1.2.3 Ричагові ваги

Перед зважуванням слід перевірити "нуль" ваг, для цього лівою рукою, повернувши ручку аретира, "відкрити" ваги (зняти ваги з аретира). Якщо стрілка коливається в межах шкали, ваги готові до роботи. При зважуванні на вагах важелів будь-якого типу на ліву чашку ваг (при закритих вагах) поміщають вантаж, а правою рукою на праву чашку поміщають важки.

Увага! Ваги знімають з аретира тільки для того, щоб з'ясувати, чи знаходяться навантажені чашки в рівновазі.

Не відпускаючи аретира, злегка прочиняють ваги, щоб з'ясувати, яка з чашок переважує. Потім ваги закривають і змінюють набір гир. Так повторюють до тих пір, доки не встановляться плавні коливання стрілки в межах шкали.

Максимальна точність зважування на технічних вагах - 10 міліграм.

1.3 Вимір фізичних величин

Вивчення фізичних явищ супроводжується вимірами фізичних величин, які характеризують певні відносини між предметами або явищами. Виміряти яку-небудь величину це значить порівняти її з іншою однорідною величиною, яка прийнята за одиницю вимірів. Експериментатор повинен: а) вибрати метод виміру; б) підібрати й установити вимірювальні прилади; в) провести спостереження й відлік вимірюваних величин.

Виміри бувають:

прямі, при яких відлік по шкалі приладу безпосередньо дає шукану величину (наприклад: вимір довжин вимірювальними приладами, проміжків часу годинниками, маси вагами або вимір температури термометрами).

непрямі, при яких шукана величина "х" обчислюється по відомій залежності х = f(a, b…), де величини a, b , ... значення величин, які отримані прямими вимірами (наприклад, визначення густини тіл по формулі, у яку входять значення величин маси та об'єму, отриманих прямими вимірами).

Виміри принципово не можуть бути абсолютно точними. Будь-який, навіть самий ретельний вимір, завжди супроводжується похибками.

Розрізняють похибки грубі, систематичні й випадкові.

1) Грубі похибки (промахи) – це похибки, які виникли в результаті недбалості відліку по приладах або нерозбірливості запису їхніх показань. Такий результат необхідно відкинути, а сам вимір повторити.

2) Систематичні похибки є наслідком несправності приладу, помилковості методу вимірювання й т.п. У даному експерименті вони залишаються постійними: мають однакову величину та знак і не зменшуються при збільшенні числа вимірів. Систематичні похибки можна врахувати, але зменшити їхню величину можна, тільки поліпшивши методику вимірів.

3) Випадковими похибками називаються неминуче виникаючі при вимірюваннях порівняно невеликі похибки, що виникають внаслідок причин, вплив яких неможливо або дуже важко врахувати. Ці похибки підпорядковуються статистичним закономірностям і описуються теорією імовірності. Збільшення числа вимірів приводить до зменшення випадкових похибок.

Отримані кілька значень вимірюваної величини відрізняються одне від одного за рахунок випадкових похибок і складають вибірку - сукупність кінцевого числа значень випадкової величини. У зв’язку з тим, що розподіл випадкових величин описується статистичними (імовірнісними) законами, то широко використовується поняття "імовірності".

Імовірністю називається відношення числа сприятливих подій до повного числа подій. Вона може приймати значення від нуля до одиниці й ствердження, що "значення рівноймовірні", означає, що вони повторюються однаково часто.