- •Міністерство аграрної політики та продовольства україни
- •Передмова
- •Навчально — методичні матеріали
- •Загальні (притаманні всім етапам розвитку суспільства);
- •Тестові завдання
- •Література:
- •Тема 2. Суспільне виробництво, його фактори та результати. Відтворення
- •Питання для самоконтролю:
- •Література:
- •Тестові завдання
- •Література:
- •Тема 4. Товарне виробництво Методичні поради до вивчення теми
- •Тестові завдання
- •Література:
- •Тема 5. Гроші та їх функції. Грошовий обіг Методичні поради до вивчення теми
- •Тестові завдання
- •Література:
- •Модуль 2 Ринок як підсистема ринкової економіки
- •Тема 6. Ринок та механізм його функціонування. Конкуренція та монополія в ринковій економіці
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Тема 7. Ринкова інфраструктура Методичні поради до вивчення теми
- •Тестові завдання
- •Модуль 3 підприємство в системі ринкових відносин
- •Тема 8.
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Тестові завдання
- •Література:
- •Тема 9. Аграрні відносини Основи підприємництва в аграрному секторі економіки Методичні поради до вивчення теми
- •Тестові завдання
- •Література:
- •Тема 10. Трудові відносини і заробітна плата. Доходи населення
- •Тема 11. Суспільне відтворення і його циклічність
- •Тестові завдання
- •Література:
- •Тема 12. Фінансова система суспільства. Державний бюджет Методичні поради до вивчення теми
- •Тестові завдання
- •Тема 13. Державне регулювання ринкової економіки Методичні поради до вивчення теми
- •Тестові завдання
- •Література:
- •Модуль 5 сучасне світове господарство
- •Тема 14. Світове господарство. Система міжнародних економічних відносин
- •Методичні поради до вивчення теми
- •Тестові завдання
- •Література:
- •Тема 15. Міжнародна економічна інтеграція та її розвиток в сучасних умовах. Економічні аспекти глобальних проблем Методичні поради до вивчення теми
- •Тестові завдання
- •Література:
- •Для підсумкового контролю
- •Знань студентів
- •Варіант 1
- •Варіант 2
- •Варіант 3
- •Варіант 4
- •Варіант 5
- •Варіант 6
- •Варіант 7
- •Варіант 8
- •Варіант 9
- •Варіант 10
- •Варіант 11
- •Варіант 12
- •Варіант 13
- •Варіант 14
- •Варіант 15
- •Варіант 16
- •Варіант 17
- •Варіант 18
- •Варіант 19
- •Варіант 20
- •Варіант 21
- •Варіант 23
- •Варіант 24
- •Рекомендовані теми для наукових досліджень
- •Глосарій
- •Тема 2. Суспільне виробництво, його фактори та результати. Відтворення
- •Тема 3. Власність та її форми
- •Тема 4. Товарне виробництво
- •Тема 5. Гроші та їх функції. Грошовий обіг
- •Модуль 2. Ринок як підсистема ринкової економіки
- •Тема 6. Ринок та механізм його функціонування. Конкуренція та монополія в ринковій економіці
- •Тема 7. Ринкова інфраструктура
- •Модуль 3. Підприємство в системі ринкових відносин Тема 8. Економічні основи функціонування підприємства. Підприємництво
- •Тема 9. Аграрні відносини. Основи підприємництва в аграрному секторі економіки
- •Тема 10. Трудові відносини і заробітна плата. Доходи населення
- •Тема 11. Суспільне відтворення і його циклічність
- •Тема 12. Фінансова система суспільства. Державний бюджет
- •Тема 13. Державне регулювання ринкової економіки
- •Модуль 5. Сучасне світове господарство
- •Тема 14. Світове господарство. Система міжнародних економічних відносин
- •Тема 15. Міжнародна економічна інтеграція та її розвиток в сучасних умовах . Економічні аспекти глобальних проблем
Тема 11. Суспільне відтворення і його циклічність
Вертикальні економічні зв’язки — зв’язки, які виникають між державою і підприємством, між державою і членом суспільства, між власниками і найманими працівниками .
Відтворення — процес постійного відновлення виробництва, під час якого поновлюються використані чинники виробництва (природні ресурси, робоча сила, капітал, засоби виробництва).
Горизонтальні економічні зв’язки — це відносини розподілу між спільними підприємствами з участю іноземного капіталу і спільними підприємствами однієї країни .
Депресія — фаза промислового циклу, що наступає безпосередньо за фазою кризи. Перебування виробництва в стані застою, наростання банкрутства і безробіття.
Диспропорціональність економіки — порушення пропорцій у розвитку окремих галузей народного господарства, економічних підрозділів.
Економічна криза — виникає внаслідок суперечності між суспільним характером виробництва та приватною формою привласнення його результатів.
Економічна рівновага — це такий стан економіки, за якого досягається стійке врівноваження взаємодіючих структур, що протистоять одна одній, їхнє взаємне збалансування.
Економічний цикл — рух виробництва від однієї економічної кризи до наступної кризи.
Національне багатство — сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня освіти, виробничого обдарування населення, а також природні ресурси.
Нематеріальне багатство — багатство, нагромаджене науковим, освітнім, кваліфікаційним, культурним потенціалом.
Необхідний продукт — частина суспільного продукту, необхідного для нормального відтворення фізичних і духовних здібностей робітника і членів його сім’ї.
Проміжний продукт — сировина, матеріали, енергія, вода і все те, що не відноситься до кінцевого продукту.
Сукупний суспільний продукт (ССП) — сукупність створених матеріальних благ за відповідний період часу.
Циклічність — неперервні коливання ринкової економіки, коли зростання виробництва змінюється його падінням, підвищення ділової активності — її зниженням.
Тема 12. Фінансова система суспільства. Державний бюджет
Акциз — непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари. Як і податок на додану вартість, його включають у відпускну ціну і стягують до державного і місцевого бюджетів. Найчастіше акцизним податком (збором) обкладаються вино—горілчані вироби, пиво, тютюнові вироби, делікатеси, предмети розкоші, автомобілі тощо.
Баланс доходів і витрат — фінансовий баланс, у розділах (статтях) якого зазначено джерела та обсяги доходів і витрат упродовж певного періоду і встановлюється їхня відповідність або перевищення однієї частини балансу над іншою. Якщо витрати перевищують доходи, баланс називають дефіцитним. Баланси доходів і витрат складають для різних рівнів — держави в цілому (баланс доходів і витрат держави і населення), підприємства (баланс доходів і витрат фірми — фінансовий план), сім'ї (баланс доходів і витрат сім'ї — сімейний бюджет). Баланс доходів і витрат є основою бюджету.
Балансова вартість — вартість основних та оборотних засобів на певний період, зафіксована в бухгалтерському балансі. Балансова вартість змінюється зі зміною кон'юнктури ринку; зменшується у міру зношення основних фондів (фізичного й морального).
Балансовий прибуток— загальна сума прибутку підприємства (фірми) за всіма видами виробничої та збутової діяльності, що відображається у його балансі.
Бюджет — офіційно встановлена відомість (таблиця) доходів і витрат економічного суб'єкта за певний період, як правило, за рік. Найчастіше бюджет складають для врахування кількості наявних та витрачених грошових коштів та їх взаємної відповідності. Бюджет є основним інструментом перевірки збалансованості, відповідності оприбуткування і витрат економічних ресурсів. Залежно від виду економічного суб'єкта, стосовно до грошових коштів якого складається бюджет, розрізняють державний, регіональний, місцевий, сімейний бюджети. Правомірно говорити і про бюджет підприємства, фірми, складений у формі балансу доходів і витрат.
Бюджет сім'ї раціональний — розрахунковий бюджет, що розробляється на підставі науково обгрунтованих нормативів споживання населення різноманітних матеріальних благ (продуктів харчування, одягу, предметів культури, побуту тощо) та послуг культурно—побутового призначення.
Бюджет споживання оптимальний — життєві засоби, розраховані на підставі норм і нормативів споживання, що задовольняють раціональні потреби людей.
Бюджетне фінансування— надання у безповоротному порядку, виділення (асигнування) грошових коштів із державного (місцевого) бюджету на витрати, пов'язані зі здійсненням державних замовлень, виконанням державних програм, утриманням державних організацій. Бюджетне фінансування використовують на загальнодержавні цілі або покриття витрат галузей, підприємств, організацій, що перебувають на повному або частковому державному забезпеченні. Наприклад, за рахунок державного і місцевого бюджетів утримуються державний апарат, органи управління армії, міліції, суду, частково організацій, установ науки, культури, освіти, охорони здоров'я, оборони.
Бюджетний дефіцит — сума перевищення витрат держави над її доходами.
Бюджетні установи — установи, що фінансуються переважно або повністю із коштів державного та місцевого бюджетів. До них належать органи державного і місцевого управління, армії, суду, прокуратури, більшість установ соціально—культурної сфери, науки, освіти, охорони здоров'я.
Державне замовлення — видане державними органами і сплачене із коштів державного бюджету замовлення (заявка) на виготовлення продукції, випуск товарів, проведення робіт, у яких зацікавлена держава. Таке замовлення можуть виконувати не тільки державні, а й інші підприємства. Замовлення, як правило, видається на конкурсних засадах.
Державний бюджет — кошторис доходів і витрат на певний період, найчастіше на рік, складений із зазначенням джерел надходжень державних доходів і напрямів та основних каналів витрат. Державний бюджет складається урядом і затверджується вищим законодавчим органом країни.
Непрямі податки — податки на товари й послуги, що встановлюються центральними й місцевими органами влади у вигляді надбавок до ціни товарів або тарифу за послуги і які не залежать від доходів податківців (на відміну від прямих податків, пов'язаних з доходами). Виробники і продавці виступають у ролі уповноважених державою збирачів податків, а покупець стає платником цього податку. Найпоширенішими є непрямі податки у вигляді акцизів, податку з продажу, мита.
Податки — обов'язкові платежі, що збираються центральними і місцевими органами державної влади з фізичних і юридичних осіб; основне джерело коштів, що надходять до державного бюджету. Одночасно податки є одним із засобів регулювання економічних процесів, господарського життя. За рівнем збирання податки в різних країнах поділяються на федеральні, республіканські та місцеві. За видами об'єктів оподаткування розрізняють податки прямі, що збираються безпосередньо з доходу (прибутковий податок, податок на прибуток, заробітну плату), та непрямі — у вигляді надбавок до ціни товарів й послуг (акцизні збори, податок з продажу, частково податок на додану вартість). Податки і податкові ставки різні в різних країнах і періодично змінюються.
Податкова політика — система заходів, яка проводиться державою в галузі податків та оподаткування. Включає встановлення кола платників податків та об'єктів оподаткування, видів застосованих податків, розмірів податкових ставок, податкових пільг тощо. Застосування методів і способів оподаткування є одним із найважливіших важелів державного регулювання економіки. Держава проводить податкову політику, розробляючи податкові закони.
Податкова поліція — державна організація, покликана сприяти діяльності податкової інспекції, виявляти і притягувати до відповідальності найбільш злісних неплатників податків.
Податкова система — сукупність взаємопов'язаних податків, зборів, мит, інших обов'язкових платежів, що збираються у країні, форм і методів оподаткування, використання податків, а також податкових органів. Система оподаткування в Україні побудована на принципах обов'язковості, рівнозначності й пропорційності, рівності й недопущення податкової дискримінації, стабільності, економічної обґрунтованості, єдності підходу.
Податкове законодавство — сукупність правових норм, які встановлюють види податків, що діють у країні, податкові ставки, порядок збирання податків, податкові пільги. Податкове законодавство регулює відносини, пов'язані з виникненням і припиненням податкових зобов'язань, встановлює податкові санкції. Як правило, податкове законодавство входить до компетенції вищих законодавчих органів країни, але в певних межах норми податкового регулювання встановлюють і вищі виконавчі органи (уряд або міністерство фінансів).
Податкове регулювання — заходи непрямого впливу держави на економічні та соціальні процеси шляхом зміни видів податків, податкових ставок, встановлення податкових пільг, зниження або підвищення загального рівня оподаткування, відрахувань до бюджету. Так, зниження податків може стимулювати виробництво, а підвищення податків — стримувати або навіть гальмувати деякі види виробничої діяльності та підприємництва.
Податкові пільги — часткове або повне звільнення певного кола фізичних і юридичних осіб від сплати податків. Найчастіше такі пільги встановлюються для благодійних організацій, інвалідів, пенсіонерів, дитячих і освітніх установ; підприємств, що здійснюють вкрай необхідну в інтересах держави діяльність; підприємницьких структур у сфері малого і середнього бізнесу; підприємств, що опинилися у дуже важкому фінансовому становищі через незалежні від них причини та в інших випадках.
Податок з обороту — основний вид непрямих податків і форма мобілізації доходів у бюджет. Він включається в ціну товарів та послуг і повністю перекладається на споживача.
Подвійне оподаткування — 1) стягування одного й того самого доходу двічі різними податками. Наприклад, якщо заробітна плата працівника обкладається прибутковим податком, то податок на фонд заробітної плати підприємства, до якого входить і ця заробітна плата, приводить до її подвійного оподаткування; 2) міжнародне подвійне оподаткування — обкладання одного доходу ідентичним податком в різних країнах (наприклад, податком на додану вартість).
Позика — у цивільному праві договір, згідно з яким одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні (позичальнику) у власність гроші або майно, а через певний термін позичальник зобов'язаний повернути таку саму суму грошей або майна еквівалентної значущості. Договір позики, як правило, безвідплатний, стягнення відсотків по ньому допускається у передбачених законом випадках (наприклад, за позичкові операції кредитних установ, ломбардів). Розрізняють такі види позик: 1) внутрішня — розміщена всередині країни в національній валюті; 2) виграшна — за нею доход виплачують у вигляді виграшу; 3) гарантійна — погашення її забезпечується певними цінностями; 4) державна — зроблена державою для покриття державних витрат або проведення цільових заходів (цільова позика);
5) облігаційна — здійснюється шляхом випуску позичальником облігацій;
6) відсоткова — за якої доход виплачується у вигляді твердого відсотка;
7) зовнішня — надана іноземним позичальникам або отримана від іноземних кредиторів.
Прогресивне оподаткування — система оподаткування, побудована за принципом збільшення податкових ставок залежно від зростання рівня оподаткованого доходу платника податків.
Пропорційне оподаткування— система оподаткування, за якої податкові ставки встановлюються в єдиному відсотку до доходу платника податку незалежно від його величини.
Прибутковий податок — основний вид прямих податків, який виплачується з доходів фізичних (зарплати, дивідендів тощо) та юридичних осіб (прибутків підприємств, організацій і т. ін.) Методи оподаткування : пропорційний — коли ставка єдина для доходу будь—якого розміру, а сума податку зростає прямо пропорційно збільшенню суми доходу: прогресивний — коли з ростом доходу зростає ставка податку, а відповідно і частка вилученого доходу.
Прямі податки — податки, що збираються з доходів і майна платника податків. До таких податків належать прибутковий податок з фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно.
Фінанси — сукупність економічних відносин, пов'язаних з системою утворення, розподілу та використання грошових ресурсів для задоволення потреб розширеного відтворення. Суб'єктами фінансових відносин є підприємства (фірми), громадські організації, державні органи управління, держава в цілому і населення країни.
Фінансова криза — розбалансування фінансової системи країни, що виявляється у різкому падінні курсу національної валюти, взаємних неплатежах економічних суб'єктів, невідповідності грошової маси в обігу вимогам закону грошового обігу.
Фінансова монополістична група — організаційна форма розвитку фінансового капіталу та панування фінансової олігархії. У фінансову монополістичну групу об'єднується монополістичний капітал промисловості, торгівлі, банківської сфери, страхування тощо. Фінансова монополістична група утворюється переважно навколо великого банку, інших фінансових інститутів.
Фінансова політика — складова частина економічної політики, сукупність заходів держави щодо організації та використання фінансів для здійснення своїх функцій і завдань. Виявляється в системі форм і методів мобілізації фінансових ресурсів, їх розподілу між соціальними групами населення, галузями діяльності й регіонами країни, у фінансовому законодавстві, структурі державних доходів і витрат. Фінансова політика тісно взаємопов'язана з грошово—кредитною.
Фінансова система — система, що забезпечує формування, розподіл і використання грошових ресурсів, необхідних для функціонування економіки та її розвитку. Складовими фінансової системи є загальнодержавні фінанси, фінанси органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання, громадських організацій і недержавних позабюджетних фондів.
Фінансовий капітал — якісно нова форма капіталу та усуспільнення засобів виробництва на вищій стадії розвитку капіталістичного способу виробництва, яка виникає в результаті сплетіння, злиття монополістичного банківського та монополістичного (в.т.ч. олігополістичного) промислового капіталів. В сучасних умовах, крім цих форм, фінансовий капітал охоплює крупні капітали у торгівлі, сільському господарстві, кредитній сфері, на транспорті .
Фінансовий рік — період, на який розробляється і протягом якого діє державний бюджет. Фінансовий рік може не збігатися з календарним.
Фінансовий стан підприємства(фірми) — забезпеченість або незабезпеченість підприємства необхідними грошовими коштами для здійснення нормальної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків. Фінансове становище підприємства може бути стійким (нормальним) і нестійким (незадовільним).
Фінансові відносини — економічні відносини з приводу формування, розподілу і використання грошових ресурсів у процесі їх кругообігу. Фінансові відносини охоплюють рух грошових коштів між державою, підприємствами, фірмами й організаціями; підприємствами, фірмами й організаціями; державою, підприємствами, фірмами, організаціями і населенням; державою, окремими регіонами і зарубіжними країнами. Ці зв'язки утворюють структуру фінансових відносин.
Фіскальна політика — зміни, які вносить уряд у розміри та умови оподаткування, а також у розмір та порядок державних витрат з метою стабілізації'економіки. Згідно з одним із постулатів кейнсіанської теорії уряд для досягнення повної зайнятості та зниження інфляції повинен проводити цілеспрямовану фіскальну політику.