3. Концепції розвитку культури

Перші спроби характеристики культурно-історичного процесу мали місце в античну епоху. Давньогрецький письменник Гесіод поділив історію людства на пять віків : Золотий вік, Срібний, Мідний, Героїчний, Залізний віки. Від золотого до залізного віку еволюція зі знаком -. Людство втрачає моральні якості. З одного боку це шлях розвитку знання й удосконалення виробництва, Але з іншого поява соціальних супересностей у процесі формування відносин приватної власності та зародження елементів залежності та експлуатації рабовласницького суспільства. У період Срібного Віку провідними концепціями розвитку людства та його культури стають ідеї креаціонізму про створення світу Богом та провіденціалізму .Духовна атмосфера Відродження сприяла формуванню класичної Європейської моделі культури. У думці епохи Просвітництва виникає думка про природну людину, котра не зіпсована цивілізацією, а вихід з кризового стану людства вбачався у поверненні до ідеалів минулого.

Ж.-Ж Руссо сформув, що ідея природного існування людини, коли в результаті удосконалення суспільства, розвиток науки та мистецтва відбувалося виховання індивідів, які не протиставляють себе природі. Німецькі просвітники виходили з того, що кожен індивід повязаний з іншими людьми соціальними зв’язками, які реалізуються в процесі навчання або виховання. За Гердером культура – це процес поставання засвоєння комплексів, традицій. Кант вважав, що виявом людської культури стає ідея морального вдосконалення людей та народів. На його думку, культурний процесс визначається процессом олюднення людини, постійним підвищенням рівня її досконалості. Італійський вчений Вікко вважав ,що кожен народ проходить цикл розвитку в 3 етапи :а)бездержавний(дитинство) – період підкор.жерцям;б)героїчний(юність)-створ. Держави;в)людяний (зрілість)створення найдоцільніших форм суспільної організації. У 19ст.продовжують розвиток ідеї дискретного перервного розвитку культури. Концепцію локальних культур досліджував учений природознавець М. Я. Данилевський. Серед вітчизняних культурологів 20 ст самобутнє бачення культурного розвитку українців створили М. Хвильовий та Д. Донцов.

4.Основні етапи розвитку світової та укр..Культури.

1.Культура Стародавнього Світу.

1.1 Найтриваліший період історії людства характеризує архаїчна культура. Первісна культура визначила весь подальший розвиток людства, стала його джерелом. Саме в період первісного суспільства починає зароджуватися духовна і матеріальна культура; формується і початкова форма організації суспільства у вигляді первісного стада. Культера людини розумної розпочалася з усвідомленого збирання та полювання. Розвиток свідомості призвів до появи перших знарядь праці.Накопичення життєвого досвіду привело давню людину до використання вогню, який дав тепло і більш смачну їжу. Відбувається установлення мови як засобу вираження думки . Розподіл праці між жінками і чоловіками. У цей час зявляються зародки писемності, яка починається з малюнкогового письма. Піктографія – це письмо, знаки якого мають вигляд малюнків, що наочно зображують явища і предмети дійсності.

Розвиваючись , людська свідомість створювала складні релігійні уявлення у формі первісних культів:

- анімізм – характерне віруванням в існування дух і духів, які перебували в усіх предметах та явищах світу.

- тотемізм – передбачає віру в існування зв’язку між явищами природи, тварин та рослин, з якими людина відчуває духовну і родинну спорідненість.

- фетишизм - віра у надприродні властивості не одухотворених предметів.

Стабільність архаїчної культури порушується неолітичною революцією, коли починається епоха відтворюючого господарства. Поступово виникають вироби з заліза, гончарство, ювелрні вироби. Людство входить у стан цивілізаційного розвитку.