Тема 10: екологічне законодавство ( 2 год.)

1. Правова охорона навколишнього природного середовища.

2. Право природокористування.

3. Право власності на природні ресурси. Оренда землі.

4. Екологічні права та обовязки громадян.

5. Контроль і нагляд в галузі охорони навколишнього природного середовища.

6. Відповідальність за порушення екологічного законодавства.

Основні поняття:

екологічні правовідносини, екологічне право, принципи екологічного права, екологічні права громадян, загальне та спеціальне природокористування, екологічна безпека, природно-заповідний фонд, рослинний світ, тваринний світ, екологічне правопорушення, земельна ділянка, земельний кадастр.

Термінологічний словник:

Екологічне право – галузь права, норми якої регулюють відносини, що виникають з приводу використання, відновлення, охорони об’єктів природного середовища, та забезпечують раціональне використання і охорону природних ресурсів.

Земельні відносини – суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, управління земельним фондом та охорони земель.

Література:

1. Ківалов С. В., Музиченко П. П. Крестовська Н. М., Крижанівський А. Ф. Основи правознавства України : навчальний посібник. – Х. : “Одіссей”, 2002. – 304 с.

2. Конституція України від 28 червня 1996 р.

3. Логвинова М. В., Кафарський В. В. Основи правознавства : навчальний посібник / за ред. В. П. Нагребельного. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – С. 7-26.

4. Основи правознавства : навчальний посібник. – 2-ге вид., випр. і доп. / за ред. С. В. Ківалова, М. П. Орзіх.– К. : Т-во “Знання”, КОО, 2001. – С. 33-49.

5. Правознавство : навчальний посібник. – К. : “ВД “Професіонал”, 2007. – 400 с.

6. Правознавство : практикум / за заг. ред. С. М. Тимченка, Т. О. Коломоєць. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2007. – 219 с.

7. Скрипник О. Методологічні проблеми взаємозв’язку права і політики // Право України. – 2007. – № 12.

8. Теорія держави і права : навчальний посібник / за ред. В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком, 1995.

9. Хрестоматія з правознавства / під редакцією І. М. Кузінцев, Л. М. Казаченко. – К. : Юрінком, 1998.

10. Шпиталенко Г. А., Шпиталенко Р. Б. Основи правознавства. – К., 2004.

11. Євдокимов В. Використання модульної технології навчання // Юридична Україна. – 2003. – № 1.

12. Юридична енциклопедія : в 6 т. / ред. кол. Ю. С. Шемчушенко. – К. : Укренциклопедія ім. М. Н. Бажана, 2003.

Методичні рекомендації:

Особливість даної теми полягає у тому, що студенти повинні самостійно опрацювати матеріали підручника, узагальнити викладені факти і зробити власні висновки. Для полегшення досягнення поставленої мети потрібно врахувати наступні рекомендації.

Перш за все, необхідно зрозуміти, що екологічне право України має свої теоретичні і методологічні засади, предмет, структуру і займає особливе місце в системі правових наук. Засвоюючи матеріал цієї теми, студенти повинні відзначити наступні моменти:

– екологічне право як галузь права становить сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів з метою реалізації різноманітних інтересів відповідних суб’єктів і забезпечення нормального екологічного стану в країні і в її окремих регіонах;

– галузь екологічного права складається з таких підгалузей: водного, лісового, надрового, фауністичного, повітро-охоронного, заповідного права і права екологічної безпеки;

– відносини в зазначених підгалузях екологічного права регулюються Конституцією України, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, законами, кодексами та іншими актами законодавства;

– екологічні відносини мають схожість з цивільними майновими відносинами, що пов’язано з правом власності на природні ресурси та відшкодування шкоди, завданої природному середовищу та здоров’ю громадян. Але водночас в екологічних відносинах правовий режим містить значну кількість імперативних приписів, виконання яких є обов’язковим для суб’єктів цих відносин;

– можна провести певні паралелі між екологічними та адміністративними відносинами, оскільки в обох випадках суб’єкти підлягають владним розпорядженням. Але особливістю екологічних відносин є те, що в них це проявляється не в усіх випадках;

– предметом екологічного права є відносини в галузі взаємодії суспільства і природи, що розподіляються на наступні групи: галузеві – земельні, водні, лісові та ін.; комплексні – відношення до природних та заповідних комплексів, природних територій, рекреаційних зон та ін.;

– держава повинна приділяти особливу увагу діяльності у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічно безпечних умов існування та життєдіяльності людини. Саме екологічне право надає юридичну базу механізму забезпечення екологічної політики держави;

– об’єктом екологічного права є сукупність природних, природно-соціальних умов і процесів, природних ресурсів і комплексів, екосистем та життя і здоров’я громадян, що підлягають охороні за допомогою норм екологічного законодавства.

Опрацювавши навчальний матеріал студенти повинні чітко зрозуміти: в чому полягає сутність права природокористування, які є види природокористування, у чому полягає зміст права власності на природні ресурси, які правові особливості має оренда землі. Надзвичайно велике значення має питання про економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища.