- •1.1 Екологічна функція держави
- •1.2 Поняття екологічного права
- •1.3 Предмет і об'єкт екологічного права
- •1.4 Метод екологічного права
- •1.5. Система екологічного права
- •.7 Галузь права і галузь законодавства
- •1.8 Екологічне право як галузь науки і навчальна дисципліна
- •.1 Загальна характеристика джерел екологічного права
- •2.2 Конституція України в системі джерел екологічного права
- •2.3 Закон як джерело екологічного права
- •2.4 Нормативно-правові акты Президента України,
- •2.5 Акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування
- •2.6 Міжнародні договори як джерела екологічного права України
- •3.1 Загальна характеристика екологічних прав громадян
- •3.2 Право громадян на безпечне для життя та здоров'я довкілля
- •3.3 Право вільного доступу до екологічної інформації
- •.4. Інші екологічні права громадян
- •3.5. Гаранти реалізації екологічних прав громадян
- •3.6. Захист екологічних прав громадян
- •3.7. Обов'язки громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища
- •4.1 Природні ресурси — надбання Українського народу
- •4.2 Поняття та зміст права власності на природні ресурси
- •4.3. Форми власності на природні ресурси
- •4.4. Суб'єкти права власності на природні ресурси
- •4.5. Реалізація права власності на природні ресурси
- •5.1 Поняття права природокористування та його принципи
- •5. 2 Види права природокористування
- •5.3 Право загального і право спеціального природокористування
- •5.4 Право постійного та тимчасового природокористування
- •5. 5 Право користування природними ресурсами загальнодержавного і місцевого значення
- •6.1. Природа права екологічної безпеки та її ознаки
- •6.2. Правові засади забезпечення екологічної безпеки
- •.3. Правове забезпечення екологічної безпеки
- •6.4. Правове забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки
- •6.5. Правові засади забеспечення біологічної та генетичної безпеки
- •6.6. Правове забезпечення екологічної безпеки в діяльності Збройних Сил України
- •6.7. Еколого-правове забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення
- •6.8. Правове регулювання відносин за надзвичайних екологічних ситуацій
- •7.1. Поняття державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •7.2. Органи державного управління загальної компетенції
- •7.3. Органи державного управління спеціальної компетенції
- •7.4. Інші органи державного управління
- •8.1. Функції управління та їх зміст
- •8.2. Екологічне програмування та прогнозування
- •8.3. Державний моніторинг довкілля
- •8.4. Державний облік у галузі природокористування й охорони навколишнього природного середовища, екологічна паспортизація та державна реєстрація, ведення державних кадастрів природних ресурсів.
- •8.5. Стандартизація та нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •8.6. Екологічне ліцензування
- •8.7. Екологічна експертиза
- •8.8. Екологічний аудит
- •8.9. Інформування в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •8.10. Інші функції екологічного управління
- •9.1. Поняття економіко-правового механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища
- •9.2. Система фінансування екологічних заходів
- •9.3. Збори за спеціальне природокористування та забруднення навколишнього природного середовища як види екологічних податків
- •9.4. Екологічне страхування
- •10.1. Поняття екологічного контролю
- •10.2. Державний екологічний контроль
- •10.3. Відомчий і виробничий екологічний контроль
- •10.4. Громадський контроль за дотриманням екологічного законодавства
- •11.1. Поняття та підстави юридичної відповідальності за екологічні правопорушення
- •11.2. Адміністративна відповідальність
- •11.3. Кримінальна відповідальність
- •11.4. Цивільно-правова відповідальність
- •11.5. Дисциплінарна відповідальність
3.2 Право громадян на безпечне для життя та здоров'я довкілля
Це право є одним з основних конституційних екологічних прав людини, яке називають правом на екологічну безпеку.
Суб'єктами цього права є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які перебувають на території України, а об'єктом — навколишнє середовище (довкілля) як сукупність природних і природно-соціальних умов і процесів (ч. 1 ст. 5 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Щоб таке середовище було безпечним для людини, воно має відповідати юридично встановленим критеріям. Йдеться, зокрема, про систему екологічних, санітарно-протиепідемічних та інших норм, нормативів, вимог, правил, заборон тощо. Так, екологічні нормативи становлять гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, розміщення в ньому відходів, рівні допустимого шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів (ст. 33 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»). Санітарні та інші нормативи складають гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому середовищі (воді, повітрі), гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного, іонізуючого та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє середовище, гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування тощо. Пизначаються такі критерії державними стандартами та іншими обов'язковими для виконання нормативними документами. Вказані нормативи виражають якісні характеристики стану навколишнього природного середовища і спрямовані на забезпечення його чистоти, сприятливості, комфортності для життя та здоров'я.
Іншою важливою характеристикою безпечного довкілля є раціональне використання природних ресурсів, додержання екологічних вимог у процесі природокористування, в тому числі додержання нормативів та лімітів використання природних ресурсів з урахуванням наукового обгрунтування узгодженості екологічних, економічних та соціальних інтересіві потреб суспільства та особи. Ліміти на природокористування є системою екологічних обмежень щодо використання тих чи тих природних ресурсів або територій і визначаються як встановлені нормами природоресурсного (земельного, водного, лісового, гірничого, фауністичного та іншого) законодавства обсяги використання природних ресурсів.
Сприятливе навколишнє природне середовище означав також його здатність задовольняти естетичні, рекреаційні, оздоровчі, культурні, наукові та інші потреби людини, наявність видового та популяційного різноманіття тварин і рослин. З цією метою створюються і особливо охороняються шляхом запровадження спеціальних режимів курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні зони, території та об'єкти природно-заповідного фонду.
Право на безпечне для життя та здоров'я довкілля — одне з фундаментальних і всеохоплюючих прав людини і громадянина. Інші екологічні права — право на екологічну інформацію, право на участь в проведенні громадської екологічної експертизи, право на обговорення різних проектів, на участь у розробці та здійсненні природо-охоронних заходів тощо, які передбачені законодавством, по суті, виступають засобами реалізації права на безпечне навколишне середовище.
В Україні додержання права на безпечне навколишне природне середовище має забезпечуватись у межах здійснення державою її екологічної політики та природоохоронною діяльністю спеціально уповноважених державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських органів і організацій, природокористувачів на основі послідовного виконання правових, організаційних, технічних, економічних, наукових, виховних та інших заходів з охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
До компетенції державних органів у цій сфері законодавством віднесено: здійснення екологічного прогнозування і планування; розробка та затвердження екологічних стандартів та нормативів; організація здійснення екологічної експертизи; здійснення контролю та моніторингу навколишнього природного середовища; ведення державного обліку та кадастрів природних ресурсів, об'єктів, речовин, матеріалів, устаткування, що шкідливо впливають на стан навколишнього природного середовища, декларування та паспортизація екологічно небезпечних об'єктів; екологічне інформаційне забезпечення; видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів та на здійснення екологічно небезпечних видів діяльності; сертифікація харчових продуктів та продовольчої сировини тощо.