- •1. Предмет і завдання курсу.
- •2. Періодизація історико-культурного процесу в Україні.
- •3 Первісне мистецтво на території України.
- •4. Трипільська культура в історії України.
- •5. Характеристика скіфського мистецтва: пам’ятки з курганів Чортомлик, Куль-Оба, Солоха, Товста Могила.
- •6. Матеріальна та духовна культура античного суспільства в Північному Причорномор’ї.
- •7. Язичницька релігія, міфологія і мистецтво давніх слов’ян.
- •8. Значення прийняття християнства для розвитку української культури.
- •9. Архітектура та будівництво в середньовічній Русі.
- •10 Образотворче мистецтво
- •11. Музичне мистецтво в середньовічній Русі.
- •12. Освіта та наукові знання в середньовічній Русі.
- •13. Писемність та давньоруські літописи в середньовічній Русі.
- •15. Особливості розвитку культури Галицько-Волинського князівства.
- •17. Пам`ятки української культури XII–XIV ст.: “Молєніє Данила Заточника”, Київський і Галицько-Волинський літописи.
- •18. Монголо-татарська навала та її наслідки для культурного розвитку Русі.
- •20. Українські народні думи та пісні XV–XVII ст., їх тематика та особливості.
- •21. Оборонна архітектура XIV – XVI ст. Луцький, Кам’янець-Подільський, Хотинський замки, Білгород-Дністровська фортеця.
- •22. Каплиця Кампіанів і каплиця Боїмів у Львові – шедеври скульптурного різьблення.
- •23. Реформація та Контрреформація в Європі та їхній вплив на культуру українства.
- •24. Могилянська доба і Києво-Могилянська академія.
- •25. Історія українського друкарства
- •26. Полемічна література кінця XVI – початку xviі ст.: причини появи, проблематика, видатні автори.
- •27. Роль братств та братських шкіл в розвитку української культури.
- •28. Рід Острозьких у піднесенні культури України.
- •29. Військове мистецтво козаків. Козацькій міф в українській культурі.
- •30. Українська барокова література.
- •31. Українське барокове музичне мистецтво
- •32. Український бароковий театр.
- •33. Українське барокове образотворче мистецтво.
- •34. Українська барокова архітектура.
- •35. Львівський університет (1661) та його роль у розвитку освіти і науки в Галичині.
- •36. Просвітницька діяльність Івана Мазепи.
- •37. Ораторсько-проповідницька проза, мемуарно-історичні твори, козацькі літописи Самовидця, г. Граб’янки, с. Величка.
- •38. Вплив української культури ранньомодерного часу на розвиток культурних процесів у Росії: Стефан Яворський, Феофан Прокопович.
- •39. Григорій Сковорода — просвітитель, філософ і поет.
- •40. Іван Котляревський і початки “українського відродження”.
- •41. Роль Харківського університету у відродженецькому процесі хіх ст.
- •42.Початки галицького відродження. Творчість Маркіяна Шашкевича. "Руська трійця", "Русалка Дністровая".
- •43. Епоха Просвітництва в Україні: ідеологічні особливості й визначні представники.
- •44. Класицизм в образотворчому мистецтві та архітектурі в Україні.
- •46. Живопис в. Боровиковського та а. Лосенка.
- •47. Творчість т. Шевченка.
- •48. Перший професійний історик України Микола Костомаров та його культурна діяльність.
- •49. Життя і творчість Пантелеймона Куліша.
- •50. Валуївський циркуляр та Емський указ 1876 р. Та їх наслідки на розвиток української культури.
- •51. Український романтизм: література, музика, театр, історіографія, етнографія.
- •52. Українська реалістична література другої половини хіх ст. Як історико-культурне явище.
- •53. Народницький період на західноукраїнськиь землях. Культурне зростання Галичини в 40-80-х pp.
- •54. Художня творчість м.Пимоненка, с.Васильківського, м.Самокиша, і. Їжакевича, і.Труша.
- •55. Творчість о. Мурашка, м. Бурачека в контексті української та європейської культури.
- •56. Г. Нарбут і його мистецька школа.
- •57. Шкільництво і освіта в другій половині XIX ст. Наукове товариство ім. Т.Шевченка, його видавнича діяльність.
- •58. Український авангард і європейська художня культура кінця XIX — початку XX ст.
- •59. Творчість українських митців — зачинателів нових течій у світовому мистецтві (о. Архипенко, к. Малевич, о. Богомазов, в. Пальмов, м. Бойчук).
- •60. Модерна українська література. І. Франко. Неоромантики. Український літературний експресіонізм.
- •61. М.Грушевський і його роль у розвитку української національної культури.
- •62. Українська музична культура в другій половині XIX ст. Микола Лисенко.
- •63. Особливості культурного розвитку Галичини у першій половині хх ст.
- •64. Культурне життя в Україні доби революції 1917-1921 рр.
- •65. Культурний рух періоду Центральної Ради.
- •66. Становлення української культури в період гетьманату п.Скоропадського (1918 р.)
- •67. Створення Української Академії наук, наукові досягнення в. Вернадського, д. Багалія, м. Кащенка, о. Фоміна та ін.
- •68. Філософська та суспільно-політична думка (в. Винниченко, в. Зеньковський, д.Донцов, в. Липинський).
- •69. Українізація та її значення для культурного процесу в 20-х рр. Хх ст.
- •70. Література і театр в умовах радянського мистецького життя.
- •71. Пам’ятники т.Шевченкові 1920-1930-х рр. В Україні – причини і передумови встановлення.
- •72. Мистецькі спілки 1920-1930-х років в Україні та їхній вплив на розвиток українського мистецтва.
- •73. Літературні процеси в Україні. Діяльність літературних об'єднань "Плуг", "Гарт", "Ваплліте", "Молодняк" та ін.
- •74. Творчість українських композиторів: л.Ревуцького, б.Лятошинського, в.Косенка, м.Вериковського, г.Хоткевича, к.Богуславського та ін.
- •75. Досягнення в театральному мистецтві та кіно (Лесь Курбас, о. Довженко), театр “Березіль”.
- •76. Український мистецький авангард та його доля в 30-ті роки.
47. Творчість т. Шевченка.
Тара́с Григо́рович Шевче́нко (відомий також як Кобзар, *9 березня 1814 — †10 березня 1861) — український поет, письменник, художник, графік, громадський діяч. Член Кирило-Мефодіївського братства. У творах на історичну тему показав боротьбу українського народу проти соціального й національного поневолення Творчість Шевченка — багатогранна, як його талант. Він був і глибоким ліриком, і творцем епічних поем, і видатним драматургом та різнобічно обдарованим митцем. Літературна спадщина Шевченка обіймає велику збірку поетичних творів («Кобзар»), драму «Назар Стодоля» і 2 уривки з інших п'єс; 9 повістей, щоденник та автобіографію, написані російською мовою, записки історично-археологічного характеру («Археологічні нотатки»), 4 статті та понад 250 листів. З мистецької спадщини Шевченка збереглося 835 творів живопису і графіки, що дійшли до нас в оригіналах і частково у гравюрах та копіях. Її доповнюють дані про понад 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів. Натомість у літературі про його мистецьку спадщину безпідставно приписувано йому чимало творів живопису і графіки інших авторів (досі зареєстровано 263 такі твори). Визвольна боротьба українського народу проти загарбників і поневолювачів є основним мотивом у таких ранніх творах Шевченка, як «Тарасова ніч» (1838), «Іван Підкова» (1839), «Гайдамаки» (1841), «Гамалія» (1842). У поемах «Іван Підкова» і «Гамалія» Шевченко оспівав героїчні походи українського козацтва проти турків. Поеми «Тарасова ніч» і «Гайдамаки» змальовують різні моменти боротьби українського народу проти польського панування. Історично-героїчна поема «Гайдамаки» є вершиною революційного романтизму Шевченка. Поет і на засланні продовжував таврувати в своїх творах самодержавно-кріпосницький лад та поневолення уярмлених Москвою народів. Свою політичну актуальність донині зберіг заклик Шевченка у вірші «Полякам» («Ще як були ми козаками», 1847) до згоди й братерства українського і польського народів як рівний з рівним. Уневеликій поемі «У Бога за дверима лежала сокира» (1848) Шевченко використав казахську легенду про святе дерево, щоб відтворити в алегоричних образах тяжку долю поневоленого казахського народу. Відгуком поета на революційні події в Західній Європі була сатира «Царі», одна з найзначніших політичних поезій Шевченка часів заслання (є 2 редакції твору: 1848 і 1858). Вдало поєднуючи елементи зниженого бурлескного стилю з пародійним використанням урочисто-патетичної лексики, автор створив поему, яка містила в собі заклик до революційного повалення царату. Провідним мотивом творчості Шевченка, що пронизує також весь його життєвий шлях, була самовіддана любов до України і нерозривно пов'язана з нею ненависть до всіх її гнобителів. Його революційний заклик «… вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте» був зовсім новим словом не лише в українській літературі. У розвитку національної і соціальної самосвідомості українського народу творчість Шевченка відіграла величезну роль.
48. Перший професійний історик України Микола Костомаров та його культурна діяльність.
Мико́ла Іва́нович Костома́ров (* 16 (4) травня 1817, Юрасівка Острогозького повіту Воронезької губернії на Подонні; † 19 (7) квітня) 1885 р., Петербург) — видатний український і російський історик, поет-романтик, мислитель, громадський діяч. 1840 року М. Костомаров склав магістерські іспити і приступив до підготовки дисертації, присвяченої Берестейській унії 1596 року. Але робота («Про причини і характер унії в Західній Росії») не була захищена через урядову заборону. Дисертація побачила світ у 1841 році окремою книгою і набула широкої відомості. Друга дисертація Миколи Костомарова, підготовлена через півтора року, називалася «Про історичне значення російської народної поезії», ідеологічних нарікань не викликала і була успішно захищена 1844 року. Темою його нового дослідження стала історія Богдана Хмельницького. У ці роки Микола Іванович підтримував зв'язки з багатьма ліберальними та демократичними діячами, листувався з О.Герценом і регулярно друкувався в його альманасі «Колокол» (Лондон). На сторінках «Колокола» без цензурних обмежень Костомаров зміг опублікувати гострі історико-публіцистичні статті «Правда москвичам про Русь» і «Правда полякам про Русь». Похований 11 квітня 1885 року на Волковому цвинтарі у Петербурзі.Роль М. Костомарова в розвитку української і російської історіографії величезна. Він був першим ученим Східної Європи, що радикально змінив підхід до роботи історика, поставивши наріжним каменем не опис подій і осіб, а історію народу в його соціокультурній цілісності і єдності найрізноманітніших сфер життя.«Щира любов історика до своєї Батьківщини може виявлятися тільки в строгій повазі до правди», — повторював Микола Іванович. Цим принципом він керувався все своє життя.Книга буття українського народу
Богдан Хмельницький, Руїна, Мазепа, Мазепинці, Бунт Стєньки Разіна, Автобіографія Російська історія в життєписах її найважливіших діячів, Північноруське народоправство, Непевний час московської держави.