- •1. Предмет і завдання курсу.
- •2. Періодизація історико-культурного процесу в Україні.
- •3 Первісне мистецтво на території України.
- •4. Трипільська культура в історії України.
- •5. Характеристика скіфського мистецтва: пам’ятки з курганів Чортомлик, Куль-Оба, Солоха, Товста Могила.
- •6. Матеріальна та духовна культура античного суспільства в Північному Причорномор’ї.
- •7. Язичницька релігія, міфологія і мистецтво давніх слов’ян.
- •8. Значення прийняття християнства для розвитку української культури.
- •9. Архітектура та будівництво в середньовічній Русі.
- •10 Образотворче мистецтво
- •11. Музичне мистецтво в середньовічній Русі.
- •12. Освіта та наукові знання в середньовічній Русі.
- •13. Писемність та давньоруські літописи в середньовічній Русі.
- •15. Особливості розвитку культури Галицько-Волинського князівства.
- •17. Пам`ятки української культури XII–XIV ст.: “Молєніє Данила Заточника”, Київський і Галицько-Волинський літописи.
- •18. Монголо-татарська навала та її наслідки для культурного розвитку Русі.
- •20. Українські народні думи та пісні XV–XVII ст., їх тематика та особливості.
- •21. Оборонна архітектура XIV – XVI ст. Луцький, Кам’янець-Подільський, Хотинський замки, Білгород-Дністровська фортеця.
- •22. Каплиця Кампіанів і каплиця Боїмів у Львові – шедеври скульптурного різьблення.
- •23. Реформація та Контрреформація в Європі та їхній вплив на культуру українства.
- •24. Могилянська доба і Києво-Могилянська академія.
- •25. Історія українського друкарства
- •26. Полемічна література кінця XVI – початку xviі ст.: причини появи, проблематика, видатні автори.
- •27. Роль братств та братських шкіл в розвитку української культури.
- •28. Рід Острозьких у піднесенні культури України.
- •29. Військове мистецтво козаків. Козацькій міф в українській культурі.
- •30. Українська барокова література.
- •31. Українське барокове музичне мистецтво
- •32. Український бароковий театр.
- •33. Українське барокове образотворче мистецтво.
- •34. Українська барокова архітектура.
- •35. Львівський університет (1661) та його роль у розвитку освіти і науки в Галичині.
- •36. Просвітницька діяльність Івана Мазепи.
- •37. Ораторсько-проповідницька проза, мемуарно-історичні твори, козацькі літописи Самовидця, г. Граб’янки, с. Величка.
- •38. Вплив української культури ранньомодерного часу на розвиток культурних процесів у Росії: Стефан Яворський, Феофан Прокопович.
- •39. Григорій Сковорода — просвітитель, філософ і поет.
- •40. Іван Котляревський і початки “українського відродження”.
- •41. Роль Харківського університету у відродженецькому процесі хіх ст.
- •42.Початки галицького відродження. Творчість Маркіяна Шашкевича. "Руська трійця", "Русалка Дністровая".
- •43. Епоха Просвітництва в Україні: ідеологічні особливості й визначні представники.
- •44. Класицизм в образотворчому мистецтві та архітектурі в Україні.
- •46. Живопис в. Боровиковського та а. Лосенка.
- •47. Творчість т. Шевченка.
- •48. Перший професійний історик України Микола Костомаров та його культурна діяльність.
- •49. Життя і творчість Пантелеймона Куліша.
- •50. Валуївський циркуляр та Емський указ 1876 р. Та їх наслідки на розвиток української культури.
- •51. Український романтизм: література, музика, театр, історіографія, етнографія.
- •52. Українська реалістична література другої половини хіх ст. Як історико-культурне явище.
- •53. Народницький період на західноукраїнськиь землях. Культурне зростання Галичини в 40-80-х pp.
- •54. Художня творчість м.Пимоненка, с.Васильківського, м.Самокиша, і. Їжакевича, і.Труша.
- •55. Творчість о. Мурашка, м. Бурачека в контексті української та європейської культури.
- •56. Г. Нарбут і його мистецька школа.
- •57. Шкільництво і освіта в другій половині XIX ст. Наукове товариство ім. Т.Шевченка, його видавнича діяльність.
- •58. Український авангард і європейська художня культура кінця XIX — початку XX ст.
- •59. Творчість українських митців — зачинателів нових течій у світовому мистецтві (о. Архипенко, к. Малевич, о. Богомазов, в. Пальмов, м. Бойчук).
- •60. Модерна українська література. І. Франко. Неоромантики. Український літературний експресіонізм.
- •61. М.Грушевський і його роль у розвитку української національної культури.
- •62. Українська музична культура в другій половині XIX ст. Микола Лисенко.
- •63. Особливості культурного розвитку Галичини у першій половині хх ст.
- •64. Культурне життя в Україні доби революції 1917-1921 рр.
- •65. Культурний рух періоду Центральної Ради.
- •66. Становлення української культури в період гетьманату п.Скоропадського (1918 р.)
- •67. Створення Української Академії наук, наукові досягнення в. Вернадського, д. Багалія, м. Кащенка, о. Фоміна та ін.
- •68. Філософська та суспільно-політична думка (в. Винниченко, в. Зеньковський, д.Донцов, в. Липинський).
- •69. Українізація та її значення для культурного процесу в 20-х рр. Хх ст.
- •70. Література і театр в умовах радянського мистецького життя.
- •71. Пам’ятники т.Шевченкові 1920-1930-х рр. В Україні – причини і передумови встановлення.
- •72. Мистецькі спілки 1920-1930-х років в Україні та їхній вплив на розвиток українського мистецтва.
- •73. Літературні процеси в Україні. Діяльність літературних об'єднань "Плуг", "Гарт", "Ваплліте", "Молодняк" та ін.
- •74. Творчість українських композиторів: л.Ревуцького, б.Лятошинського, в.Косенка, м.Вериковського, г.Хоткевича, к.Богуславського та ін.
- •75. Досягнення в театральному мистецтві та кіно (Лесь Курбас, о. Довженко), театр “Березіль”.
- •76. Український мистецький авангард та його доля в 30-ті роки.
74. Творчість українських композиторів: л.Ревуцького, б.Лятошинського, в.Косенка, м.Вериковського, г.Хоткевича, к.Богуславського та ін.
З 1923 р. в Києві існувало Товариство ім. Леонтовича В його складі: Ревуцький, Лятошинський, Косенко, Вериківський та ін. В 1928 перетворено у Всеукраїнське Т-во революційних музикантів (ВУТОРМ), яке об'єднало майже всіх видатних композиторів. Ліквідовано у 1932 і замінено Спілкою композиторів УРСР. Лев Ревуцький (1889-1977), фортеп'янні твори, кантати, симфонії, концерти, хорові та сольні обробки укр.нар.пісень. Редакція опери Лисенко "Тарас Бульба". З 1934 викладач Київської консерваторії. Борис Лятошинський (1895-1968), опери, симфонії, симфонічні балади, симфонічні поеми, хори, обробки пісень, музика для п'єс та кінофільмів. Віктор Косенко (1896-1938), симфонічні поеми, сонати, фортепьянні п'єси, увертюри, концерти, обробки пісень. Михайло Вериківський (1896-1962), опери, перший український балет, симфонічні композиції, вокально-симфонічні твори, хори, пісні.
75. Досягнення в театральному мистецтві та кіно (Лесь Курбас, о. Довженко), театр “Березіль”.
Курбас Лесь (1885-1942), син галицького актора, вивчав філософію у Віденському ун-ті, театр. мистецтво, в "Молодому театрі" пошуки форми, вирішальна роль режисерського задуму, грав провідні ролі, широко ставив свої інсценізації. Ці традиції продовжив заснований ним у 1922 р. театр "Березіль" (Київ, потім Харків): експресіонізм, конструктивізм, національна лірика, патетика, сатира. В 1933 репресований і засланий на Соловки. Звинувачення у націоналізмі, формалізмі, відриві від сучасної дійсності, російського театру. "Березіль" перетворено у театр ім. Т.Шевченка (реж. Мар'ян Крушельницький).У 20-і роки Одеса на певний час стає столицею українського кінематографу. Після створення у Харкові в 1922 році Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ) в Одесі на базі декількох колишніх приватних кінопідприємств створена Одеська кінофабрика ВУФКУ, з 1929 р. Одеська кінофабрика "Українфільм", з 1938 отримала сучасну назву. Аж до створення в 1928 р. кінофабрики в Києві це було єдине велике кінооб'єднання в Україні.На Одеській кіностудії в 1926 р. зняв свій перший фільм "Вася-реформатор" О.Довженко. Потім з'явилися фільми "Ягідка кохання" (1926), "Сумка дипкур'єра" (1927), "Звенигора" (1928, сценарій Й.Йогансена, художнє оформлення В.Кричевського), "Арсенал" (1929). Наступні фільми, О.Довженко знімав уже в Києві.
76. Український мистецький авангард та його доля в 30-ті роки.
Авангардне мистецтво — і це теж його особливість — несе в собі специфіку світовідчуття людини XX століття. Художники увібрали в себе шалений темперамент своєї доби, відчуття історичного зсуву, всесвітності змін, які відбуваються зрушенням всіх традиційних координат життя. Невипадково одним з найпоширеніших сюжетів авангардного живопису 10—20-х років стала “Композиція”, де зсунуті з місця всі форми, де розколоті слова, де площини наче плавають чи насуваються одна на одну у неспокійному, вібруючому середовищі. Ці картини відбивають всю збентеженість, все сум´яття і невпорядкованість свого часу. І вони ж виявляють пристрасні пошуки нової точки опори для людини у розбурханому й нестабільному світі. Історію авангардного живопису в Україні (як і в усьому світі) можна умовно поділити на два періоди. Перший охоплює 1907—1914 роки. Світова і громадянська війни перервали певною мірою цей процес. Другий період починається з 1920 року, коли знову вибухнули творчі сили у всіх видах мистецтва: літературі, театрі, живопису, архітектурі. Цьому бурхливому бажанню осягати нові форми було покладено кінець у 30-х роках у Радянському Союзі, Німеччині, Італії та ін. — тих державах, де перемогли тоталітарні чи фашистські режими. Причиною нищення авангарду була монополія однієї ідеології, що виявлялося несумісним з мистецтвом, розрахованим не стільки на почуттєве, скільки на інтелектуальне сприймання, що активізує прагнення істини, формує критичність. Додалося й те, що складність мови нового мистецтва унеможливлює офіційний контроль над інакомисленням.