності одного і того ж продукту праці в процесі його реалізації якраз і свідчить про похідну роль сфери обігу.

Монетаризм — економічна теорія, яка проповідує визначальну роль грошової маси, що перебуває в обігу, у формуванні економічної кон'юнктури та встановлює причинно—наслідковий зв'язок між зміною кількості грошей і величиною валового кінцевого продукту. На думку Фрідмена, державне регулювання економіки є малоефективним через затримки між зміною грошових показників і реальних факторів виробництва, і його слід замінити автоматичним приростом грошової маси в обігу.

Соціальна політика — політика спрямована на підвищення добробуту населення на основі прискореного розвитку соціальної сфери, активного сприяння соціальних факторів у зростанні і підвищенні ефективності економіки.

Соціальна справедливість — міра рівності (нерівності) життєвого становища людей, класів і соціальних груп, що об'єктивно зумовлюються рівнем матеріального та духовного розвитку суспільства. Міра рівності виражається в матеріальних і духовних благах, які надходять у повне розпорядження людей.Критеріями соціальної справедливості є вільний вибір господарської діяльності на основі визнання багатоманітності форм власності; створення однакових правил господарювання на засадах ринкової економіки.

Структурні кризи — кризове явище нециклічного характеру, зумовлене збоями в механізмі державного регулювання економікою у національних рамках і на міжнародній арені. До структурних криз відносять енергетичну, сировинну, продовольчу, екологічну, валютно—фінансову кризи, які мають, як правило, різне походження і форми прояву.