36. Передумови національної консолідації українців в кінці XVIII – XIX ст.

• Лівобережна козацька старшина денаціоналізується та включається до російського дворянства (поміщиків), селяни закріпачуються (1783р)

• Носіями української культурної традиції та мови стають кріпосні селяни

• Російський уряд бере під контроль освіту, науку та друкарство (русифікація в цих сферах)

• Православне духівництво русифікується і входить до складу РПЦ

• Літературною мовою стає російська (на Лівобережжі), польська та латинська (на Правобережжі)

• Асиміляторська політика російського самодержавства у двох напрямах: політичному та ідеологічному

• У 19 ст. культуро творчою силою стає нова українська інтелігенція – вихідці з різних верств

• В наслідок розквіту капіталізму пожвавлюється освіта, наука, імперські університети всупереч асиміляторській політиці уряду стають осередками досліджень української культури та формування національної свідомості.

37. Формування української національної самосвідомості у XIX ст.

• Поняття "національна свідомість" та "національна самосвідомість" теж не є синонімами. Перше поняття є більш широким і охоплює більш широкі реалії порівняно з другим, а друге можна розглядати як складову частину першого, як саморефлексію національних відносин, з'ясування свого місця і власної позиції в системі міжнаціональних відносин, усвідомлення себе як представника і суб'єкта національної спільноти і готовності до відстоювання її інтересів.

• В кожну історичну епоху в суспільстві домінують різні типи цінностей та ідей. Свій провідний вплив цінності та ідеї справляють і на колективну (племінну, етнічну, національну) самосвідомість українського народу, вони активізують його життєдіяльність в цілому, адже відомо, що життєспроможність і активність нації вирішальною мірою визначаються рівнем розвитку та особливостями її самосвідомості.

• Можна окреслити основні етапи генези колективної самосвідомості українського народу, що відбувалася протягом кількох етапів. І етап - етап становлення, розвитку і утвердження племінної самосвідомості праукраїнців - тривав з ІV ст. до 852 р. ІІ етап - етап становлення, розвитку і утвердження етнічної самосвідомості русинів-українців - тривав з 852 р. до ХVІ ст. ІІІ етап - етап становлення, розвитку і утвердження національної самосвідомості українського народу - розпочався у ХVІ ст. і триває й нині.

• Проте як ніхто інший підніс і розширив національну самосвідомість українського народу Тарас Шевченко. Поезія великого співця України будила національно-патріотичні настрої української молоді, доти зрусифікованої або спольщеної, інертно-байдужої до рідної мови та культури.

• Важливе місце в пробудженні національної самосвідомості українців належить творчості першого класика вітчизняної літератури й драматургії І.П. Котляревського (1769–1838 pp.). Його перелицьована "Енеїда", без волі автора видрукувана 1798 p., була першою книжкою, яка надзвичайно високо підняла в очах українського громадянства народне українське слово. Своїми ж образами минулої козацької слави і сучасного гіркого селянського життя вона сприяла зацікавленню ними широких кіл української інтелігенції.